Інтерв’ю опубліковане на сайті «UA: Суспільне мовлення».

Чому робота у великих медіакомпаніях часом потребує радикальних рішень та як незалежність від політиків впливає на суспільний мовник, розповів Атте Яаскелайнен у своєму інтерв’ю. 

— З якими складнощами ви зіткнулися, коли прийшли працювати на фінський суспільний мовник?

— Я почав працювати в Yle давно, ще 2007 року. Тоді це була зовсім інша реальність. Фінський суспільний мовник потрапив у величезну фінансову кризу, оскільки компанія вирішила вкласти гроші в цифрове телебачення. Помилка була в тому, що це зробили занадто рано, адже тоді його ще ніхто не дивився. Компанія вклала гроші в технологічні розробки для контенту, яким насправді ніхто ще не користувався. 

Для того щоб подолати кризу, у межах нашого бюджету ми почали вигадувати нові формати, які допомогли вийти зі скрутного фінансового становища.

 — Як змінився Yle за час реформування?

— Окрім фінансової кризи, Yle відмовилося й від грошової підтримки політиків*. Це ще більше позначилося на фінансах компанії, але ми здобули незалежність, якої прагнули. Насправді в той час дуже мала частина суспільства у Фінляндії вірила, що компанія виживе після цього. Але ми встояли, і це було сюрпризом для багатьох. Проте, щоб це зробити, компанія мала прийняти багато радикальних рішень.

— Яких саме рішень?

— У нашій компанії було багато телевізійних департаментів, які ділилися ще на підрозділи за каналами. Канали ж мали свої ресурси, які виробляють контент. Наприклад, у нас було два спортивні департаменти — один для каналу Yle TV1, а інший — для Yle TV2. Новини так само були поділені на окремі напрями для радіо й телебачення. Через це розгалуження компанія щороку втрачала багато грошей. Тому ми скоротили кількість департаментів й об’єднали новини в єдину структуру, яка задовольняє потреби й телебачення, і радіо.

Ще одним радикальним рішенням було зупинити роботу 24 регіональних каналів. По-перше, щоб зекономити. По-друге, ми більше не вірили в доцільність їхнього існування. Майбутнє — за інтернетом, а не за каналами. Тому краще інвестувати гроші в онлайн-новини.

— Розкажіть про аудиторію Yle. Яке ставлення до компанії?

— Наша аудиторія типова для телебачення в цілому — це переважно люди старшого віку. Адже саме вони є споживачами новинного контенту. Щодо радіо, то ситуація трохи відрізняється. Аудиторія радіо — не лише ті, хто дивиться телевізійні новини, а ще й ті, хто вмикає радіостанцію, щоб просто послухати гарну музику. І цей факт збалансовує загальний вік нашої аудиторії.

Але найголовніше, що нам вдалося змінити — думка суспільства про компанію. Нині ставлення аудиторії дуже лояльне. Ми маємо хорошу репутацію серед глядачів.

Нагадаємо, 9 жовтня в головному офісі UA: Суспільне мовлення відбулася зустріч з експертом Атте Яаскелайненом. Лекцію організувала Академія суспільного мовлення за підтримки Європейської спілки мовників (EBU).

Фото: Анастасія Мантач, сайт suspilne.media

* Yle — фінська суспільна телерадіокомпанія, заснована 1926 року в місті Гельсінкі. Yle фінансується коштом платників податків.