Від початку переходу Національної телекомпанії України до формату суспільного мовлення стартували й консультації української команди із менеджерами закордонних суспільних. Нещодавно відбулися зустрічі з представниками американських корпорацій мовлення, на яких експерти ділилися досвідом створення незалежного медіа з українськими колегами.

Джефрі, у чому, на Ваш погляд, особливість суспільного мовника США?

Суспільне мовлення у Сполучених Штатах Америки почало формуватися у п’ятдесятих – шістдесятих роках, і у 1967 було утверджене законодавчо. Важлива річ, яку потрібно пам’ятати щодо американського суспільного – це те, що його створення відбувалося на місцевому рівні. Воно виникло з локальних громадських ініціатив на базі регіональних телевізійних та радіостанцій, які об’єдналися у своєрідну мережу. Ця мережа в основному забезпечує контентом глядачів на власний смак. Тобто регіональні компанії самі налагоджують діяльність, створюють свої формати, готують власне програмне планування – щоби відповідати потребам людей того регіону, в якому вони мовлять. І я б сказав, що це найбільш характерна риса суспільного мовника США.

Спілкуючись з українськими колегами про роботу суспільного, які Ви відзначили сильні й слабкі сторони українського мовника?

Найголовніше, на чому варто зробити акцент – українське медіасередовище. У першу чергу, я маю на увазі новини та інформаційний ринок, а не програми про культуру. Одна із найважливіших речей на будь-якому ринку демократичної країни – це множинність поглядів, можливість пролунати й бути почутими багатьом голосам. У дійсності – звучання всіх голосів. Комерційні компанії будь-якої країни у світі, очевидно, мають обмеження на можливість дати слово всім, тому базова ідея на підтримку суспільного мовлення у тому, що воно належить людям. Там є місце й можливість висловитися кожному. Це гарантовано один медіаресурс, який законодавчо й у реальній діяльності представляє усі голоси країни у кожній окремій точці зору чи у певному вчинку.

Якщо новини та інформаційне мовлення – ніша суспільників у світі, такий шлях в українському випадку також буде правильним вибором?

Я не знаю тонкощів та специфіки українського ринку настільки, щоб дати точну оцінку балансу програмного наповнення, який має бути на вашому каналі. Та сказав би, однак, що політична обстановка в Україні сама по собі, і з огляду на дуже складну ситуацію, з якою довелося зіштовхнутися країні через конфлікт з Росією та інші проблеми, вимагає якісних, достовірних новин, яким довірятимуть. У той самий час – важлива роль суспільного мовника і в навчанні, інформуванні. Тож, очевидно, є безліч можливостей і головне – потреб у дитячих програмах високої якості, культурологічних програмах, освітніх проектах, документалістиці, щоб допомогти українцям зрозуміти, що відбувається довкола. Це також невід’ємна місія суспільного.

Ви розповіли, що в Америці суспільний базований на системі регіональних станцій. Як відбувається зв’язок та обмін контенту між ними?

Повинна бути дорога з двома смугами – спілкування має відбуватися в обох напрямках. Регіональні мовники знають свій ринок і цільову аудиторію. Вони ж роблять вибір стосовно свого програмного наповнення відповідно до ринку. Але у той самий час центральний офіс, наприклад, може мати ресурси, щоб робити програми, які місцеві мовники не можуть собі дозволити. Так регіональні компанії забезпечуються контентом, який самі не можуть створювати. Вони, у свою чергу, мали б робити проекти для себе й ділитися з іншими регіональними станціями. В українському випадку цей процес можна налагодити через центр, так, щоб інші станції могли б отримувати користь від обміну, аби якісний контент власного виробництва регіональної компанії у Івано-Франківську був доступний для мовника у Дніпропетровську. Так відбуватиметься насправді за ефективної роботи центральної загальноукраїнської станції, яка налагоджуватиме контакти регіональних телерадіокомпаній, щоб люди у Дніпропетровську могли дізнатися актуальну інформацію з Івано-Франківська. Тож це рух у напрямку один до одного.

На якому етапі суспільний мовник здатен створювати контент власного виробництва?

Це, звісно ж, виклик. Така ж ситуація і у Сполучених Штатах, і в багатьох, якщо не більшості, країнах – суспільний мовник не має стільки ресурсів, скільки собі може дозволити комерційний канал, скажімо. Тому потрібно бути реалістом стосовно очікувань та у сприйнятті поставлених завдань. Не можна зробити все й одразу. Як я розумію, тут в Україні ви випустили з уваги важливі речі, які необхідно зробити. Тож перш за все треба подивитися на помилки, щоб переконатися, що ви відповідаєте тим очікуванням і запитам аудиторії, що ваше програмне наповнення представляє погляди різних вікових груп і національностей. Ви повинні зробити усе, що можете. У той самий час потрібно бути реалістами. Так, у першу чергу, щодо аудиторії. У США станції суспільного мовника переважно не мають такої ж широкої аудиторії, як комерційні медіа, зокрема, якщо говорити про телебачення. Бо суспільне радіо у Штатах – найпопулярніше: вони мають новини та інформаційні програми високої якості. Американці проводять багато часу в авто, слухаючи радіо, тож станції суспільного радіо – надзвичайно популярні. Ви маєте усвідомити, що основна оцінка успіху – це не кількість людей, розмір аудиторії, якого ви досягли, а те, що ви налагодили контакт із людьми, які поділяють ваші цінності і переймаються розвитком громади.

Чи існує якийсь універсальний спосіб налагодження цього контакту з людьми?

Одна з найважливіших речей, яку може і мусить робити суспільний мовник – це дослухатися до своєї аудиторії та взаємодіяти з нею. Говоріть з людьми, дізнавайтеся, що їх цікавить і непокоїть. Беріть до уваги їхні пропозиції у прийнятті рішень стосовно програмного наповнення ефіру. Суспільне мовлення у США робить надзвичайні зусилля, щоб бути на витягнутій руці з аудиторією і дослухається до їхніх інтересів, побажань щодо програм, також намагаючись враховувати зауваження стосовно якості контенту. Нині таке спілкування стало набагато простішим завдяки соціальним мережам. Раніше показували телевізійні шоу, в яких глядачі могли зателефонувати і висловитися, також функціонувала "гаряча лінія" – для відгуків і пропозицій, організовувалися зустрічі, на які глядачі могли прийти і поставити свої запитання менеджерам. Але, як я уже казав, сьогодні зворотній зв’язок набагато простіше налагоджувати – завдяки цифровим комунікаціям.

Які проекти американського суспільного, окрім інформаційних, користуються найбільшою популярністю серед американських глядачів?

Ми вже згадували про освітні та культурологічні проекти, також туристичні та розважальні програми високої якості, документальні фільми. Ще американці люблять британські телевізійні проекти. Багато висококласних британських драм корпорації ВВС та інших компаній можна побачити на суспільних станціях США. Зазвичай, це мікс усіх згаданих форматів. І знову ж: американські мовники роблять свій вибір, орієнтуючись на бажання аудиторії та локальних потребах. Наприклад, один із представників регіонального суспільного якось розповів, що мешканців їхнього регіону дуже цікавить проблема захисту довкілля. Тож суспільна станція робить багато контенту, який стосується цієї теми для свого регіону та інших, якщо вони у цьому зацікавлені. 

У нас є 4 роки, щоби показати глядачеві, що ми робимо проекти для нього і за це згодом доведеться платити. На чому варто було б зосередитися?

Ключ у цій ситуації – це отримання довіри й контакт з аудиторією. Настільки тісний, щоб вона думала про вас майже як про родича. Серйозно! Коли родич потребує допомоги, ви допомагаєте. До телевізійних і радіостанцій у США люди мають дуже близькі відчуття: "Це моя станція. Вона належить мені. Я хочу отримувати якісний продукт, тож допоможу їм у цьому". Такий підхід працює не лише у Сполучених Штатах, а скрізь, де налагоджений прямий контакт із глядачами чи слухачами суспільних мовників. Це модель, яка працює, але щоб побудувати її – завоюйте довіру, спробуйте налагодити тісний зв’язок зі своєю аудиторію.

Які ще кроки дуже важливо зробити нині українському суспільному?

Найперше – не боятися помилятися! Пробуйте! Якщо не працюватиме – шукайте інші можливості. Не будьте консервативними – не час для цього. Зараз час ловити шанси і експериментувати. Але будьте готовими, якщо експерименти не будуть успішними, спробувати щось інше. Не стійте там, де ви уже стоїте, використовуйте свої шанси. Робіть те, чого не робили досі. Я розумію, що налагодження законодавчої бази, фінансової підтримки, а також потрібних ресурсів кидає великі виклики, але з іншого боку це змушує вас думати більш креативно про те, як дати раду з усім цим. Якщо у вас буде все необхідне – ви не будете креативними, а коли ви обмежені у фінансуванні, наприклад – от тоді ви маєте бути творчими, щоб здолати перешкоди. Так створюється найкращий продукт у медіабізнесі!

Джерело - UА:Перший