Продовжуємо серію публікацій, до якої входять переклади документів та стандартів корпорацій суспільного мовлення світу, а також рекомендацій у галузі свободи слова та журналістської діяльності від провідних європейських і американських експертів. 

Матеріали серії: Переклад промови Вільяма Хорслі (William Horsley) «Роль суспільних мовників у медіа-середовищі, що постійно змінюється»; Редакційні принципи суспільних медіа США. Засади, політика та практика; Типовий закон про суспільне мовлення, Стандарти журналістики даних від ВВС.

Переклад частини документу, створеного американськими експертами в галузі суспільного мовлення Джефрі А. Дровкіним (Jeffrey A. Dvorkin) з Університету Райерсона та Аланом Дж. Ставінскі (Alan G. Stavitsky) з Орегонського університету.

Суспільне мовлення та ефект фрагментації аудиторії

Суспільне телебачення можна вважати доволі цікавим медійним феноменом у контексті вивчення його аудиторії. Зокрема, через те, що так звана «універсальність» програмного наповнення, що є обов’язковою для СМ, суперечить не тільки маркетинговим прийомам, а й актуальним тенденціям до індивідуалізації контенту.

Так, за своєю природою суспільне телебачення покликане відповідати інтересам усього суспільства – як «гарант» демократії, та водночас кожної окремої його групи – як будь-яке медіа, орієнтоване на конкретний сегмент аудиторії. Зрозуміло, що реалізувати все це одночасно на практиці нелегко. 

Більше вибору

Орієнтуючись на західні практики, можна побачити, що після ліквідації монополії держави на телебачення аудиторія дізналася про таку річ, як різноманіття телевізійного контенту. Тобто те, що спочатку пропонувало лише одне медіа, стали транслювати багато інших. З цього моменту і почалася так звана фрагментація аудиторії ТБ.  

Зрозуміло, що це спричинило зменшення прихильності глядачів до конкретного каналу, адже тепер схожі програми та формати можна було побачити не тільки на ньому. Як наслідок, мовники почали створювати щось нове, з метою вирізнятися із загальної маси та поступово відвойовувати свій сегмент аудиторії.

Тобто можна побачити цікаву ситуацію, в якій прослідковується двовекторний зв'язок смаків аудиторії медіа та їхнього контенту. Так, він формується у відповідь на уподобання певних категорій глядачів, але водночас і стратифікує споживачів завдяки різноманіттю свого програмного наповнення. Проте, чи можна взагалі говорити про консюмеристичні потреби аудиторних груп у контексті забезпечення інтересів суспільства? 

Комерційна конкуренція

Так вже вийшло, що суспільне мовлення повинне задовольняти інформаційні потреби надзвичайно широкої аудиторії. Це правило ніхто не відміняв. Власне, як і необхідність бути якомога більш об’єктивним, неупередженим, пам’ятати про свій громадянський обов’язок, залишаючись при цьому джерелом цікавої та корисної для розвитку особистості інформації. І все це на тлі відповідності вимогам часу (про це свідчать редакційні правила найкращих суспільних мовників світу). Проте річ у тім, що актуальні тенденції змушують медіа орієнтуватися на конкретний сегмент аудиторії, чого суспільні мовники дозволити собі не можуть.    

Компанії суспільного ТБ, виходячи з необхідності їхнього існування в будь-якій країні, повинні вміти швидко адаптуватися до будь-яких умов. І не тільки до цих. Нові технології проникають у журналістику з шаленою швидкістю. І якщо котрась компанія суспільного ТБ за актуальних обставин не матиме власної сторінки в мережі Інтернет, не здійснюватиме онлайн-мовлення та не враховуватиме тенденцій у медіа-середовищі, пропонуючи популярний контент, вона буде приречена втратити свою аудиторію. Адже її місце одразу ж займуть комерційні мовники, бюджет котрих, як правило більший, а етичні пріоритети однозначно нижчі.

Суспільне мовлення як стандарт 

Враховуючи аргументи, наведені вище, можна зробити висновок, що фактично, потреба в «універсальності» контенту суспільного телебачення відходить на задній план. І все через те, що високі стандарти журналістики, які закладені в його концепцію, розраховані на всіх і кожного, але, на жаль, не всім потрібні.

Як наслідок, суспільне мовлення зі звичайного медіа перетворюється на низку правил та канонів того, яким в принципі повинне бути ЗМІ. Ним варто слідувати, але для отримання прибутку, що є готовною метою комерційних медіа, це не обов’язково.

Підводячи підсумки, слід констатувати, що на сьогодні економіка суспільних медіа доволі помітно трансформувалася у відповідь на вимоги часу. Деякі моделі фінансування СМ потроху відходять у минуле, а державний контроль, силами ініціативних груп, поступово мінімізується в більшості прогресивних країн. І якщо приклад деяких країн змушує сумніватися в доцільності створення суспільного телебачення, то сам факт існування суспільних мовників США та Великобританії дає зрозуміти, що наблизитися до стандартів суспільного мовлення все ж таки можливо.

Переклад: Фронощук Марія

Джерело: