У ніч проти 18 травня, коли у швейцарському Базелі проходив фінал 69-го міжнародного пісенного конкурсу, Україну атакували рекордні з початку повномасштабного вторгнення 273 безпілотники.

Наша реальність як вона є. Одним оком і вухом дивимося та слухаємо «Євробачення», іншою парою контролюємо, чи не летить прямо на тебе російська бляшанка.

Це добре пояснює, чому українці так переймаються через зв'язки конкурсантів із країною-агресоркою. Бо кожний акт публічної підтримки Росії підживлює ті шахеди не гірше за російську нафту.

Результати

Навіть ті, хто скаржився, що цього року Євробачення  «ніяке», і конкурсанти слабенькі, і килимок у Базелі не такий бірюзовий, мають визнати — фінал шоу здивував. Ніхто не очікував такої запеклої боротьби за голоси журі (зокрема, не було явного фаворита на почесну дванадцятку) та глядачів. І ніхто, принаймні у публічному просторі, не вгадав остаточні результати.

Букмекери з Eurovisionworld переможцю JJ з Австрії із піснею Wasted Love пророкували максимум друге місце, представницю Ізраїлю Yuval Raphael із піснею New Day Will Rise, яка у підсумку отримала «срібло», бачили десь наприкінці першої десятки, а конкурсант від Естонії Tommy Cash зі своїм Espresso Macchiato, що у фіналі став третім, мав замикати першу п'ятірку.

Представниця Ізраїлю та представник Австрії очікують на фінальний результат голосування

Насправді букмекери не вгадали місце жодної (!) країни-учасниці фіналу. З Україною вони помилилися особливо епічно, прогнозуючи їй результат удвічі гірший, ніж ми отримали.

Напередодні фіналу в загальній таблиці ми опустилися аж на 16-те місце. У реальності «Циферблат», як відомо, посів дев'яте місце, а насправді за кількістю балів (218) розділив восьму сходинку з Албанією. За правилами конкурсу, вищу позицію займає той учасник, який отримав найбільшу кількість глядацьких голосів, а за цим показником Албанія була першою (173 проти 158). Утім, це не рятує букмекерів від провалу.

Ми отримали своє місце у десятці без жодної дванадцятки від національних журі, а суддів, які нам дали рівно 0 балів, було більше за тих, хто їх усе ж таки нарахував.

Гідний результат представників України, як і в багатьох випадках до того — заслуга глядачів. Вони тут головні. Недарма цього року судді та фани припинили офіційно бути на рівних. Підсумковий результат на Євробаченні-2025 залежав на 50,7% від телеглядачів і на 49,3% від журі.

Ведучі

У фіналі співведучою незмінного Тімура Мірошниченка була співачка Альона альона. У порівнянні з Олександром Педаном і Владом Кураном, які складали компанію Мірошниченку в півфіналах, її коментарі були найбільш професійними. Природно, що учасниця тогорічного «Євробачення» знає кухню шоу краще за багатьох.

Узагалі коментування фіналу цього разу здалося лаконічним і ненав'язливим, інколи аж занадто. Подекуди після коротких зауважень ведучих хотілося більше пояснень.

«Крім одного, дуже спірного кадру — я думаю, ви розумієте, про який кадр я говорю — мені здається, це бездоганний виступ», —  прокоментував  виступ конкурсантки від Франції Мірошниченко.

Я замислилася, але навіть після повторного перегляду номера нічого такого спірного не знайшла. Луан співала про маму та розкидала по сцені зерно, що символізувало плин часу.

Щоб з'ясувати, що ж Мірошниченко мав на увазі, я пішла на трансляцію з коментаторської, яку, як завжди, показував ютюб-канал «Євробачення Україна». Там, нарешті, з'ясувалося, що ведучого засмутив димок, який ненадовго з'явився позаду виконавиці.

Ну, в кожного свої асоціації, що поробиш. Але в будь-якому разі раджу репортаж із коментаторської подивитися окремо, адже Тімур і особливо Альона розповіли там багато цікавого про себе та конкурс.

Цього разу я дивилася трансляцію на сайті «Суспільне. Культура», а не по телевізору. І це виявилося правильним рішенням, адже в тих місцях, де по телевізору починалася реклама, сайт продовжував показ.

Звісно, нічого принципового у телетрансляції вирізано не було, але глядачі точно пропустили масштабні зйомки стадіону, де 36 тисяч фанатів дивилися фінал онлайн на чотиригранному гігантському телевізорі, що стояв посеред поля. Над екранами ведучі цієї частини шоу дуже запально співали пісню АВВА Waterloo, з якою гурт переміг на «Євробаченні» у далекому 1974 році.

Я знову зазирнула у коментаторську — може, Мірошниченко з Альоною щось розкажуть про цей епізод, але там узагалі висіла табличка «Перерва». Ну воно не дивно: шоу тривало 4 години, всидіти на одному місці стільки часу дуже важко.

Шоу

Відкривав і закривав фінал тогорічний переможець «Євробачення» Немо. На початку виконавець заспівав пісню, з якою отримав головний приз, а у фіналі запропонував щось нове.

Поки тривало голосування та підрахунок голосів, глядачів розважали учасники «Євробачення» минулих років. Окремий номер показали представники Швейцарії, яких вона відправляла на шоу раніше. Ніхто з них не став переможцем, адже країна-господарка має у своєму активі всього три перших місця — у першому конкурсі в 1956 році, у 1988-му, коли заспівала Селін Діон, та у 2024-му з Немо. Селін Діон приїхати не змогла, попри наполегливі чутки напередодні фіналу, Немо зробив усе, що міг. Залишився лише другий ешелон, який був цікавий переважно самім швейцарцям.

З іншого боку, шоу цього разу проходило під гаслом «Ласкаво просимо додому», тобто у країну, де Євробачення народилося. Тому варто було нагадати, чим жив цей дім останні 70 років.

Усі конкурсні співи відбулися за розкладом і без ексцесів — принаймні для телеглядачів. Про те, що сталося за лаштунками, зокрема з представницею Ізраїлю й у коментаторських будках деяких інших країн, можна почитати у прямій трансляції, яку мій колега Артур Колдомасов сумлінно вів до другої ночі.

Я лише зупинюся на виступі «Циферблату», бо, як не крути, для нас це на «Євробаченні» головне. Порівняно з першим півфіналом номер виглядав набагато краще. Світло не заважало, і можна було легко розгледіти і членів гурту, і беквокалісток, і магічні світлові вогники в руках виконавців, і інші деталі з особливим сенсом. Наприклад, величезне серце, що утворювали на підлозі біля барабанів фалди піджака ударника Федора Ходакова.

«Слава Україні!», —  вигукнув Даниїл за сцени після виступу.

«Героям слава!», —  за всіх нас відповіли Тімур та Альона у коментаторській.

Передшоу

Уже після оголошення результатів брати Лещинські сказали ведучій влогів «Євробачення» Анні Тульєвій, що задоволені результатом. І виглядали при цьому абсолютно щирими.

«П'ятий рік поспіль Україна у десятці. Ми тримаємо цю планку. Ми приїхали з дуже складною піснею, яка нашарована мотивами, нашарована історією. І ламати шаблонне сприйняття "Євробачення" — це для мене величезна втіха», — сказав Даниїл.

Про те, що нестандартна композиція та образи «Циферблату» — це плюс для України, яка таким чином показує різноманіття нашої культури, говорили у  «Передшоу.  Пісенний конкурс Євробачення-2025», який, як завжди, вийшов за годину до старту головної події.

Остання частина проєкту компенсувала всі недоліки півфінальних випусків. По-перше, разом із Мірошниченком її вела Монро, яка здатна будь-що перетворити на феєрію. По-друге, проєкт запросив цікавих гостей — режисерку Катю Царик, композитора Ігоря Кириленка та візажиста Єгора Андрюшина, з якими ведучі обговорили секрети успіху на «Євробаченні». По-третє, Анна Тульєва зробила таки сюжет з-за лаштунків фіналу, який майже не можна було зняти через нові безпекові правила «Євробачення».

Завдяки Монро в ефірі прозвучало те, про що офіційні коментатори не мали згадувати під час трансляції — обурення «російським слідом» деяких учасників.

«Він (представник Естонії) — гомо советікус. Досі мастурбує на Радянський Союз та дружбу з країною-гноєм. А австрієць сказав, що надихається Нетребко», — вигукнула Монро попри помітне небажання Мірошниченка обговорювати ці теми. 

Російська пропаганда

Російський дух Томмі Кеша — це, так би мовити, локальна історія. Вона навіть не завадила національному українському журі поставити йому високий бал. З цього приводу нас, напевно, очікує окремий скандал, тому обмежуся поки що переможцем.

Адже історія австрійця здалася значно ширшою і небезпечнішою.

Хлопець в одному з інтерв'ю ще перед початком усіх заходів розповів, що надихався у своїй творчості російською оперною співачкою Анною Нетребко. Ця персонажка, що підтримує агресію проти України, неодноразово викликала протести українських активістів за кордоном своїми європейськими турне. Далі слова JJ підхопив інтернет, а згодом «факт» його захоплення Нетребко ввійшов у офіційну біографію учасника, яку були змушені повторювати коментатори всіх країн під час трансляції. Навіть наш Мірошниченко згадував про це, бо він офіційний коментатор «Євробачення».

Нетребко, а разом із нею вся її божевільна країна, міцно прив'язалася до імені юного австрійського обдарування і таким чином «легалізувалася». Не здивуюся також, якщо у Росії зараз із кожної праски кричать, що JJ переміг завдяки Нетребко та величі російської культури.

Після обурення української спільноти співак начебто прозрів і відписався від Нетребко у соцмережах, де він раніше неодноразово лайкав її пости. Але прецедент вбивчого продакт-плейсменту створений.

Може так статися, що найближчим часом інші перспективні спортсмени, співаки чи шахісти почнуть масово надихатися Гагаріним, Толстим чи Чебурашкою, просуваючи своїм талантом сучасну Росію. Хтось через незнання, як, здається, JJ, а хтось за наполегливим проханням російських посланців.

Нам варто вже зараз бути до цього готовими та реагувати не тільки в коментарях соцмереж. Інакше на наступному «Євробаченні» дійсно переможе Чебурашка.