За чотири роки зросла частка глядачів, готових платити за контент Суспільного (ДОСЛІДЖЕННЯ)
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
За чотири роки зросла частка глядачів, готових платити за контент Суспільного (ДОСЛІДЖЕННЯ)
Національна суспільна телерадіокомпанія провела комплексне соціологічне дослідження українців з метою визначення їхнього ставлення та довіри до Суспільного та сприйняття контенту. Дослідження профінансували декілька донорів: Європейський союз та Рада Європи (8 тисяч інтерв’ю методом face to face), Швеція (9 тисяч 600 інтерв’ю методом САТІ) та Internews (22 фокус-групи з п’яти регіонів та Києва).
15 січня окремі результати дослідження щодо KPI та основних завдань Суспільного мовника презентували на засіданні наглядової ради. Повні результати дослідження компанія презентує наприкінці січня - на початку лютого.
Дослідження засвідчило, що зросла частка українців, готових платити за контент, «створений в інтересах суспільства»: 18,2% у 2020 році проти 9% у 2017 році.
Відповідно до результатів дослідження українці здебільшого довіряють телеканалу Суспільного, який дивляться: рівень довіри 63,1%. Також рівень упевненості у завтрашньому дні зростає у глядачів при перегляді Суспільного більше, ніж при перегляді українського телебачення в цілому (24,9% проти 19,6%). Хоча більша частина аудиторії такої впевненості не має 75,1-80,04%.
Найбільше аудиторія Суспільного довіряє телевізійним новинам НСТУ – 62,1%. Хоча довіра до інформаційних матеріалів на сайті (61,5%) та радіостанціях (59,5%) майже на цьому ж рівні.
Глядачі Суспільного найчастіше обговорюють саме новини, а також спортивні трансляції. 40,1% глядачів сприймають Суспільне як майданчик для обговорення важливих тем.
60,5% саме глядацької аудиторії мовника довіряють його медіаактивам. Таким чином за рівнем довіри глядачів Суспільного телеканал «UA: Перший» – на третьому місці після «1+1» та ICTV. За останні три роки довіра до мовника зросла, оскільки у 2017 році він був на четвертому місці після «1+1», ICTV та «України».
Окрім цього глядачі Суспільного вважають, що цей мовник краще за комерційних відтворює правдиву картину реальності й надає більш об’єктивну інформацію. Однак на комерційних мовниках, на думку респондентів, представлена більш актуальна інформація, розмаїття думок, а також вони краще дотримуються балансу між розважальним та інформаційним контентом.
За результатами дослідження Суспільний мовник задовольняє потреби суспільства в культурному контенті – на 66%, в інформаційному – на 65% і в освітньо-пізнавальному – на 64%.
Для 56,6% глядачів мовника важливо, щоб Суспільне створювало контент саме українською. Для 28% респондентів мова контенту Суспільного не важлива. При цьому фокус-групи зі східних та південних регіонів, за словами організаторів дослідження, «виявляли високу болючість до мовного питання», а саме:«Глядачів цих регіонів турбує рівень обов’язкових квот на телебаченні та радіо. Це поки що спричиняє супротив та незадоволення».
Щодо обізнаності із брендами каналів Суспільного мовника, то 79,5% респондентів знають канал «UA: Перший», 44,4% – «UA: Культуру» та 43,5% – регіональний суспільний канал.
Також глядачі оцінили «UA: Перший» як найбільш незаангажований та неолігархічний канал, достовірний та надійний з-поміж інших інформаційних мовників. За доступністю та актуальністю він співмірний з топовими мовниками. Але водночас за рівнем якості та сучасності картинки канал оцінили як один з найгірших. За впізнаваністю він поступається топовим мовникам, а за критерієм професійності перебуває в другому ешелоні. А в категорії впливовості «UA: Перший» оцінили як «невпливовий та нецікавий».
Відповідно до результатів дослідження майже третина активних слухачів радіо чули станції Суспільного: «Промінь», «Українське радіо» та «Культура».
Також дещо зросла й обізнаність сприйняття бренду Суспільного як медіа, «яке служить суспільству, фінансується ним та підзвітне йому». Якщо у 2017 році так вважали 24,7% респондентів, то у 2020 році так вважають 26,3%. Зросло і розуміння мовника як «реформованого державного телебачення та радіо, яке фінансується з державного бюджету, але контролюється суспільством»: 38,9% у 2020 році проти 33,8% у 2017 році.