Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Суспільне мовлення як прагнення до правди
Автор матеріалу – Денис Дрига, учень 11-Е класу ЗОШ l-lll ст. смт. Цумань (Волинська область) та учасник медіашкіл FreedomUkraine від MYMEDIA та Академії української преси. Робота є переможцем конкурсу «Перехід від державного до суспільного мовлення в Україні» у номінації «Краща учнівська робота», який організовано ГО «Телекритика» за підтримки Ради Європи.
Термін «європейські цінності» в українського населення асоціюється з чимось гарним. «Свобода, рівність, братерство», – гасло Великої французької революції, яке актуальне зараз і складає основу «європейських цінностей». Але важливою складовою є також правда.
Ми живемо в еру інформації, коли правильно підібрана промова може підкорити мільйони. Коли інформація розповсюджується так швидко, що одне зайве слово може перевернути світ з ніг на голову. І все це працює за допомогою ЗМІ.
Той, хто володіє медіа, володіє свідомістю мас. І трапляєть так, що попри головне правило журналістики – пиши правду і завжди перевіряй інформацію – ЗМІ можуть розповсюджувати неправдиві новини, які їм диктують їх власники. Тому в розвинутих країнах світу є таке явище як «суспільне мовлення». Але в Україні його ідея не поширена, тому багато людей навіть не знають, що це таке.
«Це радіо і телебачення, яке фінансується не багатіями і не політичними силами. На нього можна виділяти кошти з бюджету, але контролювати роботу буде лише громадськість. Суспільне телебачення – це більше документальних фільмів, дитячих, науково-популярних програм і відсутність реклами», – пояснює сутність суспільного мовлення співзасновник «Громадського радіо» Андрій Куликов.
«Завдання суспільного мовлення, – за словами генерального директора Європейської мовної спілки Інгрід Делтенре, – створювати інформацію, якій має довіряти населення, виробляти програми, що будуть цікаві для всього населення загалом. Творити документальні фільми, пов’язані з життям всієї країни».
Такі думки висловлюють журналісти. А от пересічні громадяни менш обізнані.
Жоден із старшокласників школи в смт. Цумань Волинської області, не знає, що таке суспільне мовлення і для чого воно.
«Суспільне мовлення – це мова, якою розмовляють в тій чи іншій країні», – вважає Мельник Микола, учень 10-Е класу. А ще одна учениця, яка просила не вказувати своє ім’я, вважає, що це напрямки мовлення в суспільстві. Такі результати говорять про необхідність належної реклами цього виду ЗМІ.
Хоча, попри незнання про суспільне мовлення школярів, деякі опитані все-таки розуміють, що це. «Суспільне мовлення – це медіапродукт, який є незалежним від державного апарату, політичних партій чи інших будь-яких формувань. В ідеалі громадське мовлення подає об'єктивну та незалежну інформацію, оскільки фінансує його саме суспільство», – так вважає студентка Острозької академії, місцевий блогер Анастасія Зубенко. Вона також відзначила, що за останній рік українська нація «дозріла» до цього виду ЗМІ, ідею суспільного мовлення треба розвивати і на загальнонаціональному рівні і на місцевому, тобто розповідати людям, що це і для чого.
«Довіра – головна особливість відносин громадянина і громадського мовлення. Суспільство повинно зрозуміти, що саме воно керує цим мовленням, контролюючи потік «чистої» інформації, а не ковтаючи вже готову, зредаговану в кабінетах «наживку». Це розуміння приходить, поступово, так само, як і формування українського громадського мовлення», – пояснює десятикласник з селища Дерно Микола Якимчук.
Суспільне мовлення – це шанс населенню України висловитись і отримувати тільки цікаву та важливу інформацію, без реклами і «жовтих» ток-шоу про «зірок»
Воно покликане бути актуальним, якісним і відвертим. Цей вид медіа повинен розвивати громадську свідомість, щоб людина не просто піддавалась «зомбуванню», а почала розбиратися в житті своєї держави і світу.
Процес створення буде дуже довгим, але треба починати зараз. І починати з розповсюдження інформації серед населення. Незнання – це головна зброя брехні, але також це заклик для журналіста.