Анастасія Гудима: «В Україні тільки Суспільне покаже правду про національні спільноти»

У філіях НСТУ програми мовами національних меншин виходять уже багато років, деякі з них мають 20-річну історію, як-от програма болгарською мовою на одеському телебаченні. Раніше це було державне обласне телебачення, редакції мовами нацменшин мали автономію, робили програми своїми мовами, які переважно дивилися носії мови. У 2018 році у компанії вирішили зробити ці програми зрозумілими для всіх, а також вивести проєкти про національні меншини на загальнонаціональний рівень.

Після довгих публічних обговорень у НСТУ розробили Концепцію мовлення з тематики національних меншин, внісши у документ пропозиції та зауваження громадських активістів і працівників регіональних філій.

Згідно з Концепцією, у київському телецентрі «Олівець» мали створити Координаційний центр мовлення національних меншин, який мав би комунікувати зі всіма редакціями мовлення нацменшин, зі всіма спільнотами, залучив би їх до створення спільних проєктів та відповідав би за баланс контенту про спільноти в ефірі Суспільного.

1 листопада керівницею Координаційного центру мовлення національних меншин стала Анастасія Гудима, яка раніше працювала на каналі «UA: Львів». У Львівській філії вона разом з колегами залучала представників і представниць обласних організацій нацменшин в ранкові ефіри та інші проєкти. Як телевізійник Анастасія розуміла, що ця тема в Україні мало досліджена й що українці подекуди не знають, хто поруч із ними живе.

З листопада 2019 року Анастасія Гудима почала створювати команду, розробила концепцію центру, контент-план на рік. На сьогодні вдалося реалізувати кілька спецпроєктів і запустити підготовку ще кількох. Про все це вона розповіла в інтерв’ю «Детектору медіа».

Про команду Координаційного центру мовлення національних меншин

Анастасіє, хто входить до команди Координаційного центру мовлення національних меншин НСТУ?

– Наш департамент-управління дуже молодий і маленький. Ми працюємо всього три місяці. Наразі нас четверо: крім мене, креативна продюсерка Олена Кривенко, графік-дизайнер Андрій Пшенишний і фахівець (аналітик) Ганна Рожкова. До цього два місяці креативною продюсеркою працювала Дарія Сінєльнікова, яка допомогла реалізувати чимало ключових завдань Координаційного центру.

На посаду креативного продюсера надійшло 16 резюме. Під час проведення співбесід мені було важливим, щоб людина розуміла цінності й місію Суспільного, вектор руху компанії, чому хоче працювати з національними спільнотами. Люди приходили з комерційних каналів, продакшенів, деякі з них просто не розуміли, що ця посада на Суспільному відрізняється від такої ж на комерційних каналах, у яких на меті «вразити» глядача.

Кандидатам пропонувалися творчі завдання. Найбільше з усіх мені сподобався проєкт Олени Кривенко, а також її бачення ролі національних меншин у медіа.

Які функції виконують дизайнер і аналітик?

– Непросто було знайти людину на посаду графік-дизайнера. Нам потрібен був дизайнер із досвідом роботи на телебаченні. Врешті ми знайшли фахівця, який зробив вхідну і вихідну графіку для проекту до Дня рідної мови «Зрозумій свого сусіда». Наразі він працює над графічними експлейнерами про внесок кожної національної спільноти в Україну.

Фахівець-аналітик – це людина, яка сконтактувала майже з усіма продакшенами в Україні, щоб дізнатися, хто з них розробляв контент про національні меншини або для нацменшин. Ми як Суспільне можемо стати платформою для контенту, який уже виготовлявся. Деякі проєкти нам вдалося знайти. Наразі ми переглядаємо їх з експертами. Якщо вони відповідатимуть стандартам Суспільного, то це збагатить наш ефір. Фахівець Ганна Рожкова – активна правозахисниця, тому ми з нею обговорюємо доцільність тих чи інших формулювань в есплейнерах тощо.

Чи співпрацюєте з членкинею наглядової ради НСТУ у сфері забезпечення прав національних меншин Дарією Карякіною?

– Дарія Карякіна нам дуже допомагає, особливо з контактами спільнот. Вона в цій темі давно, глибше розуміє кожну спільноту, ніж ми.

Про контент для національних меншин і про національні меншини

Що планує робити Координаційний центр мовлення нацменшин? Чи ви будете виробляти контент?

– На жодному українському каналі немає проєктів про національні меншини. Одне з основних завдань Координаціного центру – налагодження діалогу з організаціями національних спільнот, щоб у подальшому ми спільно працювали над проєктами про них, адже саме вони знають про свої спільноти найглибші деталі. За цей час Координаційний центр організував три зустрічі з представниками національних спільнот – польською, чеською та грецькою, на яких ми обговорювали всі можливості співпраці, навчання та пітчинги.

Ми маємо кілька напрямів діяльності:

  • продукуємо ідеї, які подаємо на аутсорс;
  • розробляємо проєкти, які реалізовуємо спільно з редакціями мовлення національних меншин із Закарпатської, Одеської та Чернівецької філій чи їхніми колегами;
  • під час оголошення Суспільним пітчингу велику увагу будемо приділяти якраз контенту про національні спільноти;
  • шукаємо готовий контент про національні спільноти, укладаємо ліцензійну угоду і стаємо платформою для його поширення. Але такого контенту майже немає, тому у нас є вектор руху.

Як ви співпрацюєте з редакціями мовлення національних меншин, які є в Закарпатській, Одеській і Чернівецькій філіях Суспільного?

– В Одесі ми маємо три проєкти мовами національних спільнот з українськими субтитрами: болгарською мовою «Голос болгар», гагаузькою «Ана тарафи» і молдовською «Каса маре».

На Буковині маємо проєкти румунською: «У нас на Буковині», «Одвічні цінності», щоденні новини румунською та щотижневий випуск «Теми дня. Буковина» румунською з українськими субтитрами. Також є радійний проєкт румунською мовою.

На «UA: Закарпатті» виходять програми: «На власні очі» німецькою мовою, «Словацькі погляди» словацькою, «Телекур’єр румунів» румунською, «Русинська родина» русинською і раніше була програма «Романо джівіпен» ромською. Нещодавно колеги із Закарпатської філії почали співпрацю з етнічною ромкою, яка живе в Ужгороді, навчається в Києві, громадська активістка й дуже хоче стати журналісткою. З нею зараз працюють у філії, щоб вона могла відродити ромський проєкт.

Наразі маємо невирішене питання з угорським контентом. Усі працівники, які створювали контент угорською, або перейшли на комерційний канал, або виїхали закордон. Ми не можемо знайти людей, щоби продовжити виробляти культурно-просвітницьку програму «Тет-а-тет», яка виходила раніше. Тож на сьогодні маємо угорською щоденні новини і випуски «Теми дня». Цей контент не менш важливий для глядачів, які мають угорську приналежність.

Окрім того, лише на Закарпатті ми маємо підсумковий випуск основних подій sз життя п’яти національних спільнот краю за тиждень під назвою Ethno Vision. Ми можемо за 26 хвилин подивитися, що було цікавого протягом тижня у німців, угорців, словаків, румунів і русинів.

Координаційний центр співпрацює одночасно з продюсерами філій та редакціями мовлення національних спільнот. Ніхто з редакцій не підпорядковується центру напряму. На сьогодні ми тільки починаємо створювати спільні проєкти, як от «Зрозумій свого сусіда». Тоді ми розробили карту проєкту, зустрілися з представниками філій у Skype. Після чого працівники філій приступили до зйомок, ми весь час були на зв’язку, щоб знати, хто що знімає, на яких локаціях. Весь відзнятий матеріал, хронометраж якого іноді був по 3 години, філії надсилали нам у центр разом з розшифровками всіма мовами. У результаті вийшло шість коротких динамічних сюжетів.

З якими з редакцій мовлення національних меншин ви вже встигли зустрітися?

– На цій посаді я з 1 листопада 2019 року. Наприкінці жовтня у телецентрі «Олівець» проходив триденний тренінг для представників національних спільнот, на якому були всі наші редактори. Тоді ми познайомилися ближче і домовилися про співпрацю. Багатьох із редакцій і про проєкти я знала до того, оскільки працювала у Львівській філії. Окрім того, я є членкинею Редакційної ради НСТУ, це теж дає додаткову комунікацію з усіма філіями.

Напередодні карантину відвідала Закарпаття, зустрілася з редакцією мовлення нацменшин. Шкодую, що не встигла поїхати в інші філії, мені важливо бачити людей наживо, після чого вже легше спілкуватися онлайн. Зустріч у Закарпатті була дуже плідною, ми краще зрозуміли одне одного, налагодили тісніший діалог, домовилися про вектори спільної роботи. Насправді, хочу частіше проводити такі зустрічі, я прихильниця теплої комунікації, а не холодної в листуванні. Тоді краще розуміння один одного і якісніший результат.

До слова, на Закарпатті є грузинська й вірменська національні спільноти. Працівники нацредакції філії забезпечують контент лише для німецької, словацької, угорської, ромської спільноти, але в першу чергу вони – журналісти. Тому домовились на майбутнє про створення контенту для різних етнічних груп, які присутні в області.

Як зробити програми про нацменшин не тільки для нацменшин

Чи будете співпрацювати з диджитал-командою?

– Наша мета – збільшити контент про національні спільноти, а той, який є, зробити видимим. Саме завдяки диджиталізації проєкти про національні спільноти стануть видимими. Сьогодні основна аудиторія не дивиться телевізор, переходить в інтернет. Ми спільно з філіями створюватимемо відеоролики для соціальних мереж, а також із нашої ініціативи чи продюсера філії робитимемо диджитал-версії 26-хвилинних програм, які виробляють редакції мовлення національних меншин. Звісно, все у співпраці з диджитал-командою Суспільного. Завдяки цьому історії виходитимуть не просто на регіональному рівні, їх поширюватимуть на всіх цифрових платформах Суспільного, це значно збільшить аудиторію, розширить уявлення глядача про мультикультурність країни.

На фінальній стадії створення – диджитал-проєкт про внесок національних меншин в Україну. В експлейнерах ми показали: якби не національні спільноти, які проживають на українських теренах багато років, ми би не мали України з її культурними, освітніми, мистецькими здобутками, які є сьогодні. Мало хто знає, що вежу Корнякта у Львові побудували завдяки грекам, що диригентом Одеської опери 40 років поспіль був чех, що автор конституції Пилип Орлик був чехом і так далі. Ці факти дають зрозуміти, що в нас дуже мультикультурна нація й Україна від цього тільки виграє.

У Концепції мовлення з тематики національних меншин НСТУ зазначено, що «за поданням Координаційного центру загальнонаціональний мовник («UA: Культура») буде створювати програми вищої якості…».

Наразі Координаційний центр перебуває під прямим керівництвом члена правління Миколи Чернотицького, відповідального за адміністративно-господарський напрям і регіональний розвиток. Ми розробляємо проєкти на регіональні платформи і загальнонаціональні канали «UA: Перший» та «UA: Культура». У співпраці з генеральною продюсеркою регіонального мовлення Марією Фрєй, яка, до слова, допомагає мені з першого дня, орієнтуємося на філії, щоб у регіонах бачили, які спільноти живуть разом із ними.

Також згідно з Концепцією передбачалося відкриття додаткових редакцій мовами нацменшин в Маріуполі (контент грецькою мовою), Житомирі (контент чеською мовою), Львові (контент польською мовою). Чи ці плани реалізовані?

– Поки що таких редакцій немає. У річному плані ми прописали, щоб завдяки аутсорсу на Суспільному з’явився чеський, польський, грецький контент. Грецька спільнота дуже активна в Маріуполі та Дніпрі, вони діляться історіями про себе, хочуть, щоб українці більше знали про їхній внесок в Україну.

Про аутсорс і пітчинги

Які проєкти хочете зробити 2020 року?

– У нас є контент-план Координаційного центру на рік, який враховує спільну роботу з редакціями національних спільнот.

Левова частина нашої роботи – це розписування ідей, які подаватимемо на аутсорс. Це проєкти і спецпроєкти про національні спільноти (українською мовою) та для національних спільнот (мовою національної спільноти).

Також ми задумали великий сторітелінговий проєкт, який виготовлятимуть редакції національних спільнот. Наразі він на стадії постпродакшену, який здійснюємо ми. За задумом, це мають бути 60 історій спільнот. За результатами проекту створимо мультимедійний культурний центр на Суспільному з експонатами та відеоісторіями, які створювали представники національних спільнот спеціально для музею. Герої цього проєкту діляться цікавими та драматичними історіями життя з глядачем та через своє ремесло розкривають культуру, звичаї та цінності національної спільноти до якої належать.

Яким чином подаватимете ідеї проєктів на аутсорс? Як бачите процес відбору продакшенів? І чому самі розробляєте концепцію, а не довіряєте це стороннім виробникам?

– Зазвичай продакшени не занурені глибоко в життя спільнот. Можуть не орієнтуватися в темі і зробити все інакше. Тож цю функцію предпродакшену ми беремо на себе: продумуємо і розробляємо ідею, шукаємо героїв, розробляємо бюджет, затверджуємо проєкт у генеральних продюсерів платформ. Лише після цього ми проводимо тендер. Продакшен, який виграє тендер, реалізовуватиме ідею в тісній комунікації з Координаційним центром. У нашому випадку аутсорс – це повністю редакторська підтримка Координаційного центру, щоб на виході ми отримали те, що прописали у карті проєкту.

Однак нині всі плани щодо покращення якості контенту за найвищими журналістськими стандартами, більшої співпраці з організаціями національних громад та збільшення кількості контенту мовами національних меншин опинилися під загрозою через секвестр бюджету.

Який бюджет закладений на проєкти на аутсорсі. Раніше член правління НСТУ Микола Чернотицкий озвучував, що на контент про національні спільноти буде виділено 1 млн грн.

– Так, у 2020 році планувалося, що на аутсорс буде виділено 1 млн грн. І Микола Чернотицький як керівник зацікавлений і сприяє розвитку Координаційного центру і результативності роботи. Однак, повторюся, через секвестр бюджету ситуація може скластися не найкращим чином і це не дасть змоги національним спільнотам проявити себе.

Чи можуть працівники Суспільного, зокрема редакцій мовами національних меншин, претендувати на реалізацію проєктів на аутсорсі?

– Для нас це новий досвід. Працівники філій можуть розробити проєкт і у співпраці з продюсером філії податися на аутсорс, але реалізовувати їх будуть сторонні продакшени.

У НСТУ планують проводити кілька хвиль пітчингу (відбору ідей). Ви сказали, що Суспільне також через пітчинги шукатиме проєкти про національні меншини.

– Ще в березні Суспільне мало оголосити перший пітчинг у 2020 році, але через арештовані рахунки Суспільного, карантин і секвестр бюджету старт довелося відкласти. У цьому пітчингу більше уваги приділимо проєктам нацменшин. Ми тісно комунікуємо з національними меншинами в Україні й одразу проінформуємо їх про старт пітчингу і про наші умови. Також завдання Координаційного центру у векторі пітчингів – допомогти національним спільнотам з відбором їх ідей, описом, правильною подачею. Ми хочемо зберегти баланс, щоб усі спільноти були сповіщені та мали можливість подати проєкти на пітчинг. Суспільне готове стати платформою для їхньої продукції.

Про навчання для національних спільнот

Не всі представники спільнот мають досвід у реалізації телепроєктів.

– І саме тому в березні 2020 року Координаційний центр за підтримки Офісу Ради Європи в Україні та Академії Суспільного мовлення провів п’ятиденний тренінг для представників національних спільнот, які не є працівниками наших редакцій. Ми спільними зусиллями вибрали 30 осіб із понад 115 анкет, дивлячись на мотиваційні листи і досвід. Це були представники 16 національних спільнот, різного віку від 20 до 50 років, різних професій, з різних міст України. Хтось із них уже працював на радіо, робить якийсь проєкт. Ми хотіли, щоб у тренінгу взяли участь люди, які й надалі працюватимуть у медійній сфері, які зможуть подаватися на пітчинг і реалізовувати проєкти для своєї спільноти, про неї та для Суспільного.

Ми вперше вчили представників національних спільнот, що таке формати, жанри, цільова аудиторія, телевізійна ідея, як написати карту проєкту, розповідали про цінності Суспільного, що таке пітчинг і врешті в останній день провели його для учасників тренінгу. Ми прослухали понад 20 направду крутих проєктів. Хтось зробив презентацію у PowerPoint, хтось зняв відео, хтось розписував на великих ватманах. Це було видовищно, і ми ще більше зрозуміли, що їм є що розповісти, лишень потрібно їм допомогти це правильно «запакувати» для нашого глядача/слухача.

Варто зазначити, що ми мали дерево очікування. На початку тренінгу один з учасників був скептично налаштований, сказав, що не вірить в ефективність тренінгів, на його думку, це дарма витрачені кошти. Але вже через два дні він зрозумів, наскільки складною є телевізійна робота, почав переосмислювати і переписувати ідеї, які мав до тренінгу. Врешті він кардинально змінив свою думку і зізнався, що не дарма вчився 5 днів. Від усіх учасників тренінгу ми отримали дуже позитивні фідбеки.

На сьогодні ми підтримуємо з ними контакти, у подальшому очікуємо на їхню участь у пітчингу.

Чи з кимось із національних спільнот вдалося укласти ліцензійну угоду щодо показу контенту, який вони уже мають?

– Наприкінці 2019 року ми співпрацювали з німецькою спільнотою, яка виграла грант і створила 5-хвилинний анімаційний ролик «Етнічна мозаїка України. Німці». Вони добре візуально показали, як німці з’явилися в України, чому залишилися тут і що зробили в країні. Надалі вони планують зробити багато таких роликів про інші спільноти. Ми уклали з ними ліцензійну угоду, показали перший ролик у ранкових програмах, транслювали його під час Тижня Німеччини в Україні.

Наразі маємо фільми про історію польської спільноти. Потрібно, щоб історики зробили свої висновки щодо достовірності інформації, яка там звучить. Якщо не буде суперечностей, то ми теж укладемо з ними угоду. Але насправді контенту про національні спільноти небагато і потрібно його створювати.

До речі, ви не використовуєте слово «меншини». Чому?

– Для мене слово «меншини» – це применшення значимості когось. Спільноти чи громади звучить набагато ствердніше. І самі представники національних спільнот не хочуть бути меншинами, хоча саме така форма прописана в законі. Вони себе називають етнічними громадами, спільнотами.

Про конфлікти щодо контенту мовами нацменшин

Не всі спільноти сприйняли позитивно зміни, які мають відбутися у філіях згідно з Концепцією регіонального мовлення. У редакцію «Детектора медіа» приходив лист від румунських організацій, які висловили занепокоєння зменшенням контенту. Вони вимагали збільшити кількість проєктів румунською мовою. Чи це реально?

– Кожна національна спільнота вважає себе унікальною і що про неї треба говорити найбільше. Вони мають свої аргументи. Як я зрозуміла з цього листа, вони не всі орієнтуються в контенті, який на сьогодні виходить у філіях. Можливо, вони десь почули щось негативне і подумали, що контенту не буде взагалі. Насправді, всі програми, які виробляють редакції мовлення нацменшин, будуть збережені та удосконалені, більше того, їхні колективи розширені. Наприклад, у Чернівецькій філії до редакції мовлення нацменшинами приєднався відеограф. Це дає можливість збільшити присутність контенту про національні меншини мовою нацменшин і для національних меншин на різних платформах Суспільного.

Контент румунською виходить на «UA: Буковині» та «UA: Закарпатті». Водночас для інших спільнот взагалі немає поки що контенту. Румуни далеко не перші за чисельністю в Україні. Ми користуємося офіційним переписом 2001 року, згідно з яким у першій лінії йдуть росіяни, білоруси, вірмени, євреї. Тому і створений Координаційний центр, щоб зберегти баланс, зробити контент для всіх максимально однаковий, там де є потреба – збільшити.

Якщо спільнота велика, то вона й активніша, робить більше фестивалів, має фахівців та експертів різних напрямів, яких ми долучаємо в інші програми. Раніше було заведено, що про національні спільноти згадували в ефірі мовників лише з нагоди свят. Ми ж пропонуємо долучати представників національних спільнот у ролі експертів у ранкове шоу, суспільно-політичну програму, до новинних сюжетів. Звісно, що це має бути не з урахуванням, що хтось є представником національної спільноти, а з урахуванням рівня їхньої експертності.

Наприклад, ми маємо контакти фахівця з будівництва доріг, який є кримським татарином. Якщо в програмі «Тема дня» обговорюватимуть проблеми доріг на Одещині, то його можна запросити. Так ми уникаємо культурної резервації.

Письменник Андрій Любка на своїй сторінці у Facebook ініціював дискусію щодо присутності контенту русинською в ефірі «UA: Закарпаття». Він вважає, що русини – це не спільнота, прирівняв їх до сепаратистів.

– У Закарпатській філії є редакція мовлення національних меншин, не окрема русинська редакція, яка з 2008 року виробляє програму «Русинська родина» русинською мовою з українськими субтитрами. Вона орієнтована на цільову аудиторію русинів.

Так склалося, що на державному рівні русинів не визнано національною спільнотою. Хоча ми – одна з держав, яка визнала майже всі національні спільноти, їх понад 130. При тому Закарпатська обласна рада визнала русинів національною спільнотою.

Як буде надалі, ми не знаємо. Має бути рішення на державному рівні, тоді будуть відповідні рішення й у Суспільного. Було б добре, щоб історики нарешті порозумілися, чи це національна меншина, чи це частина українців, так само як лемки, бойки тощо. В інших країнах ситуація з русинами теж по-різному склалася. Є випадки, що українці виїжджали і залишались там русинами,приміром, у Воєводино (Сербія).

Чи будуть на Суспільному програми про російську спільноту або для росіян?

– У мене одна коротка відповідь, яку мені озвучила Марія Фрєй, а їй у свій час Роман Вінтонів – коли закінчиться війна, ми будемо це розглядати. Наразі жодна російська спільнота не зверталася на Суспільне. Про це питали лише журналісти.

Про якість контенту і різницю між суспільним та державним мовленням

Як ви будете працювати над покращенням якості контенту для нацменшин?

– Я переглядаю всі програми, які виробляють редакції мовлення нацменшин і намагаюся дивитися очима аудиторії Суспільного. Хочеться зробити не просто більше контенту, а більше якісного контенту. Саме це пояснюю на зустрічах з представниками спільнот, щоб вони довіряли нам. Вони не завжди розуміють, що таке телебачення, можуть за день до фестивалю зателефонувати в редакцію і запросити на подію. Колись державні мовники знімали дві години концерту з фестивалю і пускали його в ефір. Глядачі таке дивилися через відсутність вибору, тепер сприймають це по-іншому. Тому ми маємо змінити форму подачі, їхати на зйомки максимально підготовленими, із розписаним сценарієм і той же фестиваль подати, наприклад, через персональну історію хлопчика-музиканта.

Чи будуть на Суспільному проєкти про національні спільноти з конфліктами, який ми звикли бачити у програмах на комерційних каналах?

– До того, як я прийшла на посаду очільниці Координаційного центру, у мене був розроблений проєкт про національні меншини для українців. Запропонувала його одному з комерційних каналів. Мені сказали, що потрібно додати кульмінації, щоб був конфлікт, наприклад, хтось зі спільноти вбиває українця, пропонували сценарно все дописати. Я відмовилася таке робити. Трешових речей достатньо на телебаченні. Ми вже переходимо до правдивих якісних історій, без криміналу, який шокує. Наш глядач має право знати правдиві історії, не лише доопрацьовані психологами проєкти, де накручують героїв до сварок і конфліктів. Нічого не треба вигадувати, правда є унікальною та цікавою.

comments powered by Disqus