osvita.mediasapiens.ua

Роман Вінтонів: «Неможливо просто взяти й поміняти людей»

16 травня 2017 року Роман Вінтонів став членом правління ПАТ «НСТУ», відповідальним за розвиток суспільно-політичного напрямку Суспільного. «Детектор медіа» розпитав Романа про його роботу з філіями, контент регіональних мовників та зміни, що відбулися з моменту його обрання.

— Романе, розкажіть, будь ласка, про зміни в суспільно-політичному напрямку Суспільного, який ви очолюєте.

— Наразі ми завершили діагностику суспільно-політичного напрямку суспільного мовлення, усіх його 26 філій. І тепер я можу розказати про стратегію, яку ми обрали для розвитку цього напрямку відповідно до того, що ми побачили, проаналізувавши ситуацію. Я прийшов на цю посаду зі своїми стереотипами про філії. Перший емоційний порив і в мене, і в багатьох інших людей був такий, що через дуже низьку якість програм у філіях їх треба закривати.

Але ми вирішили не звільняти людей, а розібратися. Яким шляхом ми пішли? На УР1 генпродюсер Дмитро Хоркін повністю закрив усі питання суспільно-політичного напрямку. Четвертого вересня він запускає новий сезон.

Далі: виробництво програм суспільно-політичного напрямку на «UA: Першому» закрив Андрій Сайчук, генеральний продюсер суспільно-політичного напрямку. Деякі проекти, так само як і Хоркіну, йому довелося закрити, деякі він перезапустив — і тепер усе це рухається.

Це дало мені можливість сконцентруватися на філіях — тому що це найболючіша наша тема.

Неможливо просто взяти й поміняти людей. Все ж таки це 26 каналів, і в регіонах не завжди реально знайти людей, щоб одну команду звільнити, а другу найняти. Бо брак відповідної освіти в галузі медіа, брак знань про стандарти журналістики й навичок — це слабка точка не конкретної людини, а цієї системи в цілому. Я звернувся до директорів філій, щоб вони мені дали одну людину, відповідальну за суспільно-політичний напрямок. З усіма цими людьми я особисто поговорив по телефону. А потім ми їх усіх зібрали в Києві на таку собі синхронізаційну зустріч, де знайомилися ми з ними й вони між собою. Дехто з цих редакторів уперше за 15 років приїхав до Києва й побачив інших. На цій зустрічі також ми пояснювали, що таке суспільне мовлення, суспільно-політичний напрямок та яка наша місія.

— Ви прописали цю місію?

— Так, ми якраз оці три місяці працювали на тим, щоби зрозуміти, «для чого ми». У процесі спілкувалися з усіма філіями, і врешті прописали місію суспільно-політичного напрямку суспільного мовлення. Так само ми прописали завдання, які ми перед собою ставимо. У вересні ми презентуємо остаточну версію цих завдань та місію на фінальній зустрічі з редакторами суспільно-політичного напрямку філій, обговоримо її, можливо, будуть якісь зміни — і вже за цими новими правилами будемо рухатися по всіх філіях.

— Це люди якого віку?

— Різні — і до тридцяти, і після, комусь за сорок.

— Які завдання ви поставили перед керівниками суспільно-політичного напрямку у філіях?

— Ми сказали їм: «У вас є час на експерименти. Ось вам півроку, до грудня — експериментуйте. Робіть, що хочете, те, чого раніше не робили. Пробуйте». Тепер щомісяця вони надсилають результати своїх експериментів нам, і ми їх обговорюємо. Плюс вони вже почали робити більше включень між філіями. Наприклад, одне місто знаходить експерта в іншому, відповідальні редактори цих двох філій контактують між собою, організовують пряме включення — і людина з’являється в кадрі в іншому місті. І це вже крок. Ясно, що наразі це технічно не завжди добре виглядає, часом виникають якісь затримки через наше старе обладнання. Але це не проблема. Адже ми рухаємося вперед.

— Можливо, це можна зробити по скайпу?

— Вони й роблять це по скайпу. Знову ж таки, не в усіх філій є навіть така можливість — тому що в деяких філіях немає технічної можливості вивести скайп у прямий ефір. Але люди вже роблять щось нове з тим, що мають. Тому що наше завдання номер один — це зміст. Поки що ми не чіпаємо форми — щоб займатися формою, потрібні грошові вливання в оновлення технічної бази, всіх комунікацій.

— Ви проводили якісь тренінги з працівниками регіональних філій?

— Так, у нас була навіть не одна хвиля. Наприклад, після цієї синхронізаційної зустрічі на початку липня ми почали п’ятитижневий курс для працівників, які виявили бажання поїхати до нас на тренінг. Не тільки для редакторів суспільно-політичного напрямку, а й редакторів інших програм або ведучих. На цьому тренінгу ми їм пояснювали, яким чином цінності суспільного та його місію застосовувати в конкретних програмах. Вони приїздили зі своїми програмами, показували їх, ми обговорювали, потім пояснювали, що там було не так, але знову ж таки концентрувалися на змісті, а не на формі.

До речі, мій стереотип про те, що там живуть якісь люди, які не хочуть змін, яким усе підходить, — просто зламався після цього тренінгу. Я побачив, що люди дуже хочуть вчитися і багато хто готовий до змін. І вони борються! Наприклад, на тренінгу була людина, якій через конфлікт із начальником доводиться сидіти з 9:00 до 18:00 на робочому місті, щоб її не покарали — просто сидіти, незалежно від того, є робота чи ні, є в нього якісь зустрічі або інтерв’ю. Якщо його немає на робочому місті, його звільнять. І потім, коли ця людина їде додому, після того, як відсиділа там, що вона робить? Наповнює сторінку свого державного телеканалу у Фейсбуку, тому що на роботі немає комп’ютера, на якому можна це зробити.

Ця тотальна неорганізованість процесу, жертвами якої є працівники, й дика забюрократизованість — це величезна проблема. Інша проблема, яку ми побачили під час знайомства і тренінгів, — що одній людині доводиться робити п’ять півгодинних програм на тиждень. Щодня. Тому що більше немає кому, й вона їх робить — одна людина, яка є ведучим, редактором, журналістом тієї ж програми. І в багатьох філіях така ситуація.

— Вони, мабуть, залізні?

— Так, залізні. Ті, що там працюють п’ять — десять років, — точно залізні. Ті, хто не зламався за цей час, — це мегакруті люди. Є там і ті, хто зламався, змирився, просто для галочки все це робить — але там повно і крутих людей. Спочатку ми багато чого не знали, і якщо б ми без усіх цих знань почали «рубати», то ці люди б теж полетіли. Тому ми почали розбиратися. І з’ясували, що вони так роблять тому, що є тематичний план, затверджений Держкомтелерадіо. А цей темплан треба виконувати — від нього залежать їхні зарплати. Там дике замкнуте коло з цим усім. Але тепер ми всі разом намагаємося цю ситуацію змінити.

— Що ви плануєте робити далі?

— З першого вересня відповідальний редактор кожної філії за моїм напрямом збирає команду людей, яких він знає і які, як він вважає, здатні працювати згідно з нашими вимогами до контенту. У нас буде список цих людей по кожній філії, з деяких уже є по три команди. І тепер їм буде потрібно робити лише одну програму на тиждень, але якісну. Коли ми зрозуміємо, що з якістю програми впоралися, тоді набираємо наступну команду, потім наступну… Таким чином ми тимчасово зменшимо кількість програм низької якості, які вони змушені робити, — і дамо їм можливість робити якісні програми. А щоби бачити результати, ми запропонували «Детектору медіа» системно моніторити контент філій, чого раніше також не було. Наразі ми шукаємо фінансування на моніторинг. Бо в Суспільного немає на це грошей. Адже Верховна Рада вирішила зменшити наш річний бюджет на 300 мільйонів гривень.

— А чим будете закривати дірки в ефірі, якщо ви зменшуєте кількість регіональних програм?

— Це і є виклик, з яким нині працює програмна дирекція, щоб не порушити ліцензійних умов і щоби при цьому не було дірок в ефірі. Якщо ми хочемо й надалі робити 24 години контенту, то можемо нічого не міняти. Але якщо ми хочемо, щоб ці програми були цікаві для регіонального глядача, то ми мусимо їх поміняти.

— Тобто на регіональних філіях ви збільшуєте кількість контенту всеукраїнського каналу «UA: Перший»?

— Це перехідний момент. Так, хтось казатиме, що ми «заткнули дірку» загальноукраїнським контентом. Наразі ми маємо 25 програм на тиждень із п’яти людей, — і це по документах виглядає прекрасно. Але в ефірі їх дивитися неможливо. Це жах. І цьому є об’єктивні пояснення — одна людина просто не може робити стільки якісного контенту. Це нереально. Ми хочемо, щоб вони робили одну хорошу програму, яку можна буде дивитися. В першу чергу по змісту, через півроку ми беремося за форму, тобто за картинку і все інше. Таким чином ми вирішимо питання роздутості контенту, так би мовити. Так, у них є годинні, двогодинні програми, але їх мало дивляться. Для чого викидати на них гроші?

— А ви замовляли рейтинги?

— Раніше рейтингів власне для філій ніхто не робив, тому що на це не було грошей. Тепер ми почали займатися цим питанням. Заковика рейтингів у тому, що ми маємо рейтинги за комерційною аудиторією. Ці компанії, які роблять рейтинги, орієнтуються саме на комерційну аудиторію. А Суспільне не може орієнтуватися виключно на цю аудиторію — нас цікавлять усі. Хто знає нині, що дивляться люди в селі? Як дивляться регіональні філії? Ніхто не знає, що люди дивляться в конкретній області.

— Як ви збираєтесь унеможливити тиск або пряме втручання місцевої влади в роботу філій?

— Раніше філії працювали з місцевою владою за угодами про висвітлення діяльності. Тепер ми ці угоди скасували повністю. Дехто ще продовжує таке робити — але ми на це очей не заплющуємо. Остання ситуація була в Житомирі, коли ми виявили в ефірі матеріал із ознаками замовності. Ми зробили внутрішнє розслідування і зрозуміли, що справді це була не якась спланована акція, а прийшла конкретна людина і сказала редактору: «Ми ставимо оцей сюжет». Днями керівник філії написав заяву на звільнення. Тобто ми в цьому напрямі теж ведемо роботу.

Яка наша логіка при скасуванні цих угод? Філії їх укладали виключно з обладміністраціями, інколи з меріями. А чому не з судами, прокуратурою та поліцією, пожежниками? Ми, скасувавши ці угоди, всіх зрівняли. Але ми дамо можливість усім бути присутніми в ефірі. Кожен чиновник буде мати свій час, щоби прийти раз на місяць у філію й розповісти про те, чим він зайнятий, розповісти, що він планує робити далі. За це не можна брати гроші, це нормально, щоби глядачі знали, що робить влада. Але потім він відповідатиме на запитання глядачів, ведучого, експертів і, якщо це буде потрібно, політичних опонентів — ми наразі думаємо над механізмом, як це виглядатиме. І потім той же «Детектор», сподіваюся, буде моніторити ці програми, щоб вони не порушували стандартів, яких ми прагнемо дотримуватися в роботі. Такий у нас план — але наразі ми не можемо цього зробити, бо не маємо ані ресурсів, ані людей, щоб робити 24 години контенту силами працівників філій.

— А чи збільшиться частка регіональних новин, регіонального контенту в ефірі «UA: Першого»?

— Дивіться: концепції загальноукраїнського й регіонального мовлення — різні. На загальноукраїнському мовленні можуть бути історії про конкретний регіон, які будуть цікавими для всіх глядачів. А концепція регіонального мовлення — це програми про їхній конкретний регіон.

— Так, але чи вироблятимуть філії контент для загальноукраїнського мовника?

— Якщо там буде хороша команда, яка напише якісний проект, і це буде цікаво для глядачів по всій Україні — так, це може бути. Восени починаємо пітчинги всередині компанії, напевне, перший зробимо в жовтні. Нехай подаються на пітчинг! Фактично у працівників філій тепер буде мінімум програм, які вони робитимуть; та й ми знаємо точно, що там є люди з ідеями, які захочуть їх реалізувати. Із цих ідей ми виберемо найкращі, й та команда, яка виграє, — отримає фінансування. А коли ми відпрацюємо внутрішні пітчинги в компанії, наступним кроком буде вихід на регіональний зовнішній ринок. Ми запропонуємо на наше замовлення робити контент усім локальним комерційним мовникам і продакшнам. Ми не замикаємося всередині компанії та очікуємо, що це достатньо сильно вплине на місцевий ринок медіа, які зможуть заробити гроші, виробляючи для нас контент.

Скільки у вас людей у підпорядкуванні?

— Напряму — шість.

А люди з філій вам не підпорядковуються?

— Ні. Можливо, вони будуть підпорядковані мені потім, коли стартує реформа. Наразі ми робимо все можливе, щоб у цю реформу зайти швидко, безболісно і з якісними програмами, а не починати з нуля. Мені важливо не те, хто кому підпорядкований, а щоб ми всі працювали в одному напрямку.

Розмовляла Гала Скляревська 

Фото Романа Закревського, Валентини Балабанової, сайту «UA: Перший»

comments powered by Disqus