У процесі перетворення в суспільного мовника Національна телекомпанія України користується експертною допомогою Європейської мовної спілки. Представники ЄМС приїжджають до України, щоби поділитися досвідом. Недавно з візитом у Києві були старший радник і колишній віце-президент ЄМС Боріс Бергант, а також голова відділу зв'язків із членами ЄМС Девід Льюіс. Ми зустрілися з ними та запитали, що думають європейські експерти про перспективи суспільного мовлення в Україні.

– Девіде, Борісе, що, на вашу думку, має бути змінено в НТКУ, щоби трансформація в суспільного мовника не стала просто зміною назви?

Д. Л.: Я сподіваюся, що зміни будуть не тільки в НТКУ, але й на радіо, й в усіх інших компонентах майбутньої Національної суспільної телекомпанії України, що перелічені в законі. Було би добре побачити їхню синергію, аби вони взяли участь у широкій і активній співпраці одне з одним. Результатом мають стати хороші програми, що служили б усім громадянам, усім меншинам, що існують в Україні. Я думаю, що суспільне мовлення – це початок великих можливостей для провадження великих змін. Ми сподіваємося, що наш із містером Бергантом візит до Києва допоможе якнайшвидше запустити процес рефлексії, збирання інформації для розробки стратегії розвитку cуспільного мовлення, яке було запущене 1 січня 2015 року.

Б. Б.: Я думаю, що головна відмінність – у тому, хто запускає медіаорганізацію. Державне мовлення передбачає, звісно, повну прерогативу держави в рішеннях щодо контенту, фінансування, персоналу. Різниця між державним і суспільним мовленням – у тому, що друге відповідальне перед усім суспільством, якому воно має служити. Це означає, що керівні органи суспільного мовника мають складатися не тільки з представників від політики (зовсім уникнути цього не вдасться), але й із представників справжнього громадянського суспільства – тобто тих, чиїм інтересам воно має служити. Зокрема, з представників громадських організацій. Вся ефективність суспільного мовника – в цій відмінності. Звісно, якщо йдеться про істинне суспільне мовлення, а не про так зване. Україна сьогодні, безперечно, на правильному шляху – маю на увазі рішення створити суспільне мовлення. Новий закон цьому допоможе, але зараз треба зробити так, щоби він запрацював і призвів до реальних дій. Це завжди дуже складно. Цього не досягти за один день. Але якщо концепція, візія та місія чітко визначені, тоді крок за кроком мети буде досягнуто. Щось буде зробити легше, щось – складніше. Взагалі, кожне суспільство має свою спадщину, специфіку, і це має бути визначено та враховано.

– Що треба обов’язково враховувати в процесі створення суспільного мовлення?

Б. Б.: Дуже важливо, щоби від самого початку до процесу було залучено громадськість. Три тижні тому ми мали дуже цікаве громадське обговорення (Міжнародна конференція «Від державного мовлення до суспільних медіа» – ред.) про те, яка мета реформи, як організація має бути структурована, в якій формі існувати тощо. Це дуже важливо, бо ця нова сутність має бути від початку незалежною в усіх напрямках. Також необхідні певні економічні ресурси, аби суспільний мовник запускався як сучасне медіа. Не варто забувати про важливість використання сучасних цифрових технологій для телебачення, радіомовлення і, звісно, онлайн-медіа. Створення якісного суспільного мовлення потребує комплексного підходу, нових людей. У процесі трансформації треба спиратися на професійні консультації. Це зробить процес, можливо, складнішим, але, з іншого боку, якщо використовувати всі ці можливості, то врешті ви отримаєте кращий результат, якісніший. Тоді буде задоволена аудиторія, буде довіра, медіа наблизиться до громадськості.

Результат з’явиться не за один день, але вже зараз керівництво НТКУ показує деякі плоди праці. Як видно з досвіду інших країн, якщо під час створення нових програм ви звертаєте увагу більше, ніж раніше, на різні групи інтересів – такі, як діти, люди похилого віку, етнічні та інші меншини, то це буде відзначено, люди одразу помітять, що відбуваються зміни на краще. Це має бути інтерактивний процес. Ті, хто створюють програми, мають  бути мотивовані, і аудиторія має бути мотивована. Рано чи пізно, але ви побачите результат.

– На якому етапі змін знаходиться НТКУ? Як ви оцінюєте те, що вже зроблено?

Д. Л.: Нове керівництво НТКУ зробило певні позитивні кроки. Але дійсно великі зрушення відбудуться тоді, коли будуть визначені концепція, місія, стратегія, принципи формування керівництва та механізм гарантування незалежності. Зміни в контенті, що вже здійснені, дуже хороші. Зокрема, програма «Національні дебати» перед виборами президента була вдалою. Але все одно зараз ще рано судити.

– Як ви оцінюєте Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»? Які зміни потрібно внести, щоби він запрацював?

Б. Б.: Закон є дуже позитивним здобутком, зважаючи на те, що було дуже мало часу на його обговорення й ухвалення в парламенті. Так, там є багато відкритих питань. У нормальній ситуації було би достатньо, якби закон просто визначав рамки, в яких суспільне мовлення має бути організоване, як має формуватися правління, менеджмент. На жаль, в України немає традицій у цій сфері, достатнього досвіду в плюралізмі, демократії, тому дуже небезпечно, коли є не достатньо визначені положення. Саме тому наразі активно ведеться обговорення, здійснюються експертне оцінювання, триває робота парламентарів. Це буде довгий процес, доки рамки стануть зрозумілі та реалізовані на практиці. Деякі зміни можуть бути впроваджені пізніше.

Ми сподіваємося, що уряд і парламент реагуватимуть на поради позитивно. Головні питання, що треба чітко визначити: правління, наглядова рада, кількість членів, структура. Кількість членів наглядової ради від парламенту не має переважати. Оминути це не вдасться, вони все одно будуть представлені. Але громадянське суспільство та незалежні члени, що представляють усі його частини, мають бути в більшості – і це має бути закріплено. Також відкрите питання щодо відповідності вимогам: хто реально може керувати такою компанією, який досвід у цих людей має бути, як щодо їхніх політичних зв’язків – чи можуть вони бути пов’язані з політикою в минулому, чи це мають бути ті, хто ніколи не мав до неї стосунку. Є цілий ряд питань. Досі відкрито питання, не визначене в законі, про форму власності суспільного мовника – чи це має бути державна установа, чи акціонерне товариство.

– Яка форма найкраща?

Б. Б.: Важко сказати. Це має бути публічна компанія з достатньою гнучкістю та свободою дій. Бо, якщо це буде дуже жорстко регламентована організація, вона не матиме можливості виявляти ініціативу, бути креативною. Не забуваймо, що суспільне мовлення – це дім креативних людей, які реально націлені на створення кращого результату, продукту вищої якості. Це може бути реалізовано тільки в гнучкій і вільній компанії.

Д. Л.: Важливо, щоби контроль над доступом до грошей і витратами мав генеральний директор, а не державна казна чи міністерство фінансів, як це є зараз в державній установі.

– Наші ОДТРК не хочуть перетворюватися на суспільних мовників. Як вчинити: лишити їх державними, зробити корпунктами чи окремими суспільними мовниками в регіонах?

Б. Б.: Це, в першу чергу, політичне питання. Спочатку мають бути вирішені політичні проблеми. Яким має бути майбутнє України? Яке місце регіони мають посідати в політичній системі? Звісно, регіональні телерадіокомпанії хочуть мати повагу. Я не пригадую в ЄМС жодного суспільного мовника, який би не мав у своїй структурі регіональних мовників. Ми є партнерами суспільства, ми відповідаємо на потреби різних груп населення. І в цьому контексті регіональні мовники є однією з найважливіших складових. Сьогодні регіональні організації в усій Європі є важливими компонентами суспільного мовлення. А організовані ці системи по-різному. Головне, що треба мати на увазі, – те, що місцеві медіа мають висвітлювати події в регіоні. Цього не можна відбирати. Є відчуття, що хтось в Україні хоче централізувати регіональних мовників. Не думаю, що ця мета хороша – це буде помилкою. Регіональні компанії мають створювати продукт за стандартами суспільного мовлення. Все інше – дискусійне.

Д. Л.: Звісно, що ОДТРК опираються змінам. Будь-хто опиратиметься, якщо зміни стосуються його безпосередньо. Індички не чекають на Різдво [сміється]. Є економічні причини, відповідно до яких Україна не може утримувати 10 тисяч людей, які працюють у мережі державного мовлення сьогодні. Люди просто бояться звільнення.

Б. Б.: У мене є приклад із дуже маленької країни, звідки я приїхав, – із Словенії, де регіональні мовники дуже потужні, хоч їх не багато. Це може бути перевагою суспільного мовлення – мати 25 регіональних центрів. Усі вони мають свій досвід, як керувати, як вирішувати економічні проблеми. Обмін програмами, вклад регіональних медіа у загальнонаціональне мовлення може допомогти врахувати інтереси всіх громадян України. Важливо розуміти, що проблема не тільки в грошах. Насправді фінансові проблеми є завжди та у всіх. Практично в усіх європейських країнах відбувається дискусія на тему, де взяти більше коштів для суспільного мовлення. І наш обов’язок – використовувати ці гроші настільки розсудливо, наскільки це можливо.

– Які ще проблеми є в суспільних мовників Європи?

Б. Б.: Недосконала модель фінансування – майже всюди. Вже мало кому вдається обмежитися тільки абонентською платою. Наразі всі шукають нові шляхи фінансування. Також завжди є актуальним питання збереження незалежності – не тільки від політиків, але й від бізнесу. Апетити комерційних медіа зростають, вони намагаються зробити життя суспільних медіа складнішим. Комерційні мовники намагаються лобіювати обмеження на трансляцію реклами суспільними мовниками. Але, на мою думку, реклама на суспільних каналах у певному сенсі є ознакою його ефективності й успішності, адже ніхто не буде купувати рекламу на каналі, якщо його ніхто не дивиться.

Також, звісно, питання стандартів, етики присутні всюди. Суспільні мовники борються за довіру аудиторії. Проблема в тому, що цього не можна зробити один раз і назавжди. Доводиться працювати над цим постійно. Свобода слова не може бути гарантована одного разу і назавжди. Ми мусимо щодня боротися за своє місце у Всесвіті.

– Як зробити наглядову раду незалежною?

Д. Л.: Важливо, щоби кількість представників від політики була меншою, ніж кількість представників від громадянського суспільства. Це буде хорошим стартом. Усі члени наглядової ради мають представляти незалежні погляди, а не позиції політичних партій. Усі вони мають відповідати професійним і етичним стандартам.

– Що дасть Україні суспільне мовлення?

Б. Б.: О, багато чого. По-перше, Україна – одна з найбільших країн Європи, що активно бере участь у таких заходах, як Євробачення, футбольні змагання, і вона буде краще представлена на міжнародній арені завдяки суспільному мовленню та його креативному персоналу. НСТУ зможе обмінюватися програмами з ЄМС, створювати щось разом. Наприклад, проекти, присвячені таким спільним і важливим питанням, як проблеми навколишнього середовища, клімату. Суспільне мовлення дозволяє налагодити міждержавну комунікацію.

Д. Л.: Я думаю, найкраще, що суспільне мовлення може дати Україні, це те, що воно об’єднає суспільство, зробить населення країни однією родиною, члени якої комунікуватимуть за допомогою суспільного мовлення. Наприклад, як BBC у Британії сприяє національному діалогу. Чути кожну частину України – це головне, що принесе суспільне мовлення.