Ольга Сніцарчук: «Теми дня» на Суспільному з Нового року не буде

Журналістка й телеведуча Ольга Сніцарчук протягом 13 років працювала на 5 каналі, а в жовтні 2017-го перейшла на Суспільне як ведуча програми «Тема дня» на «UA: Першому». Раніше чергувалася через тиждень із Данилом Мокриком, якого згодом замінила Дарія Гірна.

Ведуча має своє бачення, як повинен виглядати інформаційний блок на телеканалі, розуміє, що Національна суспільна телерадіокомпанія України потребує змін. На її думку, «Тема дня» — недооцінена як медіаекспертами, які не включили її в моніторинг інформаційного контенту на «UA: Першому» та під час виборчих кампаній назвали канал аполітичним, так і командою Суспільного, яка ігнорує нову інформацію, що вперше лунає саме в «Темі дня».

Про це, а також про те, що відбувається за кадром «Теми дня», нововведення, які вдалося втілити останнім часом, Ольга Сніцарчук розповіла в інтерв’ю «Детектору медіа».

«За десять хвилин до прямого ефіру Геннадій Москаль згадав, що не любить нашого керівника, тому вирішив не приходити»

— Ольго, ваш колишній напарник Данило Мокрик в інтерв’ю «Детектору медіа» сказав, що в нього з вами «дуже різні погляди на те, кого варто запрошувати, кого не варто, що є важливим для суспільства, про що говорити». Чи ви впливаєте на процес обрання тем для ефіру? Кого, на вашу думку, варто запрошувати, а кого — ні?

— Мій ефірний тиждень розпочинається з того, що ми з командою обговорюємо теми та вирішуємо, кого можна запросити. Звісно, я беру в обговоренні активну участь, зрештою мені вести ефір. Якщо ви бачите невідомого експерта, це не означає, що ми не спробували запросити відомого або когось із відомих політиків, на кшталт, Порошенка, Зеленського чи Авакова в період передвиборної кампанії. Звичайно, запрошували, але отримували відмови.

— Чи це може бути пов’язане з тим, що у Суспільного низький рейтинг?

— Відмови мають різні пояснення: від особистих планів до абсолютно езкотичних. Один із таких випадків трапився наприкінці жовтня. Того дня гостем мав бути Геннадій Москаль, в ролі колишнього очільника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. Він погодився прийти на ефір. За день до ефіру підтвердив, що прийде. Зважаючи на масштаб людини та її готовність спілкуватися, ми не запрошували другого гостя, тим паче, що запланували включення. За десять хвилин до прямого ефіру Геннадій Москаль подзвонив гостьовій редакторці й повідомив, що обіцяв долучитися до прямого ефіру, але саме згадав, що не любить нашого керівника, тому вирішив не йти. Я не буду переповідати епітети, якими він нагородив керівника. Виникла невеличка паніка, ми не хотіли скасовувати ефір, я вийшла в ефір і розповідала все, що знала про розведення військ. Редактори швиденько підтягнули синхрони, відео. Глядач також бачив в ефірі три спроби включення народного депутата від «Слуги народу», він не чув студію.

У нас бувають різні випадки, коли щось іде не так. Колись у мене гість запізнився на 20 хв. Мені довелося без суфлера переповідати всі новини з голови, які я знала за день. У мене закінчилися новини, і я сказала, що оголошую технічну паузу, поки ми чекаємо гостя. У підслушку у вухо з ефірної апаратної режисер прошепотів: «Ти що? Яка рекламна пауза? Давай далі розказуй». На Суспільному не так, як на інформаційних каналах, коли гість спізнився на годину, завжди є можливість провести інтерв’ю. Тут чітко визначені хронометражні межі, ти повинен відпрацювати цей час.

Щодо випадку з Москалем, дякувати долі, в будівлі «Олівця» є Veteran Hub і ми терміново запросили Дмитра Дубаса. Мені довелося з ним знайомитися у прямому ефірі. Коли виявилося, що він був у Золотому, зраділа, що це буде не просто абстрактна розмова. Тепер навіть вдячна Геннадію Москалю за те, що познайомилася з неймовірно цікавою людиною.

— Тобто коли у програмі багато відео, то швидше за все хтось не прийшов чи спізнився?

— Не обов’язково. Іноді хочеться цим поділитися. Не знаю, чи це помітно, ми стали більше використовувати відео. Я від самого початку хотіла, щоб було побільше відео. Ми до цього йшли.

— На програму час від часу запрошують коментувати якусь тему одних і тих же експертів. Ви маєте пул експертів?

— Ми стараємося не допускати людей, які є псевдоекспертами.

Іноді зранку я вмикаю ютуб і бачу на каналах багато коментаторів, про яких чую вперше, хоча достатньо давно працюю і знаю прізвища більшості експертів. Починаю гуглити, розумію, що про людину немає жодної інформації, а у студії якогось каналу коментує важливі події про війну. З таким успіхом ми можемо поставити камеру в кафе та оголосити вільний мікрофон.

— Чи є у вас особисто «чорний список» гостей, кого ви не хотіли б бачити у студії?

— Не вважаю, що на Суспільному, яке позиціонує себе дещо інакше, мають виходити програми з людьми, які зганьбили свою репутацію. Я не хочу, щоб до нас приходили люди, які висловлюють міркування з партійної розсилки. Це легко вирахувати, вони говорять однаково з тими, хто працює на штаби. Все швидко змінюється, експерти на льоту перевзуваються. Експерт міг п'ять років невтомно хвалити Порошенка — й раптом в ефірі починає його ганьбити й нахвалювати Зеленського.

Є політологи, які пробували свої сили в парламентській кампанії, а коли приходили на ефір, просили не згадувати про це. Чому? Це загально відома інформація.

«Часом гість тебе настільки дістає своїми жахливими промовами, що аж тіпає»

— Один із ефірів «Теми дня» був присвячений розведенню військ та секс-скандалу в парламенті. Листування й виступ Богдана Яременка, де він погрожує журналістам, коментували журналістка, ексголовред видання Insider Тетяна Ніколаєнко та юристка Любов Гребелюк. Чи запрошували Богдана Яременка?

— Запрошуємо всі сторони конфлікту. Богдана Яременка невтомно запрошували ще з того часу, як він був експертомфонду «Майдан закордонних справ», пізніше, коли став народним депутатом, і, звісно, коли його ім’я з’явилося на шпальтах «Букв».

Раніше і я, й мої колеги неодноразово з ним контактували безпосередньо — були цікаві розмови. Тому була здивована, що він, м’яко кажучи, негарно вчинив, при цьому ще й звинувачував, обзивав і погрожував судом журналістам. Але тепер це зрештою модно.

— Ви не вперше у прямому ефірі обговорювали з гостями тему, яка викликає бурхливі емоції. Були випадки, коли гість вас доводив і ви зривалися у прямому ефірі?

— Для емоцій є час поза ефіром, коли можна когось щедро нагородити епітетами. Є випадки, коли гість тебе настільки дістане своїми жахливими промовами, що аж тіпає, але ти стараєшся не продемонструвати цього. Під час прямого ефіру мусиш тримати себе в руках, інакше це буде непрофесійно.

— У вересні впродовж тижня ви щодня обговорювали тему про те, що Україна в епіцентрі уваги світових ЗМІ через скандал із Трампом. Це вперше «Тема дня» кілька випусків поспіль присвячувала одній ситуації, яка розвивалася?

— Не вперше. Якщо це важлива подія, яка має розвиток, то її треба висвітлювати стільки, скільки потрібно, незалежно від того, чи набридло це глядачу. Я закінчувала міжнародну журналістику й розумію важливість міжнародних новин. Останні п'ять років Україна справді часто на перших шпальтах через жахливі події, але конкретно така ситуація, коли український президент залучений у дивні розмови з американським президентом, потребує висвітлення рівно стільки часу, скільки потрібно.

Колеги мені нагадували, що глядач «UA: Першого» не дуже любить міжнародні події. Не можна щось любити, коли ти цього не розумієш. Моє завдання — пояснити глядачеві, що це важливо, неймовірний скандал, таке буває не з кожною країною.

— За які ще теми ви готові братися з більшою охотою?

 Оскільки я тривалий час працювала парламентським кореспондентом, постійно стежу, що там у Раді. Та й загалом у темах внутрішньої й зовнішньої політики мені цікаво.

«На Суспільному це прозвучало вперше, правда, залишилося не поміченим»

— Згідно з моніторингами, які проводилися під час президентських і парламентських виборів, Суспільний мовник мало приділяв уваги виборам. Експерти позитивно відзначали «Зворотний відлік» та контент у соцмережах, але не згадували про «Тему дня», яка багато уваги приділяла виборам. Вам не здається це несправедливим?

— Я здивувалася, прочитавши моніторинг. Ще у грудні 2018 року, коли президентська кампанія не почалася, але вже було відомо, хто висуватиметься, ми робили інтерв’ю з потенційними кандидатами, які не проігнорували запрошення. І до виборів постійно обговорювали тему із соціологами, політологами та іншими. Коли поцікавилася, чому програму, яка йде через кілька хвилин після новин, не помітили, мені пояснили, що моніторили лише новини й токшоу.

— Чи співпрацює редакція вашої програми з новинами, щоби продовжити тему, яку вони розпочали? Останнім часом у «Темі дня» роблять включення з різних подій, у «полі» працюють щоразу різні кореспонденти, часто з «Новин».

— Досить нещодавно почалася активна співпраця зі включеннями. Я на Суспільному працюю два роки, й майже весь цей час ми належали до департаменту суспільно-політичного мовлення, ми мали автономію. Тісно контактувала з двома людьми — редакторкою Юлією Спасокукоцькою й гостьовою редакторкою Наталкою Туркенич. Для мене досі незрозумілою є структура НСТУ, де департамент на департаменті. Після чергових змін нас перевели до новин, і вже пару тижнів як до команди «Теми дня» долучилися ще троє людей.

— Ви розповідали в інтерв’ю пресслужбі Супільного, що до вашої команди приєдналися журналіст, другий редактор і випусковий редактор. Хто саме?

— Це Федір Заболоцький і Роман Сухан, із яким ми разом працювали на 5 каналі, потім він працював на ВВС. Цього тижня долучилася журналістка Анастасія Ісаєнкова. Мені важливо, хто з нами в команді, йдеться про професійність. Я звикла працювати дуже швидко.

Коли прийшла на Суспільне, жодне відео не крутилося, плазма, на фоні якої ми сидимо, не використовувалася. Уявіть, це телебачення, але по суті була радіопрограма, такий собі «РадіоДень» на ТБ. Ми мали тоді два сети по десять хвилин. Зараз це один сет 50 хвилин.

 Гості «Теми дня» часто створюють інформаційні приводи, але Суспільне з ними далі не працює: не випускає текстових повідомлень із цитатами, не посилається у випусках новин, не розшарює в соцмережах. Чому так відбувається?

— Це мій головний біль із того моменту, відколи прийшла на Суспільне. Це неповага насамперед до нашої роботи, коли в тебе в ефірі звучать ньюзи, а колеги цього не помічають. Так було нещодавно під час розмови із Сергієм Горбатюком (правником, заступником начальника Головного слідчого управління — начальником управління спеціальних розслідувань ГПУ. — Ред.), Романом Безсмертним. Вони наговорили неймовірно багато новин. Після ефіру бігала й питала, кому дати гарячі новини. Мені сказали, що можу поширити десь у себе в соцмережах, а на Суспільному немає сайту, де це показувати. Пропонувала використовувати в новинах, якщо це ньюзи від людини рівня Безсмертного чи Горбатюка.

Так само непоміченими залишаються анонси. Бували справді дуже хороші гості й мені було дуже прикро, що немає механізму анонсування гостя й теми, поширення ньюзів.

— Можливо, коли сайт новин запрацює, ситуація зміниться.

— Теж на це сподіваюся. Поки що мені не дуже приємно, що через 2-3 дні після ефіру на Суспільному люди повторили слова на інших ресурсах. Тоді думаю, ну добре, зате на Суспільному це прозвучало вперше, правда, залишилося не поміченим. Це все елемент неповороткості колишнього державного каналу, від чого страждаю. Я звикла дуже швидко реагувати, приймати рішення, ловити новини й відправляти їх. Тут поки немає такої можливості, на жаль.

— Нещодавно зауважила, що фейсбук-сторінку «Тема дня», де можна було дивитися програму онлайн, закрили. З чим це пов’язано?

— За «Темою дня» у фейсбуку стежило більше двох тисяч користувачів, їх долучили до сторінки «UA: Першого». Із самого початку, коли вирішили створити цю сторінку, не підтримувала цю ідею, для мене Суспільне — це Суспільне, щось одне. Але тоді на каналі вирішили зробити автономну сторінку програми. А за два роки прийняли рішення закрити сторінки-супутники, тепер на сторінці каналу не з’являються анонси та ефіри «Теми дня». Програму для перегляду тепер можна знайти або на ютубі, або на сайті «UA: Першого».

«Можливо, будемо робити інформаційний вечір з іншою назвою»

— Член правління НСТУ Ярослав Лодигін зазначав, що з нового року буде багато змін. Чи торкнуться вони вашої програми?

— Так, «Теми дня» вже не буде. Це не означає, що ми всі звільняємося й кудись ідемо, абсолютно ні. Буде реорганізація. Те, що зараз ви бачите, це напрацювання того, як буде виглядати інформаційний час. Наскільки я зрозуміла із презентацій, це буде ухил в інформаційне мовлення. Ми намагаємося виробити стратегію, як працювати в подальшому.

Можливо, будемо робити інформаційний вечір з іншою назвою. Сподіваюся, що це буде те саме, що зараз глядач бачить, тільки в покращеному вигляді. Але як саме це буде, поки що невідомо.

— Ви працювали у старому форматі, коли «Тема дня» була зовсім короткою, потім збільшилася до 27 хвилин, тепер — 50 хвилин. На вашу думку, це оптимальний хронометраж?

— Як на мене, можна й довше робити. Часом залишаються теми за бортом. Мали би бути журналісти, які роблять красиві інформаційні, аналітичні, бекґраундні сюжети. Мають бути матеріали, які розкажуть, чи щось подібне відбувалося у світі, на прикладі яких країн, як вони вирішили такі проблеми. Щоб робити різносторонньо, для цього потрібен ресурс. Не знаю, чи буде він із 1 січня.

— Щоб брати інтерв’ю на різні теми в різних гостей за одну програму, вам потрібно знати всі новини та бекґраунд багатьох гостей. Вам хтось допомагає збирати інформацію?

— Сьогодні в нас є редакторська команда, яка готує відеоматеріали, синхрони, клаптики інтерв’ю — це реально дуже велика допомога. Завдяки цьому програма стала телевізійніша і смачніша, ніж була до того.

Питання готую сама, маю пропустити крізь себе тему. Під час підготовки та у вихідні все моніторю, стежу за парламентськими слуханнями. Часто імпровізую. Нотатки роблю у смартфоні, тому беру його на ефір.

Мені дуже допомогла робота парламентським кореспондентом, яким пропрацювала не менше дев’яти років.

— На Суспільному ви також ведете кількагодинні довготривалі спецвипуски, приурочені до різних пам’ятних дат. Як ви готуєтеся до таких прямих ефірів? Чи були ситуації, коли гості не приходили й доводилося змінювати сценарій?

— Якщо це не несподіваний спецефір, а бувають і такі, як-от восьмигодинний ефір, коли ми чекали засідання Ради національної безпеки у грудні 2018 року, стояло питання запровадження місячного воєнного стану. Тоді не було часу на підготовку, у прямому ефірі доводилося передивлятися бекґраунд, читати новини, завдяки смартфону була на зв’язку із зовнішнім світом.

Підписана на ті агенції й медіа, яким довіряю, а саме на «Радіо Свободу», ВВС, Deutsche Welle. Читаю багато чого. Наприклад, «Новое время», «Українську правду». До багатьох маю зауваження. Гарячі новини знаю з каналів у телеграмі, на які підписана.

 Раніше ви вели ефір «Теми дня» стоячи. Чи комфортно почувалися?

— Хтось навіть про це написав обурливий блог і порівняв мене з Ейфелевою вежею. А для мене це порівняння було симпатичним, тим паче, що в мене немає комплексів щодо мого зросту, в юності я трохи підпрацьовувала манекенницею і люблю свої 1 м 79 см.

Згодом від цього відмовилися, не стільки через мій зріст, скільки через те, що гості почувалися некомфортно. Ефірний час має інше відчуття, ніж реальний. В залежності від ситуації він може бути або дуже швидким, або здатися вічністю, якщо це некомфортна тема. Хтось вивалювався з кадру, намагався ходити, гості постійно запитували, де тримати руки.

— Раніше ведучі новин на Суспільному скаржилися, що в них низькі зарплати, а одяг для ефіру вони повинні купувати за власні кошти. Чи змінилася ситуація тепер?

— Частина речей є моїми, частину майже два роки тому закупила стиліст Леся Патока з її командою. Ми разом вибирали, що мені пасує, а що ні. Я люблю стриманіші кольори, поєднання чорного й білого, сірі тони. Оскільки в нас тьмяна студія, була рекомендація одягати щось яскраве, що я не дуже люблю. Зважаючи на те, що в Україні стільки подій, не завжди доречно сидіти в кадрі в яскравому вигляді.

Мені всього вистачає. Я не та людина, яка буде на щось скаржитися, дуже свідомо йшла на Суспільне. Можливо, дещо недооцінила. Піар-служба працює розкішно, «створила» ідеальне Суспільне. Насправді трішечки не так… Як на мене, простіше було подякувати всім, хто працював на державному, й набрати нових людей, але є закон.

— Ви працюєте на Суспільному тиждень через тиждень. У вільний тиждень відпочиваєте чи працюєте?

— Займаюся тим, чим не займалася, коли працювала без вихідних і проводила весь час на роботі. Іноді читаю тренінги.

— Чи переглядаєте випуски «Теми дня», які ведете?

— Стараюся переглядати, де я схибила, після ефіру виникають запитання до самої себе, чи правильно я сформулювала проблему. Потім працюю над помилками.

— Чи хотіли б вести на Суспільному авторську програму або реалізовувати якийсь проект як продюсер?

— У мене є час і натхнення. Мені була б цікава політична програма.

Фото Суспільного: Анастасія Мантач, Володимир Шевчук

comments powered by Disqus