Стівен Віттл (Stephen Whittle) приїхав до Києва у вересні на міжнародну конференцію «Запуск суспільного мовлення в Україні: виклики та наступні кроки». Він є фахівцем у стандартах суспільного мовлення, адже у 2001-2006 роках працював на посаді контролера редакційної політики ВВС, а до цього п’ять років очолював британську Комісію зі стандартів мовлення (Broadcasting Standards Commission) – одного з п’яти попередників Ofcom, нинішнього регулятора британського телерадіопростору. На думку пана Віттла, досвід ВВС стане в нагоді творцям Суспільного в Україні та допоможе зробити його справді незалежним й авторитетним.

Як відомо, Британська мовна корпорація BBC була заснована в 1922 році, це один із найстаріших мовників у світі. Редакційний статут BBC встановив базові принципи, котрі впроваджують більшість суспільних мовників світу. Як зазначає пан Віттл, BBC зазнає тиску з боку політиків щодня, але напрацьовані за майже 90 років механізми контролю, а також культура й традиції комунікації з владою допомагають компанії лишатися незалежною та незаангажованою.

Український суспільний мовник лише на етапі створення, тому дуже важливо, аби його керівники та члени наглядової ради були зрілими сильними людьми, котрі можуть протистояти владним впливам і закласти підвалини незалежності Суспільного, наголошує пан Віттл.

- Пане Віттл, розкажіть про принципи редакційної політики BBC і як вони регулюються?

- Ключовими цінностями BBC є правдивість, незаангажованість і точність. Це три фундаментальні принципи, якими керується суспільне мовлення, адже воно працює для суспільства. Роль BBC, як і будь-якого іншого мовника, – бути джерелом достовірної інформації.

Звісно, ці принципи напрацьовувалися протягом тривалого часу. BBC існує близько 90 років (із 1922 – ред.), з тих часів не зберіглося ніяких статутів із виписаними правилами. Ці принципи були частиною сутності людей, які працювали в компанії. Із часом настала потреба зробити редакційний статут – частково для підготовки нових кадрів, частково аби оприлюднити такий документ, аби суспільство розуміло, за якими правилами працює наша компанія, що їй можна довіряти.

На BBC є довірені особи (trustees), які стежать за дотриманням інтересів суспільства. Вони відстежують, чи відповідає діяльність компанії положенням редакційного статуту. Вони затверджують пункти редакційного статуту, але не пишуть їх. Довірені особи не втручаються в управління, але вони задають напрямок діяльності в цілому. Вони також розглядають скарги, що приходять на BBC від аудиторії.

- Український суспільний мовник ще не має наглядової ради, наразі триває її формування. Як зробити цей орган незалежним й убезпечити від політичних впливів?

- Повністю захистити суспільне мовлення від впливу уряду неможливо. Так вже є. Байдуже, яка політична партія при владі: ліва, права чи центристська. Усі вони хочуть, аби суспільний мовник працював на їхні інтереси. Тож дуже важливо, аби правова структура була забезпечена належним чином.

Україна вже має сильне правове підґрунтя, що забезпечує вашому Суспільному незалежність та незаангажованість. Але хороші закони не гарантують повну безпеку. Тому в наглядовій раді вам потрібні сильні люди з розумінням, що значить служити суспільним інтересам. Це мають бути зрілі люди, котрі мають досвід і знання, аби протистояти тиску, що на них чинитиметься. Ці якості неможливо прописати в законі – ви або маєте їх, або ні. Ви маєте бути впевнені, що люди, які обрані в наглядову раду, мають сильний характер і рішучість відстоювати незалежність Суспільного.

Політичні партії тиснуть на BBC кожен день. Це звичайна річ, і вона вирішується непохитністю та культурою ввічливої відмови. Ви повинні казати: «Ні. Ви маєте рацію в цьому, але не маєте рації в цьому. Ми зробили помилку там, але тут ми вказали все вірно». Тобто це не значить, що ви завжди і в усьому маєте рацію, адже іноді всі помиляються, але ви маєте знати, коли визнати помилку, а коли сказати «Ні». Напрацювання таких норм зайняло в BBC 90 років, тож тепер ми маємо культуру та традиції такої комунікації з владою. Дуже важко на початку, як у вашому випадку. Це все займає багато часу, і BBC все ще працює над цим.

- Які ваші враження про членів наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України від політичних фракцій і груп?

- Для мене було цікавим те, що майже всі політичні сили обрали представників, які знаються на процесі мовлення. Я не знаю, що вони являють собою в політичному чи персональному плані, але я думаю, що це обнадійливий знак – те, що обрано людей, які розуміють, що таке журналістика та якими є виклики мовлення. Звісно, є і зворотній бік. Члени наглядової ради мають навчитися не бути продюсерами, редакторами, журналістами, а бути «над процесом», аби впевнитися, що НСТУ працює належним чином.

- Що має виконувати наглядова рада, аби забезпечити успішне функціонування НСТУ?

- Наглядова рада має стежити за відповідністю діяльності НСТУ суспільним інтересам, за рівнем довіри аудиторії до нього. Суспільство має знати, що мовник надає об’єктивну правдиву інформацію. Але мовник також має і розважати глядачів, але таким чином, аби розвивати їхню культуру – це не мають бути безглузді програми. Контент Суспільного має змусити аудиторію задуматись – що означає бути українцем, а також що потрібно, аби суспільство розвивалось.

- Експерт Ради Європи Ів Саломон у своєму виступі на конференції «Запуск суспільного мовлення в Україні: виклики та наступні кроки» сказала, що незалежність суспільного мовника залежить більше від професійності журналістів, ніж від закону. Як ви вважаєте, чи це питання лише професіоналізму журналістів, або все ж таки й культури політиків і суспільства в цілому? Що, як на українському мовникові будуть дуже хороші професіонали, але наші політики не матимуть такої культури та будуть намагатися чинити тиск знову і знову?

- Звісно, вони будуть (чинити тиск. – ред.). Саме тому люди, котрі працюватимуть на Суспільному мають бути з сильним характером, розумінням професійної етики. Під професійною етикою я маю на увазі не лише власне журналістику, але також розуміння, наприклад, який серіал, яку комедію пускати в ефір. Працівники вашого суспільного мовника мають розуміти, що серіали та комедії покликані не лише розважати аудиторію, але й розвивати. Роль Суспільного – відображати стан української культури та політики, але також і змушувати людей задуматися, яким має бути стан справ.

керівник проекту Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні» Роман Шлапак,  експерти Ради Європи Стівен Уітлл та Ів Саломон

- Як ви оцінюєте закон України про суспільне мовлення? Протягом перших чотирьох років мовник фінансуватиметься з державного бюджету. На вашу думку, це загрожує його незалежності?

- Мені здається, головне – почати. У вас немає традиції платити ліцензійні внески, як у Британії. Думаю, політики розуміють можливість впливу, закладену в фінансування безпосередньо від держави. Адже те, що ви можете ввімкнути, ви можете й вимкнути. Серйозна загроза, на мою думку, існуватиме до того часу, поки суспільний мовник не здобуде репутацію незалежного авторитетного медіа, поки не сформується його аудиторія. Також частина коштів надходитиме з реклами. Думаю, що потрібна все-таки додаткова підтримка від аудиторії в якійсь із форм. Адже ми знаємо, що мовлення – дорога справа.

- Деякі експерти зазначають, що європейські мовники зіштовхуються з проблемою, що ліцензійний збір не покриває всіх витрат.

- Так, звісно. Складність у тому, що коли суспільне мовлення лише починало свою роботу, це було лише радіо. Сьогодні це також телебачення та інтернет. BBC має 8 загальнонаціональних каналів та 10 радіостанцій, а тепер додаються інтернет-платформи, і люди питають: «Ми платимо за мовлення, чому ми маємо оплачувати інтернет?» Це проблеми технологічних змін.

- Ви приїжджали в Україну в 2003-му, зустрічалися тут із медіадіячами. Чи побачили ви зміни в українському медіасередовищі тепер?

- Звісно. Змінились настрої, атмосфера. Дискусія про суспільне мовлення, що відбулася на конференції, показує, як усе змінилося. Сама розмова про створення такого мовника була неможливою, коли я вперше сюди приїхав.

Фото надані Радою Європи