Цей документ являє собою пропозицію  про принципи управління  інтернетом Спеціальної консультаційної групи Ради Європи проекту  «Транскордонний інтернет» Комітету міністрів Ради Європи. Члени Спеціальної  консультаційної  групи  проекту «Транскордонний  інтернет»:  Бертран  де  ля Шапель,  Вольфганг  Кляйнвахтер, Християн Сингер,  Рольф  Вебер і Майкл  В. Якушев.

1. Згідно з Конвенцією про захист прав людини й основних свобод (Європейська конвенція про права людини − ETS № 5) та іншими засадами  Ради Європи, законодавчі регулювання застосовуються до всесвітньої мережі інтернет, а також до інформаційного суспільства в цілому, є ідентичними тим регулюванням, що застосовуються до офлайн-діяльності. Всі країни-члени Ради Європи взяли на себе зобов'язання забезпечувати кожному, хто перебуває під їх юрисдикцією, права і свободи, що захищаються Європейською конвенцією про права людини та основні свободи за статтею 1 цієї Конвенції.

2. Захист прав людини та основних свобод, партисипативні та демократичні процеси, прозорість і підзвітність є основними принципами, що властиві гарному управлінню. Ці принципи застосовуються по відношенню до національної і міжнародної нормативної діяльності, а також в контексті місцевих і транснаціональних вертикальних процесів, пов'язаних з політикою інтернету, що безпосередньо  впливають на суспільні  інтереси.

3. Інтернет дає можливість доступу до інформації та послуг,
сприяє спілкуванню, а також обміну ідеями та знаннями в глобальному масштабі, таким чином забезпечуючи всіма необхідними інструментами для участі та обговорення в політичних та інших заходах, що мають суспільне значення.

4. Як наслідок, інтернет сприяє розвиткові та застосуванню більшості свобод та прав людини, і зокрема, права на свободу вираження, права, яке забезпечує свободу дотримання своїх переконань: шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами інформації незалежно від державних кордонів; а також права на освіту, права на свободу організації  зборів та спілок і права на вільні вибори. Однак інтернет може також використовуватися таким чином, що загрожуватиме цим правам і свободам,  таким як: невтручання в приватне життя і збереження таємниці листування, захист людської гідності.

5. Вплив інтернету на суспільство в цілому є досить вражаючим. Завдяки можливостям для самостійної  підприємницької та творчої діяльності інтернет став потужним каталізатором  технологічних інновацій та економічного прогресу.  Крім того, всесвітня мережа надає широкі можливості для збереження і розвитку культурного різноманіття і багатомовності, а також просування різноманітних еволюційних процесів.

6. Люди все частіше використовують інтернет в їх повсякденній діяльності, а також з метою забезпечення громадянських прав і свобод. Легітимно сподіваючись, що інтернет-послуги будуть доступними і недорогими, безпечними, надійними, а головне − тривалими. Однозначно, інтернет є важливим ресурсом для багатьох секторів економіки та державного управління.

7. Ці суспільні сподівання вимагають від урядів дбати про  збереження широкого суспільного інтересу в вирішенні питань, пов’язаних з інтернетом. Дійсно, багато країн визнали суспільне значення інтернет-послуг чи то в використанні в національній  політиці, чи то в законодавстві, чи у формі політичних декларацій, в тому числі й на міжнародних форумах.

8. Крім того, в транскордонному контексті держави зберігають взаємні сподівання, що кожен гравець простору докладе всіх зусиль для збереження та розвитку цієї суспільно цінної послуги інтернет і належним чином визнає свою відповідальність щодо прийняття  раціональних  заходів для забезпечення доступу кожному до цього загально важливого ресурсу.

9. У людино-центристському підході до інформаційного суспільства права людини і основні свободи мають бути визнані всіма зацікавленими сторонами як фундаментальні цінності при розробці та застосуванні загальних принципів, норм, правил та вирішальних процедур і програм, що формують умови для розвитку і використання інтернету. 

10. Інтернет − транскордонна мережа, якою управляють дуже різноманітні і глобально розподілені структури, формуючись навколо однієї, централізованої влади, разом з тим узгоджуючи різні вирішальні підходи з діячами мережі. Для того щоб зберегти інтернет-мережу як глобальну платформу, що слугує для доступу до інформації, комунікацій та інновацій, відносини між місцевими інтернет-діячами, з одного боку, та глобальною мережею  інтернет з іншого боку мають ґрунтуватися на низці фундаментальних принципів. Ці принципи мають втілювати та відстоювати основні засади інтернету, що спричинили винятковий успіх мережі сьогодні. Вони також повинні стати основою для майбутньої співпраці всіх зацікавлених сторін у міжнародних суспільно-політичних регулюваннях інтернету.

 
11. Беручи до уваги вищесказане, Комітет міністрів Ради Європи: 

− вітає принципи інтернет-управління, що поступово розробляються
акціонерами і що сформульовані нижче;

 
− заявляє про свою тверду прихильність цим принципам і підкреслює, що вони повинні бути підтримані всіма державами-членами в контексті розробки національних і міжнародних суспільно-політичних заходів, пов’язаних з інтернетом; 

− закликає акціонерів застосовувати ці принципи в подальшій діяльності.

Принципи управління інтернетом

1. Права людини, демократія і верховенство закону

Принципи управління  інтернетом повинні  забезпечувати  захист основних прав і свобод відповідно до міжнародного законодавства про права  людини. Разом з тим вони повинні гарантувати дотримання демократичних засад та верховенства закону. Водночас основних прав і свобод необхідно дотримуватися у розробці  нових технологій,  послуг та програм.  Всі  зацікавлені сторони (акціонери) повинні враховувати, що розвиток може призвести як до поширення,  так і до загрози основним правам і свободам; а також брати участь у зусиллях, спрямованих на визнання виникаючих прав.

    2. Багатоакціонерні  управління

Розробка та впровадження механізмів управління інтернетом повинні  забезпечувати на відкритій, прозорій і підзвітній основі повноцінну участь урядів, приватного сектору, суспільства і технічної спільності, враховуючи їх конкретні ролі і обов'язки.  Розвиток міжнародної політики з питань користування інтернетом, а також  механізми управління використанням інтернету повинні забезпечувати можливість рівної участі всіх країн в цьому процесі. 

3. Обов'язки держав

Держави мають права, а також обов'язки в державній  інтернет-політиці. У здійсненні своїх національних суверенних прав  держави повинні утримуватися від будь-яких дій, що прямо або посередньо завдають шкоди фізичним або юридичним особам за межами їх територіальних юрисдикцій. Крім того, будь-які національні рішення або дії, спрямовані на обмеження основних прав, повинні відповідати міжнародним угодам і, зокрема, бути закріпленими законом, що є необхідним в демократичному суспільстві, і в повній мірі поважати принципи пропорційності, а також мати право на апеляцію за  наявності відповідних правових гарантій.  

4. Розширення можливостей користувачів інтернету

Користувачі повинні бути повністю уповноваженими здійснювати свої основні права і свободи, приймати обґрунтовані рішення і брати участь в інформаційному суспільстві, зокрема, в механізмах управління і розробки державної політики інтернету, на засадах довіри  і свободи. 

5. Глобальний характер інтернету

Проводячи інтернет-політику, потрібно визнавати глобальний характер інтернету і загального доступу в мережі.  Дана політика не повинна негативно позначатися на глобальному, безперешкодному потоку інтернет-трафіку. 

6. Цілісність інтернету

Стабільність інтернету, а також надійність та безперервність повинні бути ключовими цілями управління всесвітньою мережею. З метою збереження цілісності і безперервного функціонування інфраструктури  інтернету, а також довіри користувачів інтернету, необхідно сприяти розвитку міжнародного співробітництва багатоакціонерного управління. 

7. Децентралізоване управління

Децентралізований метод управління інтернетом, що існує на сьогоднішній день, має бути збережений і надалі. Приватний сектор повинен утримувати свою провідну роль з технічних і оперативних питань, при цьому зберігаючи прозорість та підзвітність глобальній  спільноті в діях суспільно-політичного значення.  
 

8. Відкритість архітектури

Принципи розробки мережі інтернет, такі як її відкритість, сумісність і неперервність, повинні зберігатись. Цими принципами повинні керуватися всі зацікавлені сторони мережі під час прийняття  рішень, що стосуються управління інтернетом. Угоди про таке управління не повинні перешкоджати інноваціям технологій і послуг. 

9. Нейтральність мереж

Користувачі повинні мати максимально можливий доступ безкоштовно чи за плату до інтернет-контенту, програм і послуг на їх вибір.  Будь-які заходи щодо обмеження трафіку не повинні бути дискримінаційними, а мають закріплюватися міжнародним законодавством про захист свободи вираження і доступу до інформації.

 
10. Культурне та мовне різноманіття

Збереження культурної та мовної різноманітності та сприяння розвитку місцевого контенту, незалежно від мови чи написання,  мають бути основними пріоритетами міжнародного співробітництва  управління інтернетом і сприяти розвитку нових технологій.