Як улаштоване суспільне телебачення Канади

blog.msmstudy.com

Продовжуємо серію матеріалів про суспільне телебачення різних держав, попередні статті: Британія, Німеччина, Японія, Нова Зеландія, Швеція, Бельгія, Фінляндія.

Індустрія канадського телебачення лінгвістично поділена на франко- й англомовні сегменти. На англомовному ринку громадська телекомпанія CBC (Canadian Broadcasting Corporation), заснована в 1936-му, має частку аудиторії 9% згідно даних за 2008 рік. Два комерційні телемовники поділяють між собою більші частки аудиторії: CTV (заснований у 1961-му, спочатку названий «Канадська телемережа» (Canadian Television Network), мав частку аудиторії 33%. За ним слідує CanWest's Global TV (рік заснування 1974-й), частка 19%. Мовник Shaw Communications (1966 р.) має частку 9%. Компанія Rogers (1931-й, частка 5%) також надає кабельний та інтернет-сервіси і є власником каналу CityTV. Франкомовний ринок менш різноманітний. Télévision de Radio-Canada (франкомовна версія CBC) мав частку 17% у 2008 році. Quebecor Media мав 58%, і Cogeco (рік заснування 1957-й) мав 25%.

Фінансування

Валовий дохід CBC 2008 року склав $1,6 млрд (1,7 млрд канадських доларів), із яких 64% асигнував уряд. Це загальна цифра для всіх складових CBC, включаючи телебачення та радіо англомовних CBC і франкомовного Télévision de Radio Canada. Решта $579,7 млн доходу отримана від реклами та інших комерційних сервісів, таких як ліцензування й надання різних послуг. CBC Radio не транслює рекламу з 1974 року, крім випадків, передбачених законом (наприклад, під час федеральних виборів радіо повинне транслювати рекламу політичних партій). З іншого боку, обмеження допустимої кількості телевізійної реклами були відмінені в 2009 році. Проте реклама як на державному телебаченні, так і в онлайн-сервісах має тенденцію бути «менш розповсюдженою» (не підтверджено точними даними), ніж реклама у комерційних медіа (Спаркс та інші, 2009).

Щорічно CBC фінансується безпосередньо урядом. Згідно із Законом про мовлення від 1991 року, CBC є урядовим відомством, що підпорядковане Міністерству культурної спадщини (відповідає за мистецтво, культуру, медіа, спортивні програми і культурну політику). Мовник зобов'язаний щорічно узгоджувати бюджет із діючим урядом. Деякі суспільні діячі критикували щорічні асигнування, бо бачили в них засіб контролю CBC шляхом «ускладнення далекосяжного планування». Критики припускають, що таке фінансування більшою мірою наближає CBC до рівня опозиційних переворотів, ніж британська модель фінансування через абонплату. В березні 2008-го Постійний комітет з питань культурної спадщини Канади, підконтрольний консервативній партії, випустив доповідь про роль CBC у XXI столітті, закликаючи створити семирічний меморандум розуміння, в якому були б викладені побажання щодо CBC та фінансові зобов'язання з боку уряду. В червні 2008 року правлячий консервативний уряд оголосив, що не підтримує пропозиції доповіді.

Захист автономії і підзвітність

Мандат CBC, започаткований парламентом у Законі про мовлення від 1991 року, встановлює функції: «надавати радіо- і телевізійні сервіси, що включають різноманітні інформативні, освітні та розважальні програми». Програми повинні бути «переважно канадського виробництва» та доступні англійською і французькою мовами, «щоб сприяти національній самосвідомості й ідентичності». Незалежність від втручання з боку держави також установлена в Законі про мовлення, розділ 46 (5): «У слідуванні своїй меті та здійсненні своїх повноважень CBC користується свободою слова і вираження, незалежністю у створенні програм».             

Хоча загальний мандат викладено парламентом, контроль за його виконанням здійснює спеціальний орган - Комісія з питань мовлення та телекомунікацій Канади (Canadian Radio-Television and Telecommunication Commission (CRTC), яка була створена у 1968 році і регулює всю трансляційну та телекомунікаційну активність у Канаді. Контроль фокусується на досягненні положень мандата, а не на втручанні у щоденні операції CBC. Комісія CRTC не має права цензорувати цього мовника. Мендель зазначає, що Перрін Бітті, колишній член ради міністрів при консервативному уряді Брайана Малруні, й надалі залишався президентом CBC, коли два терміни поспіль вибори вигравали ліберали.

CRTC доповідає канадському уряду через Міністерство культурної спадщини Канади. Комісія «тримає дистанцію» з урядом. У той час як уряд має законне право відмінити рішення комісії, Закон про мовлення дозволяє це тільки тоді, коли прийняте CRTC рішення відволікає від досягнення політичних цілей, передбачених Законом про мовлення.

Прем'єр-міністр призначає членів комісії, до якої входить голова, два заступники голови і 10 спеціально уповноважених членів. Термін призначення п'ять років. Закон не передбачає ніяких специфічних критеріїв для цих посад. В одній аналітичній праці (Гейтс, 1998) зазначено: «Всі прем'єр-міністри, за винятком П'єра Трюдо (1968-1984) і Луї Сен-Лорана (1948-1957), демонстрували намір призначати осіб різної політичної належності. Кожен уряд назначав декількох відомих опозиціонерів». Найчастіше призначені на посади особи мали досвід роботи у мовленні, законодавстві чи бізнесі. З 1984 року члени CRTC отримували зарплату і працювали повний робочий день.

Як це обумовлено у Законі про мовлення, за управління CBC відповідає рада директорів із 12 осіб. Усіх директорів призначає прем'єр-міністр на термін п'ять років. З 1936 по 1998 рік 90% призначених працювали неповний робочий день і отримували поденну платню (Гейтс, 1998).

Інтеграція в інтернет

Перехід до онлайну почався із двох широких дискусій. Їх предметом стали:

1) перетворення CBC/Radio Canada з мовника з «окремими і відособленими медіа» на мультиплатформенну «контент-компанію»;

2) кошти, потрібні для таких перетворень.

Оскільки «онлайн» не обслуговується як окремий канал, фінансування йде з існуючих виробничих бюджетів і не розбивається на окремі статті у щорічних фінансових доповідях (так склалося з часів щорічної доповіді 1999-2000 року, коли запускалися веб-сервіси). З 4,8 млн відвідувань щомісяця, CBC.ca є найбільш популярним канадським англомовним сайтом новин. Подкасти також набули популярності із 2 млн завантажень щомісяця.

Друге питання - фінансування CBC в інформаційну епоху - це продовження давніх суперечок про фінансування корпорації. У цілому, є дві основні проблеми, пов'язані між собою.

По-перше, CBC частково залежить від доходу з реклами й тому підпорядковується загальним ринковим коливанням і специфіці розподілу рекламних коштів. Наприклад, у бюджеті 2008-2009 року дохід від реклами був $65 млн, а дефіцит бюджету на 2009-2010-й склав $171 млн.

По-друге, головне джерело фінансування CBC - асигнування уряду - встановлюється щорічно. Це значна перешкода для довгострокового планування бюджету корпорації, і CBC декілька разів лобіювали багаторічні угоди. Як уже було сказано, Комітет з питань культурної спадщини Канади, підпорядкований Палаті общин, випустив доповідь про роль CBC у XXI столітті, закликаючи створити семирічний меморандум розуміння, в якому були б викладені фінансові зобов'язання з боку уряду, але він не знайшов підтримки консервативного уряду.

Завершуючи розповідь про зміни, що торкнулися двох згаданих шляхів фінансування, CBC не залишилося нічого іншого як шукати фінансової підтримки в рамках своєї структури. Новим джерелом надходжень стала пропозиція комісії CRTC перейти до такої моделі, яка б дозволила корпорації вести переговори з кабельними і супутниковими компаніями, щоб ті компенсували ціну сигналів CBC, які ці сервіси (кабельні й супутникові) постачають без компенсації. Ця пропозиція ставить CBC в один ряд із іншими звичайними мовниками (наприклад, CTV та Global), які вимагають платню від кабельних і супутникових провайдерів (Bell, Rogers, та Shaw).

В свою чергу в березні 2009-го Міністерство культурної спадщини анонсувало вливання Канадського телевізійного фонду в новий вітчизняний медіафонд, мета якого - фінансувати власне канадське виробництво на різноманітних платформах. У минулому 37% (приблизно 100 млн канадських доларів) Канадського телевізійного фонду витрачалися на CBC (за решту змагалися мовники й окремі виробники). Новий медіафонд розширює межі розподілу коштів за сферу телебачення, вимагаючи від одержувачів роботи, доступної мінімум на двох дистрибуційних платформах. Досі ще не визначено, чи буде певний відсоток відведено виключно корпорації - такий варіант для неї бажаний.

Суспільна значимість: новини та знання для громадськості

Численні аналітичні праці доводять, що CBC робить якісніші новини, краще розкриває суть питань (особливо це стосується «канадських» програм та міжнародних новин), ніж їхні конкуренти.

Під «канадськими» програмами мається на увазі багаторічний конфлікт політики мовлення країни. США постачають у Канаду порівняно дешеві і доступні програми. Це стало причиною створення державних мовників, які б на противагу забезпечили виробництво вітчизняних програм, доступних для жителів Канади. В праці Хоскінса та інших (2001) робиться висновок, що CBC транслює більший відсоток канадського продукту, ніж комерційні мовники. CBC English Television протягом дня показує 81% програм вітчизняного виробництва і 91% у прайм-тайм. У порівнянні з цим комерційні мовники тримаються 50-відсоткового рівня, який вимагає CRTC. Для висвітлення міжнародних подій CBC наймає більше репортерів і має в розпорядженні більше міжнародних бюро, ніж CTV чи інші комерційні компанії. Автор однієї аналітичної праці (Моррісон, 1998) вважає, що покриття подій CBC більш інформативне і менш сенсаційне, «з більш глибоким аналізом», ніж у комерційних колег.             

У самій структурі CBC виробники не відчувають надмірного тиску управлінців (наприклад, ради директорів), оскільки CBC як інститут завжди був вільним від тиску уряду. Окремі випадки доводять це правило. В 1960-х популярне розважальне шоу «Ця година має 7 днів» було зняте з ефіру через кризу національної єдності англо- і франкомовних канадців. Більш наочно про сучасні відносини між виробниками CBC та державою говорить показ трьох документальних фільмів на каналі CBC News у березні і квітні 1992 року про участь Канади у Другій світовій війні. Дослідник медіа Девід Тарас писав, що ці стрічки «агресивно спростували традиційне переконання, що канадські військовослужбовці блискуче і з великою відвагою несли службу. Хоча у документальних фільмах підкреслювалася гідність і мужність звичайних солдатів, що підсилювалося художніми прийомами, старші військовокомандувачі Канади і Британії різко обвинувачувалися в аморальності й некомпетентності».

CBC підтримує широка аудиторія. У 2008 році опитування організації «Друзі державного мовлення Канади» виявило, що по всій країні 76% респондентів або виступають за чинний рівень фінансування корпорації, чи хочуть, щоб його підвищили. Тільки 14% опитаних хочуть, щоби бюджет був урізаний.

CBC отримував престижні національні нагороди (ім. Міченера - the Michener Award) за досягнення в журналістиці. 2008 року мовник розділив відзнаку з Канадським прес-агентством (Canadian Press Agency) за висвітлення поширеного використання зброї «тазерів» канадською національною поліцією. 1999-го радіо CBC було відзначене за висвітлення махінації під час голосування (коли незалежних кандидатів заохочували і фінансували для балотування на посаду президента від Консервативної партії, щоб «розколоти» голоси лівоцентристів, відвернувши їх увагу від Нової демократичної партії у провінції Манітоба. CBC провели також гучне розслідування останніх політичних скандалів, як закордонних (взяття полонених у Афганістані), так і місцевих (скандал фінансової підтримки Ліберальної партії).

У випадку з афганськими полоненими (коли канадські військові передавали полонених афганським силам безпеки, які знущалися над ними), CBC знайшли й оприлюднили важливі державні документи, що дали привід скандалу. У випадку зі спонсорством Ліберальної партії, державні кошти, направлені у провінцію Квебек для фінансування проканадських громадських заходів, повернулися назад до портфелів членів цієї партії. Репортери CBC зробили значний внесок у викриття шахрайства та оприлюднення доказів щодо згаданої справи. Цей випадок призвів до поразки на виборах Ліберальної партії, яка правила більш ніж десятиліття. Таким чином, хоча мовника часто звинувачували у проліберальності, CBC стали ключовою фігурою у поразці даної політичної сили.

Посилання на джерела досліджень шукайте в оригіналі доповіді (англійською)

comments powered by Disqus