Дж. С.: 1999 рік, півфінал Ліги Чемпіонів УЄФА, в якому грали команди з Англії та Німеччини, серіал, який під Різдво мав великі рейтинги, бо просто більше нічого не показували. По суті, це спорт, дуже важливі події і драматичні серіали.

 

 

- В Україні СМ створюється на підставі закону. Що стало підставою для створення СМ у ваших країнах? Чи були для цього ухвалені якісь спеціальні документи?

 

Дж. С.: Можна сказати, що Великобританії не було потреби переходити від державного до суспільного мовлення. Демократії Великої Британії вже понад 500 років, і з цього погляду СМ створювалося дуже просто. 1922 року було засновано Британську мовну компанію, яка потім стала корпорацією, і її перший директор Джон Рід мав дуже великі повноваження з погляду тих рішень, які він міг приймати. До того ж невдовзі після створення самої компанії було прийнято так звану Королівську хартію, яка, оскільки не приймалася в парламенті, є саме королівською, не підпадає під вплив парламенту, тобто не підпадає під вплив державної влади. Ця хартія переглядається щодесять років, і таким чином удосконалюється.

 

 

Дж. С.: «Телекритика» правильно зробила, треба починати з дослідження. Другий крок подібний до того, що зробив засновник ВВС. Одна людина, яка має чітке бачення, що повинно бути зроблено в НТКУ, має прописати у статут те, що повинно бути включено в суспільне мовлення. Щось типу концепції. Джон Рід свого часу включив три речі: інформувати, давати освіту та розважати. Ця концепція повинна бути простою, зрозумілою, чіткою. І коли її створено, її можна презентувати аудиторії і зробити зворотне дослідження. Якщо аудиторія різко проти якихось речей, тоді її можна змінити.

 

 

 

Дж. С.: Є невеличкі протести проти того, щоби сплачувати за цю послугу. В Британії раніше неплатників карали відповідно до Кримінального кодексу, зараз тривають процеси, щоб це була цивільна відповідальність. Але ця проблема не настільки масштабна. Є другий аспект. Різні прошарки аудиторії критикують різні програми. Одні програми критикують за те, що вони надто популярні, що не може СМ робити аж такі популярні програми, це робота приватних каналів. Інші критикують програми за те, що вони недостатньо популярні. Не можна одночасно врахувати кардинально протилежні думки різних прошарків населення і намагатися досягнути якогось спільного погляду. Плюс до того, ВВС останні 10 років стикається з проблемою, з якою поки що не знають як упоратися, в тому сенсі, що все, що йде по телебаченню, можна подивитися в інтернеті. Маючи ноутбук, не обов'язково мати телебачення. У нас плата знімається за перегляд у прямому ефірі за телевізійну ліцензію, інтернет у нас безконтрольний. На місяць у нас абонплата 12 фунтів, або 15 євро з телевізора.

 

 

Ф. Ф.: Вчетверте.

 

Дж. С.: Вдруге. Перший раз 20 років тому був в Ужгороді, а зараз - у Києві.

 

 

Дж. С.: Дуже професійні, дуже зацікавлені в тих питаннях, які ми обговорюємо.

 

 

Дж. С.: Аудиторія, яка тут присутня, готова до переходу. В більшості тих країн, де я працював над переходом від державного до суспільного мовлення, не журналісти були основною перешкодою на шляху до створення суспільного мовлення. Перешкоди з'являлися набагато вище. І тут питання: по-перше, аудиторія, публіка, має ставити більші вимоги до продукту, який вони отримують. І, по-друге, це дія керівництва держави в плані ухвалення незалежного законодавства і хорошої продуманої структури фінансування.

 

 

 

Дж. С.: У Великобританії BBC по суті й є державним мовником, у США нас саме так сприймають. Тут питання сприйняття ззовні. США вважають, що за низкою критеріїв BBC - це державний мовник. У деяких енциклопедіях мовників BBC виглядає як державний мовник. Хороший приклад, на якому можна подивитись, як люди сприймають BBC, - це референдум про незалежність Шотландії, який відбувся нещодавно. Залежно від того, що глядач шукав у програмах BBC, багато хто розглядав його як упередженого мовника. Одні сприймали його як противника відділення, інші - за його симпатика. Вважається, що BBC не хотіла розділятися, бо в Шотландії теж є представництва BBC. Треті вважали, що BBC в принципі упереджені, що це державний рупор. Але кожна людина на BBC знаходить те, що шукає.

 

Щодо державного фінансування, то це можуть бути якісь листівки, але це не преса. Держава не фінансує ані друкованих видань, ані телебачення, ані радіо.

 

 

Дж. С.: Так. Це абсолютно взаємопов'язані речі. Тому що владі потрібне дзеркало, яке буде відображати її дії належним чином і даватиме можливість глядачу так само оцінити дії влади. Якщо у Великобританії є закон, який гарантує неупередженість, об'єктивність електронних медіа, то є шанс того, що суспільству, в якому сформовані різні погляди, буде подано одну й ту саму інформацію. Водночас, якщо у Великобританії немає закону, що друковані видання повинні бути неупередженими, вони часто підпорядковуються якимсь різним політичним силам або групам. Якщо людина читає свою газету, вона формує своє маленьке розуміння. Тобто в суспільстві є різні групи, які отримують різну заангажовану інформацію певного характеру. Порозуміння вони знайдуть лише завдячуючи наявності закону, який регулює неупередженість та об'єктивність електронних медіа, тому що люди отримують одну й ту ж саму вихідну інформацію. Це гарантує демократію, а не скочування до якогось ідеологічного гетто.

 

Ф. Ф.: насправді EBU існує саме заради того, щоби, спираючись на цінності, які захищає, були суспільні мовники, які керуються основними принципами доносити об'єктивну інформацію до своєї аудиторії. І дотримання таких цінностей гарантує існування неупередженого, об'єктивного подання матеріалу.

 

Дж. С.: Так, але це не буде швидко, і це буде важко. Тобто це непросто, але не є неможливим.

 

 

Джонатан Стоунмен - викладач Академії Євробачення, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії. Джонатан став вільним тренером та консультантом у квітні 2010 року після завершення 20-річної кар'єри на BBC. Первинно спеціаліст зі справ у Центральній Європі, він працював дослідником, репортером, продюсером, редактором, а останнім часом - головою навчального відділу служби BBC World Service. Наприкінці 90-х років Джонатан керував македонською та хорватською службами BBC і був відповідальний за заснування першого виробничого відділення хорватської служби в Загребі.

 

Фредерік Франц - керівник із навчання підприємств в Академії Євробачення, відповідає за розробку нових програм тренінгів у сфері лідерства та підготовки тренерів. До його поточних проектів входить програма для керівників вищого рангу, яка реалізується у Барселоні, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку у партнерстві з Каліфорнійським університетом у Лос-Анджелесі та школою бізнесу IESE.

 

 

Фото надано прес-службою НТКУ