Данило Мокрик: Два депутати з «Опоблоку» й адвокат Януковича — це гомеопатична доза

У серпні 2017 року телеканал ZIK закрив програму журналістських розслідувань «Остання інстанція». Редактор і ведучий проекту Данило Мокрик звільнився, а у вересні прийшов працювати на Суспільне — співавтором і ведучим щоденної розмовної програми «Тема дня» на «UA: Першому». Водночас він працює у програмі журналістських розслідувань «Наші гроші з Денисом Бігусом». Каже, що ця робота забирає більше часу, ніж «Тема дня», адже на «UA: Першому» Данило чергується через тиждень із Ольгою Сніцарчук.

Він судиться з головою Військової прокуратури Анатолієм Матіосом і періодично запрошує на розмову в ефір Генпрокурора Юрія Луценка. Проте готовність конфліктувати з посадовцями не поширюється на ефір «Теми дня»: Данило категорично відкидає концепцію інтерв’ю як дуелі, де хтось перемагає і хтось програє. «Детектор медіа» поговорив із ведучим про його роботу в «Темі дня», про неспроможність Суспільного задовольнити кожного окремого платника податків і про те, чи чекати глядачам на інтерв’ю з Петром Порошенком.

Даниле, хто обирає тему для «Теми дня» й вирішує, кого з гостей запросити на ефір: ви особисто чи команда?

— Над програмою працюють троє людей: я (або Оля Сніцарчук — позмінно), випускова й гостьова редакторки. Як правило, пропозиція щодо гостей виходить від мене. Мені вести ефір, тому важливо, щоб і тема, й гість мене цікавили. Іноді гостя обирає команда; таке стається, наприклад, тоді, коли п’ятеро «моїх» топ-гостей відмовляються прийти у студію поговорити на тему, яку я хотів. Тоді й тему доводиться міняти, й, буває, це негативно відбивається на якості програми.

Хоча буває й таке, що редактори самі одразу пропонують мені тему й гостя, які мені дуже подобаються, і ми одразу працюємо в цьому напрямку.

Коли з гостем і темою визначилися, гостьова запрошує спікера. Я підключаюся до запрошення дуже рідко, хіба що коли особисто знаю гостя й добре контактую з ним.

Чи мають вплив на програму генпродюсери, топ-менеджери?

— Вони не мають впливу на контент програми і навіть не намагаються його мати. Можуть проводити аналіз деяких програм і казати, що було добре, а де були помилки, що можна було зробити краще. Генпродюсери займаються в першу чергу різними адміністративно-організаційними моментами. Ми час від часу ходимо на наради з керівництвом, де менеджмент висловлює свої міркування й зауваження, ми кажемо про свої побажання.

У вас був випадок, коли гість обіцяв прийти на прямий ефір «Теми дня», але не з’явився. Що робите у таких випадках?

— У нас була некрасива ситуація з народним депутатом Мустафою Найємом, із яким ми домовилися про інтерв’ю. Спочатку він із помічницею сказали, що будуть та вже їдуть, але потім просто перестали брати слухавку й відповідати на повідомлення. Ми в екстреному режимі домовилися про інтерв’ю скайпом із політологом Володимиром Фесенком. Це була єдина ситуація, що гість не прийшов і взагалі не попередив про це. Іноді буває, що гість затримується; тоді я можу кілька хвилин в ефірі розповідати, про що буде програма й чому.

Ви спілкуєтеся з гостем перед ефіром? Можливо, коротко обговорюєте майбутню розмову?

— Я намагаюся не перетинатися з гостем перед самою програмою. Мені краще дистанціюватися від нього якомога більше. Іноді мене запитують, яким буде перше запитання, про що буде розмова. Я намагаюся уникати відповіді.

Єдине, я попереджаю гостей, що я їх перебиватиму, якщо мені здаватиметься, що ми відхиляємося від теми, особливо коли відчуваю, що гість починає кудись «плисти» або займатися пропагандою. Кажу, щоб не сприймали це як хамство, я повинен так робити, щоб розмова мала динаміку і зміст.

Як, на вашу думку, ведучому потрібно вести інтерв’ю з гостем, який у прямому ефірі відверто маніпулює та ухиляється від відповіді на конкретні запитання?

— Багато залежить від гостя, наскільки він готовий відповідати на конкретні запитання. Бувають випадки, коли перебиваєш і кажеш, щоб відповіли на запитання, й тоді вдається повернути розмову на рейки. А буває, що хоч скільки разів зупиняєш гостя, уточнюєш запитання, він усе одно буде розпливатися. З цим нічого не зробиш, крім того, що врешті перейдеш до іншого запитання. Взаємодія ж не повністю залежить від мене. З іншого боку треба знаходити баланс, щоб не перетворювати інтерв’ю на базар, як у нас часто буває на ток-шоу.

Колись я мав ефір із Георгієм Вашадзе, який брав участь у розробці законопроекту про Антикорупційний суд. Тоді ми кілька хвилин обговорювали одне дуже точкове питання, перебиваючи одне одного, й ледь не зчепилися. Потім я побачив, наскільки це некрасиво виглядає в ефірі. Після цього я намагаюсь уникати таких речей. Сварка у прямому ефірі не потрібна.

Як вам удається стримувати емоції, щоб не відповісти грубістю, не підвищити голос?

— Є люди, які налаштовуються на інтерв’ю з певною агресією, накручують роздратування. Я навчився витримувати саркастично-скептичний настрій, і не можу сказати, щоб мене останнім часом щось вивело з рівноваги. Інтерв’ю — це ж не дуель, а розмова. Мета «загнати» співрозмовника не може бути головним двигуном розмови.

Багато критиків НСТУ кажуть: «Я плачу чималі податки, а вони за мої гроші не показали...». Що ви їм можете відповісти, щоб не образити, не перейти на особисте, але переконати в необхідності Суспільного і його повноцінного фінансування?

— Спочатку піднімемо питання про те, що Суспільне недофінансоване на половину коштів, які передбачені за законом. Якщо платник податків наголошує на тому, що Суспільне утримується з його податків, то він мав би вимагати, щоб фінансування було повним.

А ще платників податків є дуже багато і в кожного є своє уявлення, яким має бути Суспільне. Наприклад, візьмемо інтерв’ю з Олександром Вілкулом 1 жовтня:

Була низка наїздів на те, чому ми не били його у прямому ефірі. З іншого боку, якщо ви перейдете на фейсбук-сторінку Вілкула, в коментарях його «фан-бази» прочитаєте, що ведучий — провокатор і порохобот. І ті, й інші є платниками податків. Яке зобов’язання ми маємо перед платниками податків? Максимально чесно і з максимальною віддачею виконувати свою роботу. Ми не можемо виправдовувати очікування кожного конкретного платника податків. Це шизофренія.

Вас інколи грубо критикують через ваші інтерв’ю, як це зробив Сергій Іванов після програми з Вілкулом?

— За весь час на Суспільному в мене було два депутати від «Опозиційного блоку»: Вілкул і Євген Балицький. Одного разу був адвокат Януковича Віталій Сердюк. Це три представники тієї влади, яку називають злочинною, і розмова з якими викликала велику дискусію. Це люди, думка яких цікава тим самим платникам податків, у тому числі за рахунок яких існує Суспільне. Я би сказав, що троє таких гостей за весь час — це взагалі гомеопатична доза.

Велике обговорення були після інтерв’ю, які стосувалися медицини, зокрема, конфлікту навколо університету Богомольця. Одного дня в нас був заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський, наступного — Катерина Амосова, на той час відсторонена ректорка університету. Інтерв’ю з Амосовою мало надзвичайно велику кількість переглядів як для нашої програми, навіть МОЗ його поширювало. В обох інтерв’ю моє завдання було опонувати і критично ставитися до того, що говорять гості.

Коли з Катериною Амосовою поспілкувалася журналістка з «Української правди. Життя», їй у коментарях закидали, що інтерв’ю було замовне. У вас таке траплялося?

— Чути на свою адресу закиди в замовності — це карма будь-якого журналіста. Головне, щоб ці закиди не були правдою.

У вашій програмі пан Вілкул сказав про цензуру на Суспільному, що його запросили вперше за п'ять років. Ви справді його не запрошували раніше?

— Ми запрошували Вілкула за два тижні то того, як він до нас прийшов, а саме коли Юрій Луценко сказав про повторне подання до Верховної Ради щодо зняття депутатської недоторканості. Тоді його помічники сказали, що поки Комітет не розгляне цих подань, вони нічого не хочуть коментувати.

Раніше ми кілька разів запрошували народного депутата з «Опоблоку» Вадима Новинського, хотілося поговорити про його позицію щодо Української православної церкви. Жодного разу він не погодився на це. Ми насправді набагато частіше запрошуємо народних депутатів з Опозиційного блоку, ніж вони приходять. Опозиційному блоку гріх жалітися на те, що їх не запрошують. Із боку Вілкула це була маніпуляція, і я про це сказав в ефірі.

Він пообіцяв поговорити з Вадимом Новинським, щоби той прийшов до вас на «Тему дня». Виконав свою обіцянку?

— Можливо, коли остаточно буде томос, тоді матимемо підставу запросити Новинського знову. Поки немає підстав для нового запрошення.

Експерти ГО «Детектор медіа» проводили дослідження програм на «UA: Першому» щодо того, яких народних депутатів запрошували за рік із 1 липня 2017 року по 1 липня 2018 року. Вони дійшли висновків, що в ефірі телеканалу найчастіше присутні безпартійні й за цей час був лише один народний депутат від «Опоблоку». Як ви це можете пояснити?

— Ми запрошуємо, але вони не приходять. Наприклад, я, крім персональних дзвінків, багато разів публічно запрошував Юрія Луценка. Це неправда, що Луценко не дає інтерв’ю й не ходить на ефіри. Приблизно в ті дні, коли я його публічно запрошував, він з’явився на Прямому телеканалі. А Прямий має не вищі рейтинги, ніж «UA: Перший».

Чому вони не ходять? Бояться Суспільного чи вважають, що це не їхня аудиторія?

— Мені здається, що тому, що інтерв’ю на «UA: Першому» є досить непередбачувані, це прямий ефір, вони точно мають знати, що їм будуть ставити незручні запитання. Запрошуючи Луценка, я одразу відверто сказав, що запитання будуть критичними. Багато хто з наших можновладців дуже не любить непередбачуваність і критичність одночасно.

Що б ви хотіли внести у програму «Тема дня», щоб вона стала ще якіснішою?

— У першу чергу я би доклав зусиль, щоб картинка була набагато кращою. Це одна зі слабких сторін програми: вона візуально не викликає зачіпок. По-іншому оформив би студію, організував би щось яскравіше. Інші канали, які займаються інформаційним мовленням, притягують аудиторію, зокрема завдяки якісній картинці. Хочеться кращого освітлення, більш насичених кольорів, можливо, трохи більше часу, більш різноманітного контенту. Скажімо, якщо мати в команді ще декількох людей, то можна було би забезпечувати більше графічних елементів.

Коли ви починали, «Тема дня» була коротшою. Сьогодні вам достатньо часу, щоб висвітлити тему?

— Як коли. Нещодавно от було інтерв’ю з директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником.

Я підготував багато запитань і в результаті поставив 80 % тих, які хотів. Цей ефір згенерував багато новин, які опублікували інформаційні агентства та сайти. Розійшлося добре, але мені не вдалося заглибитися в жодне питання. Вийшло «галопом по Європах». У такому випадку хочеться більше часу.

З іншого боку, є випадки, коли минає 15 хвилин розмови і ти вже все запитав, що цікавило, ефір можна згортати. Все залежить від того, наскільки гість готовий іти на контакт. Коли гість на конкретне запитання розпливається в ідеологічних розмірковуваннях, я розумію, що не витягну з цієї людини конкретики, тому що вона: а) не володіє нею; б) не хоче відверто відповідати.

Інтерв’ю з Андрієм Садовим вийшло спершу у Фейсбуку о 13:40. Це не вперше «Тема дня» була не в прямому ефірі. Наприклад, в Ольги Сніцарчук було виїзне інтерв’ю в офісі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. В яких випадках ви погоджуєтеся на запис?

— У мене таке було тричі. Це має бути, на думку нашого колективу, справді важлива тема, яку ми хочемо обговорити конкретно з цим гостем. Гість має бути дуже релевантним. Якщо ми хочемо обговорити заяву Садового про те, що він іде у Президенти, треба говорити саме з ним. І при цьому має не бути жодної можливості провести розмову в прямому ефірі. Садовий о 18:00 мав літак до Львова. Якщо програму записуємо заздалегідь, то все одно зберігаємо формат прямого ефіру, нічого не змінюємо. Навіть якщо я сказав якусь дурницю, вона буде в ефірі. Жодного монтажу, жодних вирізок.

У цей же час вийшло інтерв’ю Садового на «The Бабель». Вам удалося дізнатися від Садового більше. Ви завжди ставите перед собою завдання, щоби під час інтерв’ю прозвучали новини?

— Ми хочемо, щоб у кожному нашому інтерв’ю була новина. Для того, щоб це сталося, треба запрошувати людей, які приймають рішення або впливають на їх прийняття. Це мають бути чиновники, народні депутати, люди, які за щось відповідають, конкретна дія чи слова яких можуть стати новиною.

Із початку жовтня ви почали запрошувати у програму кандидатів у Президенти. Запрошуватимете всіх, хто піде на вибори?

— Однозначно будемо всіх запрошувати. Але це не може бути інтерв’ю у стилі «коли почалася Друга світова війна». Ми маємо 20 хвилин, час обмежений, не можемо бавитися у «А чи не дурник ти часом?». Це мають дуже зосереджені інтерв’ю.

Запросите й Петра Порошенка?

— А хто з журналістів не хотів би взяти інтерв’ю у чинного Президента? Правда й те, що інтерв’ю з Порошенком складно робити. Він надзвичайно хороший оратор, має великий досвід і чуття, як вести розмову. До того як він став Президентом України, я вже мав нагоду брати в нього інтерв’ю. І вже тоді було непросто. Відтоді він тільки виріс як оратор. З іншого боку, сподіваюся, що я як інтерв’юер — теж.

Ви співпрацюєте з Ольгою Сніцарчук? Допомагаєте одне одному робити програми?

— Бувають спецефіри, які ми ведемо разом. Востаннє ми разом вели спецефір на День незалежності. А загалом у нас дуже різні погляди на те, кого варто запрошувати, кого не варто, що є важливим для суспільства, про що говорити. Завдяки цьому «Тема дня» виходить тиждень через тиждень дуже різною, ми не втручаємося в ефір одне одного, і це дуже класно.

Чи хотіли б ви вести політичне ток-шоу або дебати на «UA: Першому»?

— Політичне ток-шоу в такому вигляді, в якому я їх спостерігав на українському телебаченні останні десять років, мені не цікаво робити. Взагалі. Мені не цікаво робити пафосну картинку, яку люди включають заради видовищ і сварок, а не інформації та дискусій. Можна було би придумати формат, який був би мені цікавий, але я ще над цим не думав. А от передвиборчі дебати я б вів із великим задоволенням.

Фото: сайт каналу «UA: Перший» 

comments powered by Disqus