Послухати на карантині: підбірка цікавих радіопрограм Суспільного

Із розвитком диджитал-платформ Суспільного «Українське радіо» набуло нового життя, а разом із ним і радіослухачі. Тепер не обов’язково бути прикутому до радіоприймача в певний час, щоби послухати улюблену програму.

Для цього є кілька способів: можна на сайті «Українського радіо» і в архіві відшукати потрібне аудіо (всі аудіозаписи програм зберігаються два місяці, після чого частина з них стає недоступною), можна на своєму пристрої встановити мобільний додаток suspilne.radio і не лише слухати, а й завантажувати те, що хочеться.

Що це дає слухачам трьох суспільних радіостанцій («Українського радіо», «Променя» та «Культури»)? Одна з прерогатив — знайти програму для душі в потрібну мить. Достатньо лише знати, який саме проєкт може зігріти, потішити, заспокоїти, врівноважити, надихнути, розслабити. У кожного в таких випадках буде свій список. Я пропоную персональну підбірку радіопрограм, за якими полюю на трьох суспільних радіоканалах.

«Аудіокнижка», радіо «Культура»

Аудікнижки на радіо почали звучати з осені 2017 року. Цим проєктом опікується продюсерка спецпроєктів Світлана Свиридко-Сєрова. Окрім того, що вона підтримує добрі відносини з акторами і письменниками, які в студії радіо начитують по кілька дублів повісті й романи класиків чи сучасних авторів, так ще добре знає світ літератури.

«Аудіокнижка» виходить щодня о 20:30, триває 20 хв. Завдяки «Аудіокнижці» я, наприклад, відкрила для себе «Приязнь» Лесі Українки. Це оповідання з життя волинського Полісся, написане 1905 року. Літературознавиця Тамара Скрипка назвала «Приязнь» повістю виховання. Я б рекомендувала цей твір читати у школі, особливо в підлітковому віці.

Звучали в рамках «Аудіокнижки» і роман «Фелікс. Австрія» Софії Андрухович, за мотивами якого нещодавно вийшов фільм «Віддана», і «Тисяча доріг. Спогади» Марії Савчин, і «Моцарт із Лемберга» Богдана Коломійчука, і «Тут і тепер» Ірен Роздобудько, і «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» Катерини Калитко, і «Вертеп. Роман про Майдан» Олени Захарченко. А під час зимових свят запустили серію світлих і щемливих різдвяних історій.

До речі, 18 березня Тарас Прохасько розпочав читати в ефірі свою збірку короткої прози «Так, але...», за яку письменник отримав Шевченківську премію та нагороду «Книга року ВВС – Есеїстика». 

«Книжковий топ-7», радіо «Культура», «Українське радіо» і канал «UA: Культура»

Ще одна улюблена програма про книжки, точніше про те, як можна збагатити своє життя, читаючи книжки на певну тему. Щонеділі о 18:09 Олена Гусейновазапрошує в радіостудію чи письменника, чи видавця, чи просто цікаву і знакову людину та обговорює з ними сім книжок на сім днів тижня на певну тему.

Із розмови з Оленою Гусейновою, яка так і не була опублікована, знаю трішки передісторію створення програми. Це був 2016 рік, навпроти київського ЦУМу згорів Центральний гастроном. Олена Гусейнова задумалася, що якби була така програма, то можна було б говорити про сім книжок про пожежі. І можна було б говорити з тим, хто би розумівся, що сталося з точки зору урбанізму, в якому становищі нерухомість в Україні, і в той же час можна пропонувати хороші книжки, про які, можливо, ніхто не знає.

Так і народилася програма «Книжковий топ-7» — щотижнева літературна програма, яка, з одного боку, нагадує про знакову подію, а з іншого — пропонує щодо неї не зовсім стандартний погляд і список літератури на тиждень.

Виокремлю теми радіапрограми: сім книжок, які допомагають чоловікам йти поруч із вільними жінками, сім українських книжок про Крим, сім книжок, які вчать наново говорити після Майдану, сім «лемківських» книжок, сім романів про подружню зраду, сім книжок про УПА та інші.

Навіть із цього невеликого переліку легко зрозуміти, що в архіві однозначно можна знайти випуск програми, який саме у цю мить влучить у «яблучко».

«У своїй тарілці», радіо «Культура»,  «Українське радіо» і канал «UA: Культура»

«У своїй тарілці», яку веде Олена Брайченко, виходить щонеділі о 10:12.Це не кулінарне радіошоу, а погляд на історію та сучасність крізь їжу. Гостями ефірів є спеціалісти з різних наук: археологи, ботаніки, історики, етнологи, кухарі, ресторатори. На запрошення ведучої вони розповідають про дуже різні теми, серед яких культура харчування церковної еліти XVIII ст., як їжа стає предметом дискусії у мистецтві, історія української кухні в США, харчування гетьманського війська середини ХVII-XVIII ст.

Іноді перед ведучою стоїть виклик щодо вибору теми. Наприклад, у суботу, 23 листопада 2019 року в Україні згадували жертв Голодоморів. А зранку 24 листопада має вийти програма «У своїй тарілці» у прямому ефірі. Олена Брайченко вирішила обговорити з кандидаткою історичних наук, доценткою кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Наталією Шліхтою смаки та можливості радянської номенклатури у другій половині ХХ ст. Слухачі і слухачки, додзвонюючись у студію, дякували за тему, згадували свою молодість, жаліючись на дефіцит продуктів або ж навпаки нахвалювали ціни та якість. Ведуча підвела розмову до висновків, що в радянський період тема їжі була непопулярною, інакше вона могла б викривати багато несправедливості, недоречності і нелогічності.

«Літературні мандри світом», радіо «Культура»

Програму щовівторка о 12:07 веде дитяча письменниця Леся Воронина, яка має дружні відносини з багатьма творчими особистостями, добре знає їхні доробки, стежить і радіє їхнім успіхам. Письменниця Ірен Роздобудько називає її хрещеною мамою не одного письменника і художника. І це відчувається у тому, як Леся Воронина вибудовує розмову з гостями у прямому ефірі. Кожного з них вона добре знає поза студією, має спільні спогади. Тож не дивно, що гості розкриваються у студії на повну, розповідають не тільки про свої мандри світом і Україною, про те, чим саме наша культура може бути цікавою іноземцям, а й потаємні приватні історії, наче на сповіді. Важко не погодитися з одним зі слухачів, який якось зателефонував у студію під час «Літературних мандрів світом» і резюмував: «Як завжди, цікавий гість, цікава розмова».

Леся Воронина має великий досвід роботи на радіо, вона не женеться за новими форматами та не експериментує зі скандальними темами. Її розмови — глибокі, філософські, оптимістичні, які хочеться переслуховувати, наче це аудіоверсія класичної літератури.

«Моя історія», радіо «Культура»

Це ще одна програма на радіо «Культура», яку можна назвати класикою. «Мою історію» у прямому ефірі у неділю о 16:07 веде Галина Дацюк. Радіослухачі знають її голос із 2004 року, відколи вона на радіо веде різні авторські прямоефірні програми. Під час однієї із зустрічей зі студентами факультету журналістики Галина Дацюк зазначила: «Бути в журналістиці це мати любов до слова, української мови, тих людей, про яких ви писатимете та й до великого світу». У цій фразі  вся Галина Дацюк. Її «Моя історія»  це передача про любов до людей. Вона запрошує у студію тих, кого любить, добре знає і кого можна слухати, не відриваючись. У січні в Галини Дацюк у гостях була 85-річна сестра Василя Стуса Марія, яка розповідала про щасливе дитинство, батьків, будинок у Донецьку, розташований поруч із аеропортом.

Неодноразово «Мою історію» розповідають Галині Дацюк журналісти, серед яких Марина Ткачук (авторка фільму «Три Івани. Історія українців у Казахстані»), Олена Максименко (авторка статей і віршів про Майдан, поїздку в Крим під час окупації, передову на Донбасі). В одній із програм ведуча «Зворотного відліку» на Суспільному Мирослава Барчук згадувала про свою маму Нілу Крюкову — Героїню України, народну артистку України. «Моя мама була на барикадах увесь час, що б вона не робила», — сказала в «Моїй історії» Мирослава Барчук. Пізніше у фейсбуку ведуча подякувала Галині Дацюк за розмову: «З вами говорити — одне щастя». Мабуть, чи не кожен гість «Моєї історії» після ефіру відчуває оте «одне щастя».

«Династії», радіо «Промінь»

Щочетверга о 17:03 Галина Бабій запрошує у студію «родини-атланти, які тримають на своїх плечах історію і сьогодення України», так програму «Династії» анонсують на сайті «Українського радіо». Із першого погляду може здатися, що в Україні не так багато родин, в яких би мінімум двоє займалися однією справою. Але Галина Бабій цей міф розвінчує щотижня, знаходячи таких людей і вичікуючи час, щоби вони родиною прийшли у студію.

Якось Галина Бабій написала у фейсбуку, що коли приходить на маркет українських виробників різних напрямків «Всі. Свої», то зустрічає чимало гостей «Династій». І це правда, неодноразово переконувалася, що послухаєш програму, і знаєш, яку рибу, мед чи взуття краще купувати. А ще, в яку галерею піти, яку виставку подивитися, який концерт послухати.

В одному з випусків гостями стали журналісти Світлана Остапа та її старший син Олександр. Світлана Остапа — заступниця шефредакторки «Детектор медіа», з якою разом працюємо не один рік. Проте про деякі факти вперше почула від неї саме в «Династіях».

«Антологія. Український альбом», радіо «Промінь»

Щоп'ятниці о 18:06 в «Антології. Українського альбому можна почути історію становлення українського шоу-бізнесу у персоналіях: як все починалося та як розвивалося. 

Над кожним випуском «Антології. Українського альбому» ведуча Світлана Берестовська працює досить багато часу. Вона аналізує, що відбувалося в Україні і світі в той час, як з’явилися перші пісні альбому, як змінювалася з роками країна і виконавець, особливо цінні інтерв’ю з музикантами, які були популярні у 90-ті, а сьогодні змінили професію та країну.

Щоби краще була зрозуміла архітектура програми, процитую початок одного з випусків: «1998 рік. Білла Клінтона відправили у відставку через неправдиві свідчення під присягою і протидію правосуддю. У Парижі відбулась прем’єра мюзиклу “Нотр-Дам де Парі”, створеного за мотивами однойменного роману Віктора Гюго, а режисер Майкл Бей відзняв апокаліптичний бойовик “Армагеддон” з Брюсом Віллісом у головній ролі. Тим часом після попереднього стабільного і спокійного року в Україні настає криза. Економіка перебуває в занепаді, але у Києві відкриваються нові кінотеатри, на вулиці Прорізній з’являється пам’ятник Паніковському (до речі, це перший літературний персонаж, який був увіковічений в столиці), а на радіостанціях з російськими поп-піснями починає конкурувати композиція молодої львів’янки Руслани».

До речі, на новому новинному сайті Суспільного в розділі «Культура» оприлюднюють конспекти «Антології. Український альбом», за що їм велика подяка.

«Селекція», радіо «Промінь» 

«Селекція» — український чарт, 20 найпопулярніших пісень, ведучим якого є Олександр Стасов. Шоу нової української музики виходить в ефірі щоп'ятниці у двох частинах з 19:03 до 21:00.

Олександр Стасов свого часу працював ведучим «Джем ФМ», шефредактором і продюсером сайту «Культпростiр», культурним менеджером. Заснував музичну премію «#Селекція», працював над мультимедійною енциклопедією «Ukraine. The best», куди ввійшли 123 творчих біографії, що розкривають контекст співіснування української музики, літератури, кіно, арту, фотографії й театру за останні 25 років.

У 2018 році був музичним продюсером розважального напряму Національної суспільної телерадіокомпанії України, запустив два телепроєкти «Промінь. Живий» та «Сильна доля», про які розповідав «Детектору медіа» в інтерв’ю.

Команді «Променя» пощастило, що до них приєднався Олександр Стасов. Він один із небагатьох, хто багато років поспіль був і залишається музичним журналістом, знає історії гуртів, із багатьма музикантами на «ти», і головне, вміє в одну програму зібрати і цікаво та динамічно подати всі новинки якісного українського шоу-бізнесу.

Можна випасти з колії української музики, та досить хоч раз у тиждень (у п'ятницю), послухати «Селекцію» і цього вистачить, щоб бути в музичній темі. Та для повної картини краще слухати й інші програми радіо «Промінь», особливо «РанокПро» і «ДеньПро», де музиканти щодня розповідають про свою творчість, нові проєкти й гастролі.

«Життя+», «Українське радіо»

«"Життя+"  коли сивина на скронях додає шарму. Зустрічі з тими, хто любить жити і творити», — анонсують на сайті «Українського радіо» програму, яка виходить з понеділка по п'ятницю о 15:10. Ведуча Ірина Ткаченко любить себе, свій вік і свою програму. І пропонує в кожному випуску спосіб, як приєднатися до товариства закоханих у життя. То вона запросить психолога, який розкладе по полицях, що робити, щоби подолати наслідки психологічних травм у зрілому віці, як самотнім мамам та бабусям виховувати хлопчиків, як порозумітися батькам похилого віку і дорослим дітям. У «Житті+» можна також знайти поради, як почати нову справу, знайти кохання та друзів на сайті знайомств, залишатися красивими і здоровими.

Програма хоч і розрахована для людей похилого віку, та у свої 35 люблю її слухати, щоб весь час собі нагадувати, що життя ніколи не зупиняється, не заходить за обрій, не зменшує обертів. Завжди перед нами будуть нові виклики, нові можливості, нові кохання, нові подорожі і нові враження.

«Парфумерна колекція Сніжани Старовицької», «Українське радіо»

На жаль, останній випуск програми про світ ароматів вийшов наприкінці грудня 2019 року, але її ще можна переслухати онлайн. «Парфумерна колекція» була досить нетиповою для «Українського радіо» програмою, можливо, вона не встигла виплекати армію фанатів, які є в інших програм. Та це була одна з найвишуканіших радіопрограм. Сніжана Старовицька разом із гостями коректно вчила парфумерному етикету, як правильно й коли користуватися парфумами, які аромати обирати на подарунок, розповідала, як парфумери створюють аромати, як пахнуть люди різних професій, наприклад, народні депутати й балерини, як за допомогою запаху заманити чи відлякати покупців.

В одній із програм гостею була експертка з етикету Наталія Адаменко, яка зауважила в ефірі, що Сніжана Старовицька чи не єдина в журналістиці, яка порушила тему етикету, протоколу й парфумів. «Парфуми  це дуже інтимна сфера, але ми не можемо недооцінювати їх вплив на наше життя», — сказала на це ведуча.

Тепер щоразу, їдучи у громадському транспорті, чи перебуваючи в закритому приміщенні серед людей, мені аж кортить усім порадити слухати «Парфумерну колекцію Сніжани Старовицької» на «Українському радіо». Тоді би ситуація з ароматами мала шанси кардинально змінитися на краще. Та для цього одного сезону програми про парфуми явно замало.

comments powered by Disqus