На круглому столі «Майбутнє суспільного мовлення в Україні», що відбувся 25 квітня 2012 року в Києві,   правовий експерт  Департаменту з прав людини Ради Європи висловила свої розчарування перебігом подій в Україні, а також дала важливі рекомендації до законопроекту про суспільне ТБ та радіо.   

Наводимо виклад виступу пані Ів Саломон на круглому столі.

Приїхавши до України восени 2011 року, я зробила багато зауважень до законопроекту про суспільне мовлення, який був розроблений Кабінетом Міністрів. Тоді члени робочої групи, а також українські експерти, занотовували буквально кожне моє слово. Було очевидно, що ми дійшли консенсусу. Восени ми зійшлися на тому, що законопроект буде допрацьований відповідно до моїх рекомендацій і відправлений у на перше читання до Верховної Ради ще до кінця 2011 року.

Сьогодні – кінець квітня 2012 року, і цього досі не відбулося.  Враховуючи те, що розробниками (останньої версії) законопроекту була врахована лише сота доля зауважень, я від імені Ради Європи не  зможу виправдати  прийняття законопроекту у такому вигляді.     

Тому я хочу ще раз наголосити на важливих аспектах, резюмуючи важливі положення, про які я говорила раніше.

Важливим питанням є офіційний статус суспільного мовника. Українське законодавство не має легкої відповіді на нього, так як мовник (за українським законодавством)  може знаходитися або лише у державній, або лише у приватній власності, середнього не дано. Але восени експерти говорили, що є можливість сформувати суспільне телерадіомовлення за зразком Національної академії наук України, яка заснована на державній власності, але  користується правами самоврядності, сама визначаючи свою програму та пріоритети діяльності. Цей варіант назвали оптимальним, але чомусь врешті-решт його не було враховано. 

Зараз Держкомтелерадіо каже, що суспільний мовник повинен бути в державній власності, тому що Конституція не передбачає іншого. Проте суспільне мовлення – це фундамент громадянського суспільства, воно є формувачем демократії. Заради суспільного мовлення можна змінити і Конституцію.

Важливо також забезпечити повну незалежність суспільного мовника від чиїхось інтересів. Зазначу, що я не пропонувала зменшувати кількість представників Кабінету Міністрів у наглядовій раді з семи членів до трьох. Але їхня присутність там лише заради забезпечення реалізації політики держави, як це зараз зазначається у законопроекті, є недопустимою. Для підтримки українського закону Європою, жоден з членів не повинен керуватися цими принципами.

Створення наглядової ради може відбуватися різними способами, у тому числі й через жеребкування серед кандидатів, висунутих громадськими організаціями, як сьогодні і пропонується. Але всі претенденти мають бути професіоналами в тих сферах, які дотичні до суспільного мовлення. Тобто головним критерієм є саме їхній професіоналізм, а не лише можливість представлення у раді інтересів певної соціальної групи.

Восени я говорила про важливість фінансової незалежності суспільного мовника від можливих впливів політичної та бізнесової еліт. Один із шляхів забезпечення цього – реклама. І якщо іншого виходу немає, Рада Європи не заперечуватиме, щоб в основі формування бюджету суспільного мовника були кошти від її розміщення.

Також потрібно пам’ятати про те, що суспільний мовник, перш за все, повинен задовольняти інформаційні потреби суспільства. І якщо у законопроекті вказується, що він повинен щороку звітувати перед Верховною Радою, цей звіт обов’язково повинен бути опублікованим, донесеним до широкого загалу. Найкращім варіантом, звісно, була б публікація також плану дій мовника. Тобто редакції суспільного ТБ  та радіо потрібно консультуватися зі своєю аудиторією.

Важливою умовою для України є трансформація державних мовників у суспільні. Але восени я акцентувала на тому, що суспільний мовник повинен відрізнятися від державного не лише зміненою табличкою при вході в офіс. Ми також говорили про те, що кожна посада в його редакції має бути відкритою для конкуренції, тобто просто перекинути працівників з державного мовлення на суспільне буде помилкою. Якщо Україна її зробить, жодних змін в інформаційній культурі не відбудеться.      

Також необхідно забезпечити безперешкодну трансляцію обох телевізійних та обох радійних каналів суспільного мовлення у цифровому, кабельному та супутниковому форматах.

За європейськими стандартами, нормою є умова, згідно якої суспільний мовник повинен створювати щонайменше 10% своєї продукції  силами  незалежних продакшн. На них слід орієнтуватися.

Крім того, потрібно встановити дедлайн створення суспільного телебачення та радіо в Україні. На нашу думку, ним слід вважати 2015 рік, адже саме тоді ви повністю перейдете на цифрове мовлення.  Тобто, навіть якщо ви зараз закладаєте поступовий перехід обласних ОДТРК у систему суспільного мовлення, цей процес має бути завершено до 2015-го року.

Всі ці зауваження є обов’язковими до врахування у майбутньому законі, без цього у вас нічого не вийде. Україні необхідно створити власне суспільне мовлення. Не слід і надалі залишатися у списку єдиних європейських країн, де ще й досі його немає, на рівні з Білоруссю.

Коротка біографічна довідка

З квітня 2009 р. пані Ів Саломон є незалежним Головою правління Фонду спостереження за змістом Інтернету (Internet Watch Foundation (IWF)).

Пані Ів також є міжнародним радником із регулювання медіа та в галузі права. Пані Саломон є правовим експертом Департаменту з прав людини Ради Європи та автором спільних рекомендацій ЮНЕСКО/ Асоціації мовлення Британської Співдружності (Commonwealth Broadcasting Association) щодо регулювання мовлення.

До того пані Саломон працювала Заступником секретаря Незалежного телевізійного комітету (Independent Television Commission), Директором з правових питань в Радіокомітеті (Radio Authority) та  тимчасово виконуючим обов’язки Секретаря  Ofcom – державного органу регулювання ринку медіа та телекомунікацій Великобританії.

Ів  є також Головою регуляторного правління Королівського інституту дипломованих інспекторів (Royal Institution of Chartered Surveyors  (RICS), Уповноваженим з розгляду скарг на ЗМІ та Уповноваженим з питань регулювання азартних ігор (Commissioner of the Press Complaints Commission and also a Gambling Commissioner). Пані Ів була також членом незалежного Комітету з питань удосконалення регулювання (Better Regulation Commission), що консультував уряд, як поліпшити якість регулювання та зменшити регуляторний тиск .