Анна Тульєва: Для мене «Євробачення» — це як повітря, я зараз цим живу
Анна Тульєва: Для мене «Євробачення» — це як повітря, я зараз цим живу
Анна Тульєва свій шлях на «Євробаченні» розпочала у 2017 році, тоді вона була волонтеркою на пісенному конкурсі, що проходив у Києві. З 2019 року на Суспільному виходять її влоги з-за лаштунків «Євробачення», які принесли ведучій популярність серед української аудиторії. Цьогоріч під час фіналу нацвідбору на «Євробачення-2025» вона була ведучою передшоу, працювала на бекстейджах у грінрумі та паралельно знімала влог «Щоденники Євробачення».
Анна Тульєва розповідає, що «Євробачення» залишається її найбільшою любов’ю. Разом із тим вона займається музичною творчістю, спробувала себе як радіоведуча та має активну громадянську позицію.
— Аню, з часу нашого попереднього інтерв’ю минуло майже два роки — й за цей час у твоєму житті відбулося багато різних змін. Ти продовжуєш музичну кар’єру, стала ведучою на радіо «Київ ФМ», але незмінно у твоєму житті залишається «Євробачення». Як вдається це поєднувати?
— Тяжко вдається це все поєднувати, але я просто розумію, що це робота, і зараз кар’єра для мене важлива. Немає якоїсь конкретної цілі — заробити мільйон до 30 років чи ще щось, просто розумію, що мені зараз потрібно розвиватися в усіх напрямах. Шоубізнес така штука, що якщо ти на два-три дні випадаєш з цього процесу, то про тебе забувають. Тим паче в Україні, тому що за час повномасштабного вторгнення у нас багато що змінилося. Звісно, акцент зараз не на шоубізнесі, а радше на культурі. «Євробачення» для мене — це культура, тому воно таке важливе. Намагаюся розвиватися як ведуча, віддаватися конкурсу повністю, працювати й на ютуб-канал, і в усіх можливих соцмережах, щоб популяризувати на «Євробаченні» українську культуру.
— Свого часу любов до «Євробачення» привела тебе на Суспільне, а влоги про цей пісенний конкурс набирали багато переглядів. Влоги так само залишаються твоїм улюбленим жанром?
— Так, звісно. Влоги — це ніби фанатку «Євробачення» закинули по той бік телеекрана й вона з величезними очима ходить і дивується з усього, що там є. І так само щиро розповідає це глядачам. Мабуть, тому влоги, зняті ще на телефон, не суперпрофесійно, без оператора, зачепили глядачів. Там я завжди щира, у мене немає деталізованого сценарію, реально показую єврофанам, як усе влаштоване зсередини.
За останні роки у нас з’явилася велика команда, яка працює над цим проєктом, пропонує ідеї, пише сценарії та професійно над усім працює. Для мене це щось дуже рідне, це моє серце, з цього усе починається.
Анна Тульєва під час нацвідбору на «Євробачення»
— Цьогоріч тобі вдалося набути й нові професійні ролі. Приміром, роль HR-менеджерки, яка проводить співбесіди кандидатів на «посаду» представника України на «Євробачення». Завдяки цим інтерв’ю глядачі дізналися про фіналістів. А що нового для себе відкрила ти?
— Це була ідея команди «Євробачення», редакторки, сценариста, щоб я втілила таку роль і була трошки акторкою. Хоча раніше в мене не було такого досвіду — перевтілюватися в якісь інші ролі. Спочатку мені було трохи складнувато вживатися в незнайому роль, але потім я зрозуміла, що на ютубі можуть бути не лише формати звичайних інтерв’ю, а їх можна цікаво обіграти, і це зачепить глядача. Форма також важлива. Додам, що коли у нас фоном і тривоги, і вибухи, то треба чимось іншим зачепити глядача, який уже звик до інтерв’ю. Для нас важливо у такі складні часи дати людям трохи розслабитися й щось дізнатися. У нас суперкоманда, яка тестує формати, реагує, стежить за трендами й за тим, що «заходить» підписникам.
— «Національний відбір цього року для мене, як і завжди, — це три різні сценарії, які мають бути постійно в голові. Різні локації, куди ти маєш бігти на підборах, різні знімальні групи (зазвичай когось ти просто бачиш вперше) і з 11 ранку до 23:00 ти маєш виглядати так, щоб завжди бути готовою працювати в кадрі. А ще дні до самого шоу, де постійно тривали зйомки», — написала ти на своїй фейсбук-сторінці. Цьогоріч ти була і ведучою передшоу, й працювала на бекстейджі в грінрумі, й знімала влог. Поділися, який посмак залишився після того вечора «Євробачення»?
— В принципі, у мене такі мультиролі щороку. Ми щороку знімаємо очікуваний влог, щороку в мене є ввімкнення в прямий етер на ютубі, бо коли глядачі по телевізору бачать рекламу, то на ютубі бачать мене. Це складний і виснажливий період. Цього року вони ще були за два-три дні до самого фіналу нацвідбору. У мене ще був сюжет про 20 років «Євробачення», його також знімали завчасно.
Дуже складно підготуватися до цього всього: потрібно придумати образи, підібрати одяг, вивчити сценарій. На фіналі у мене три різні сценарії, три види запитань. У голові постійно працює перемикач з одного сценарію на інший. Добре, що була допомога людей поруч. Наступного дня після фіналу нацвідбору я думала, що буду відсипатись, але з’їла великий шматок торта й пішла стріляти в тир. Стало значно краще.
— Розкажи, чим відзначився цей Нацвідбір? Цього року фінальне шоу Нацвідбору пройшло без особливих скандалів. Але тобі дістався той епізод, коли Катерина Павленко відповіла ведучому, що вона не членкиня, а член журі. Я спостерігала за твоїм виразом обличчя, на ньому не відобразилося жодних емоцій у цей момент.
— Я готова до будь-яких ситуацій. Так, це був сюрприз. Мені в цей момент було не смішно, бо в голові ці три сценарії, мене перемкнуло й усе. Я просто відпрацювала цю історію як могла в стресовій ситуації. Мені здається, нормально трималася. Потім це розібрали на меми. У мене було ще спілкування з Alyona alyona та сюжет про 20-річчя «Євробачення». Але це взагалі не завірусилося, хоча Alyona alyona давала класні поради учасникам нацвідбору. А от момент із «членкинею» запам’ятався, розлетівся на меми.
Катя це сказала не з позиції вживання фемінітивів, а з трошки іншої. Хоча деякі філологи й учителі української мови почали розбирати, що це саме ведуча неправильно використала фемінітив, що українською правильно «члениня», а не «членкиня», тому що «членкиня» походить від польської мови. Я просто пам’ятаю, як ми сиділи з редакторами з компанії «Старлайт», вони мені дають сценарій, де початково було написано «член журі Катерина Павленко». І я попросила виправити на «членкиню», тому що в українській мові є фемінітиви. От як ця історія почалася ще за день до нацвідбору. Виправила мене сама Катя. Ну, ок, ми ж маємо враховувати думку кожного, «Євробачення» — вільний і незалежний конкурс.
- Читайте також: Борис Пустовий, Starlight Production: Ми прагнули створити сцену, яка відповідатиме рівню великого «Євробачення»
Чесно кажучи, цьогорічний Нацвідбір був без суперскандалів і нагадував мені «Дитяче Євробачення». Діти дуже добрі, справедливі, у них завжди атмосфера підтримки. Ця атмосфера цього року перейшла і на доросле «Євробачення». Усі учасники між собою товаришували, підтримували одне одного. Особливо, Моlodi, Маша Кондратенко… У Маші Кондратенко та Ziferblat була одна команда на двох артистів, і вони завжди підтримували один одного. Я бачила, як усі фіналісти спілкуються між собою, як знімають якісь тіктоки, сториз. Я дивилася на це і розуміла, що цього року — просто суперкласна атмосфера.
Усі хотіли перемогти. І навіть коли оголошували результати, я з командою влогів пішла в цей напружений момент їх усіх опитувати, щоб трохи розвеселити, вони все одно мені відповідали дуже класно, сиділи разом, морально підтримували один одного. Fіїnka взагалі розбавляла напругу своїми гуцульськими жартами. У багатьох були спільні гримерки на різних поверхах, і я бачила, як вони вболівали, передивлялись усі свої виступи. Для мене цей нацвідбір, мабуть, буде найулюбленішим за атмосферою, яка панувала між учасниками.
Анна Тульєва та переможці нацвідбору на «Євробачення-2025» гурт Ziferblat
— Я думаю, що не менш важливою є для тебе та роль, яку тобі визначили учасники «Дитячого Євробачення». Як це — бути мамою для усіх юних артистів?
— Мені близьке «Дитяче Євробачення» ще й тому, що я починала свій шлях в українській делегації. З цього усе починалося. Перші влоги ми записували у 2019 році про доросле «Євробачення», але перше відрядження було саме на дитяче. До того моменту я думала, що це не такий популярний конкурс. А коли приїхала, то побачила, що «Дитяче Євробачення» взагалі нічим не відрізняється від дорослого. Коли це дорослий артист — то це купа погоджень, купа проблем, а з дітьми інакше.
Я завжди любила дітей, вони щирі, мабуть, вони й мене відчувають, тому називають мамою. Я не та мама, яка каже, що ти найкращий, але я точно знаю, як ефективно підтримати. «Так, заспокойся, тому що зараз ти вийдеш на сцену і в тебе вже не буде енергії на виступ», — так можу сказати. Я емоційно ближче до них, тому вони завжди мене слухають. Не знаю, це якась магія відбувається між нами. Моя аудиторія — це діти, і в інстаграмі, і в ютубі у мене завжди коментують діти, вони до мене линуть. Жартую, що мені не потрібно народжувати власних, у мене й так вже купа дітей.
Я підтримую зв’язок із дітьми. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, зробила чат між дітьми «Євробачення». Додала в цей чат дітей, батьків 24 лютого, щоб знати, хто де, кому потрібна допомога, щоб координуватися. З найпершого мого «Євробачення» з усіма підтримую зв’язок.
З Артемом Котенком у нас стався такий меч, бо торік він прийшов на нацвідбір, щоб я в нього взяла інтерв’ю. Він не так прагнув перемогти, як з Анечкою Тульєвою (так він мене називає) поспілкуватися, побачитися і сфотографуватися. А вже цього року він прийшов перемагати, бо хотів зі мною влоги знімати. Котенко — це взагалі феномен українського дитячого шоубізу, такий собі Джастін Бібер. Коли ми з ним були на фестивалі «Амбасадори дитинства», то до нас з Артемом приставили трьох охоронців, бо натовп нас душив, бігли діти. Він зараз дуже популярний артист. Думаю, що так і продовжиться, бо він багато над собою працює, часто радиться зі мною.
Завжди підтримую зв’язок зі всіма дітьми, не лише з переможцями, а й з учасниками відборів. Це для мене важливо, відчуваю відповідальність. Чому це важливо? Бо коли я була малою, не мала можливості податися на «Дитяче Євробачення», у мене була не супербагата родина, мама тяжко працювала, дідусь був пенсіонер, ми могли про це тільки мріяти й переписувати тексти пісень в зошити. Я дуже радію, що в цих дітей є можливість бути почутими, побаченими, вести соцмережі, мати своїх фанатів і найголовніше — співати.
— Ще одне нововведення минулого року — «Щоденники «Дитячого Євробачення», які виходили у форматі реаліті-шоу. Чим вони відрізняються від «дорослого» «Євробачення»?
— Якщо не помиляюся, то цей задум виник у команди Оксани Скибінської. Було двоє ведучих — я і Тімур Мірошниченко. Хотіли робити щось схоже на реаліті-шоу, щоб бути ближчими до глядача. Думаю, що все вийшло як було заплановано, хоча в мене було не дуже багато сцен. Ми відпрацьовуємо з командою диджиталу це дещо іншим чином, знімаємо дітей більш спрямовано для тіктоку, бо це їхня соцмережа. Пам’ятаю, коли ми вперше зустрілися з дітьми на Контрактовій площі, знімали першу сцену реальної зустрічі, я думала, що задихнуся в їхніх обіймах.
- Читайте також: Літня «зіркова школа» Суспільного: розвиток талантів, знайомство з музикантами та неймовірна атмосфера
— Поговоримо про твою музичну творчість. На своїй сторінці в інстаграмі ти написала: «Співачка на пів ставки». На продовження кар’єри співачки тебе надихнула дворазова переможниця «Євробачення» Лорін. Розкажи, як це було.
— Узагалі у мене зі співом особливі відносини. Коли я довго не співаю, то мені стає дуже погано в душі. Я це в собі завжди притупляла. Коли в мене вийшла перша і друга пісня «Фото» і «Дихати», які мені допомагав робити Михайло Клименко та мої діти з «Євробачення» Саша Балабанов та Софія Іванько, то всі казали: «Аню, ти маєш співати! Ти так класно співаєш! Ми тобі допоможемо». Я тоді взагалі хотіла зрозуміти, який шлях проходить артист від створення пісні й до нацвідбору на «Євробачення». Я зрозуміла, що це суперважко, коли ти без команди, коли тільки-тільки починаєш в цьому розбиратись, а в тебе не виходить. У якийсь момент у мене опустилися руки, думала, що не буду вже більше нічого записувати, не буду співати. Не хочу витрачати свій ресурс на спів, тому що просто неможливо стати співачкою.
Коли ми були на українсько-британському «Євробаченні» в Ліверпулі, я брала інтерв’ю в усіх учасників конкурсу. Я переклала дві чи три пісні з того «Євробачення» українською, щоб заспівати, щоб був класний контент. Це була пісня Алессандри з Норвегії та пісня Лорін. Я її заспівала. Вона просто заціпеніла. І це інтерв’ю завершилося тим, що вона почала мені говорити багато комплементів, попросила пообіцяти, що не закину свій спів, буду завжди й усюди співати, займатися вокалом. Я й сказала: «Окей, обіцяю». Після того зрозуміла, що коли ти обіцяєш щось Лорін — а вона дуже космічна дівчина — то не можна порушувати обіцянки, бо буде щось погане. Тому почала далі працювати над собою як співачка, по можливості випускати пісні, робити кавери. І співати в інстаграмі чи прямих ефірах у тіктоку ніхто не забороняє. Таким чином виконую обіцянку.
Ми бачилися з Лорін наступного року в Мальме, вона мене запам’ятала і запитала, чи я продовжую співати. У нас із нею склалися дуже класні відносини, і таким чином вона справді мене трошечки надихнула.
— Особисто для мене повідомлення про твою нову пісню прозвучало як заявка на участь у нацвідборі на «Євробачення». Чи задумувалася ти про це?
— Звісно, хочеться колись податися на нацвідбір як учасниця, щоб у тебе брали ці інтерв’ю, про тебе знімали бекстейджі, влоги тощо. І хочеться виступити на цій величезній сцені. Але я не можу цього зробити, тому що працюю на Суспільному, в команді делегації України на «Євробаченні», знаю дуже багато внутрішніх штук, тому для мене це наразі неможливо. Потрібно звільнитись і не працювати кілька років. А для мене «Євробачення» — це як повітря, я зараз цим живу. Наразі це моя нездійсненна мрія — бути на сцені «Євробачення» як співачка. Але ж мріяти корисно.
— Авторська програма «Золота середина» на «Київ ФМ». Як з’явилась ідея та як втілювалась у життя?
— Зараз я вже не працюю з командою «Київ ФМ», але це був класний період, який тривав пів року. Мені дуже імпонує, що я почала розвиватися як радіоведуча, і дуже вдячна «Київ ФМ» за цю можливість. «Золота середина» — це була авторська програма. Мене дуже підтримувала редакторка Іра Главацька. Я змогла зробити щось своє, запрошувати усіх, хто мені був цікавий не тільки з теми «Євробачення». У мене в гостях були не лише артисти, а й засновники благодійних фондів, я порушувала в програмі соціально важливі питання. Це той етап, який згадую з теплом.
— У тебе є подяка від Віталія Кличка за участь в організації та проведенні другого просвітницького туру «Відверті зустрічі зірок у протидії булінгу». Чому долучилася до цього заходу і чому для тебе це важливо?
— Я дуже цим пишаюсь, адже булінг для мене — не порожнє слово. У школі мене сильно булили. Мене знищували морально як однокласники, так і деякі вчителі. На той момент питання булінгу навіть не порушували, це було нормою. Мене це дуже вибішувало. Я не можу стерпіти, коли ображають дітей. Мабуть, тому так люблю «Дитяче Євробачення» і підтримую дітей, тому що знаю, як це, коли ти дитина, коли тебе знищують і в тебе немає жодного захисту.
Мій хороший друг Ігор Буранов розпочав тур протидії булінгу та запропонував мені взяти участь. Не очікувала, що будуть якісь подяки. Я співала пісню і після цього виголосила промову. Говорила до тих, хто булить. Якщо ви булите, то знайте, що ви дуже слабкі люди, які не можуть знайти свою внутрішню силу й хочуть знищити інших сильних людей, щоб вони були такі ж слабкі, як ви. Це дуже допомагало. В якийсь момент мені почали писати діти: «Аню, дякую тобі, нас той чи той перестав булити після цього виступу». Це було дуже приємно.
Коли нас запросили на фінальний концерт в КМДА, побачила, що там подяки від Кличка і ще й медаль. Дуже пишаюся цим дописом, який у мене є в соціальних мережах, дуже пишаюся цією подякою. Це просто така історія, коли ти гидке каченя, яке не люблять і знищують, — а тут тобі подяка від Кличка.
Подяка від Віталія Кличка
— Цього року ти ввійшла до складу журі музичної премії Yunа. Наскільки це для тебе важливо?
— Це дуже важлива роль для мене, тому що я так чекала, коли ж мій музичний досвід піде далі та дасть про себе знати у журі, а тим паче у журі всеукраїнської музичної премії. Не можу на «Євробаченні» сказати свою думку про ту чи ту пісню, я там незаангажована. Я так чекала, що хтось прийде з якимсь конкурсом, щоб я розкрилась і ділилася своїм досвідом, тому що кожну пісню чи концерт я розбираю на ланки. Тож мені було дуже приємно, коли мені написали з Yuna, що мене запрошують в журі. І тепер я голосую за тих, хто може отримати цю премію. Там величезні списки артистів, переслуховую, дуже відповідально до цього ставлюся. Також мені було дуже приємно, коли мене запросили оголошувати номінантів у ТРЦ Gulliver у Києві після першого туру голосування і позиціювали не тільки як членкиню журі, але і як трендсетерку й інфлюенсерку.
— Хто з артистів, із якими познайомилася під час «Євробачення», став для тебе другом у житті чи на щось наштовхнув, надихнув?
— Мабуть, це Джамала. Я вважаю, що вона зробила дуже важливі зміни в моєму житті навіть коли перемогла на «Євробаченні» та привезла його в Україну. Я тоді стала волонтеркою на «Євробаченні» — й із цього все почалося. Потім після «Євробачення», яке було в Ліверпулі, ми почали з Джа спілкуватися. Я собі думала: «Боже, я спілкуюся з самою Джамалою!». Вона дуже класна людина. Завжди їй кажу: «Джа, ти для мене як старша сестра, тому що я завжди на тебе рівняюся». Вона може мене десь критикувати, якісь поради давати. Вона мені справді дуже рідна людина. І це не скасовує того, що в моїй голові вона не лише людина, з якою я спілкуюся на якісь теми, а й легенда, хоча вона не любить, щоб її так називали. Вона легенда «Євробачення», легенда світової музики, вона зробила неперевершений альбом кримськотатарської музики. Я нею надихаюся, захоплююся і завжди це їй буду казати.
Ще Аnka, тому що з нею ми спілкувалися ще до національного відбору, дуже давно її знаю. Потім вона прийшла на Нацвідбір — і ми перестали взагалі спілкуватися, щоб усе було чесно. Знову почали вже після Нацвідбору. Так само як і зі Skylerr. Ми класно контактуємо і завжди підтримуємо одна одну.
Анна Тульєва та Джамала
— Про що зараз мріє Анна Тульєва, що б хотілося ще втілити в життя?
— Якщо чесно, то мені б дуже хотілося забезпечити свою маму, щоб у неї все було добре, щоб вона не думала про гроші, щоб жила в кайф. Це все, що я хочу. Обіцянку дідусю я виконала — потрапити на телебачення. Я ніколи не ставлю перед собою конкретні цілі. Хочу «Греммі», бо якщо мріяти — то тільки так. А зараз насправді думаю про те, щоб вижити. Хочеться, щоб дядько повернувся з передової, щаслива, що брат повернувся з полону, щаслива, що інший брат живий. Це мене дуже хвилює, особливо після останніх новин. Є також не мрії, а наша реальність, з’являються думки мобілізуватись, бо я добре стріляю, була би снайперкою. Тому я їду в тир іноді, це ще одне моє захоплення. Бачу, скільки моїх колег і співачок мобілізувалися. Так само моя близька подруга, яку ми втратили, Ірина Цибух, яка для мене є прикладом.
То якщо про мрії неосяжні, про що можна помріяти перед сном — це «Греммі». А реальність — дожити до ранку, і щоб скінчилася війна. З огляду на наші реалії, не виключаю, що й Аня Тульєва може мобілізуватися.
Фото: Артем Попков; фейсбук-сторінка Анни Тульєвої
