10 квітня 2017 року Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України має обрати голову правління, який безпосередньо керуватиме новоствореним суспільним мовленням. Свої кандидатури на конкурсподали восьмеро кандидатів. У першому матеріалі «Детектор медіа» порівняв їхні стратегії, зіставив пропозиції та бачення шляхів вирішення ключових проблем, що стоять перед НСТУ, та виявив деякі «білі плями» на дорожній карті, які необхідно буде заповнити новому керівнику, хоч би хто ним став. Цього разу аналізуємо пропозиції щодо місії суспільного мовлення та стандартів, за якими воно має працювати.

Місія: навіщо потрібне суспільне мовлення, які завдання воно виконує?

Зураб Аласанія цитує місію, затверджену Наглядовою радою: «Захищати свободу в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ. Налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та народу України».

Цінності суспільного мовлення — незалежність («від змін у владі та в політичному житті, від комерційних впливів та інтересів великого бізнесу; незалежність у своїй редакційній та програмній політиках, у формуванні штату та здійсненні господарської діяльності; прагнення, з рештою, досягти повної фінансової незалежності вид державного кошту»), відкритість («людям та світові, здатність сприймати нове, постійне прагнення до змін, прозорість та підзвітність українському суспільству; відкритість, що спирається на розмаїття та багатогранність інтересів аудиторії Суспільного мовлення; відкритість, яка передбачає здібності аудиторії задля отримання якісної інформації користатися всіма технічними можливостями сучасного світу»), рівновага («яка вимагає ґрунтовності та не припускає використання неперевірених даних і надмірних емоцій на шкоду фактам; рівновага, яка надає аудиторії можливість розуміння різних точок зору в Україні, Європі та світі; рівновага, на якій базується довіра аудиторії») та просвітництво.

Він також пропонує гасло «Складні речі доступною мовою» і такі принципи: «1. Майбутнє — за контентом 2. Контент йде за споживачем 3. Зміст важливіший за платформу 4. Довіра важливіша за рейтинг 5. Комунікація важливіша за PR 6. Цінності важливіші за фах». Окремо сформульовані «Прагнення НСТУ»: інформувати та формувати громадянське суспільство, наблизитися до аудиторії та громадян, заохочувати до знань, зберігати та розвивати культуру, а також «інновації та майстерність» і «міжнародна інтеграція». Окремо прописано місії для окремих каналів НСТУ й зазначено, що суспільно-політичне та інформаційне мовлення «зосередяться на виборюванні довіри», тоді як розважальне і просвітницьке «більше працюватимуть на рейтинг».

Суспільна телерадіокомпанія України чекає на зміни

У стратегії Романа Вибрановського місію НСТУ описано так: «Захищати свободи в Україні. Через незалежну, зрозумілу та узгоджену між каналами редакційну політику новин та побудову порядку денного важливих для обговорення тем.

Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну і світ. Через фахові новини та інформаційні програми, присутні на всіх каналах суспільного мовлення.

Налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри. Через проведення інформаційних кампаній, які ми будемо реалізовувати спільно з активістами, неурядовими організаціями, міністерствами та експертами.

Розвивати громадянську відповідальність. Через максимальне представлення успішних прикладів відповідальних лідерів.

Популяризувати українську мову та культуру. Через підтримку модерних та класичних митців, які заслуговують на популяризацію.

Розповідати про особистості та український народ. Через представлення справжнього внутрішньоукраїнського діалогу людей зі своїми мовами, діалектами, цінностями та баченням майбутнього». Крім того, він називає суспільне засобом для боротьби з популізмом і патерналізмом.

Юрій Дараган також цитує місію, затверджену Наглядовою радою, та не зупиняється докладно на цінностях і цілях НСТУ. Проте показовим є те, що він пише в кінці документа про «UA: Перший»: «…має власну швидкість, неповторну привабливість, харизму, характер… Асоціюється завжди з першим і тому має таким залишатися по суті. Проте за вимогами часу та новим змістом новостворений суспільний мовник зобов’язаний стати найлюдянішим і достойно витримати жорстку конкуренцію в медіапросторі України… Ключ від довіри глядача до мовника знаходиться за межами Києва, максимальне зближення з аудиторією розпочинається з областей України… Перевагою Першого стане і природна наближеність до Уряду як до засновника ПАТ НСТУ, в якості головного постачальника оперативної інформації і координатора взаємодії та взаємодопомоги виключно заради спільної мети — розбудови демократичного суспільства і українського суспільного мовника».

Зустріч членів Наглядової ради Суспільного мовлення і менеджерів НСТУ з колективом Вінницької філії.  Колектив хвилювали питання, як працювати далі, як висвітлювати діяльність влади, яким буде бюджет філій та чи буде збільшено заробітні плати

Перша частина стратегії Олександра Зиріна зосереджена на проблемах державного мовлення та чинниках (переважно зовнішніх), які їх зумовлюють. Схоже, автор документа не бачить принципової різниці між державним і суспільним мовленням. «ПАТ НСТУ створюється на основі сучасного професійного (і у творчому, і в технічному аспектах) висококонкурентного телевізійного і радіовиробництва і розповсюдження аудіовізуального програмного продукту для комплексного задоволення інформаційних, духовних та культурних потреб усіх верств населення нашої країни та потенційних телеглядачів за межами України для ознайомлення їх із перспективами, реаліями, історією та самобутністю життя в нашій державі», — цей пасаж є найближчим до формулювання завдань НСТУ, що є в стратегії пана Зиріна. Він також стверджує, що «головне поле діяльності ПАТ НСТУ знаходиться в секторі повноцінного суспільно-політичного мовлення. За таких умов створення цікавих, змістовних та розумних проектів є просто нагально необхідним».

Цитуючи ухвалену Наглядовою радою місію НСТУ, Олександр Зорка додає: «Як певний інструментарій до досягнення цієї мети діяльність НСТУ базується на принципах всебічного, об’єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та світі, дотримання норм суспільної моралі, традицій та культури українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім’ї у розбудові українського суспільства, чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок, вільного вираження поглядів, думок і переконань». (Здається, тут є певна суперечність, адже цілеспрямована пропаганда «норм суспільної моралі» й «традиційної сім’ї» суперечить принципу вільного вираження поглядів і переконань.)

Олександр Коваленко усвоїй лаконічній концепції обмежується констатацією, що «суспільне телебачення — це перший етап формування нового телебачення нашої держави».

Окрім «канонічної» місії НСТУ, Олег Наливайко у своїй стратегії зазначає, що «створення Суспільного мовника є необхідною умовою побудови і розвитку сучасного громадянського суспільства в Україні. Жодна демократія не може процвітати без вільних, критичних медіа, які врівноважують державну та місцеву владу, контролюючи дотримання демократичних процедур, протидіючи корупції та неправомірному використанню громадських фондів». Він називає суспільні мовники в європейських державах «наріжним каменем демократії в європейських країнах і основним джерелом об’єктивної інформації для їхніх громадян». НСТУ «сприятиме збалансованим і справедливим громадським дискусіям і забезпечуватиме платформу для демократії у громадській сфері» і «має стати тим локомотивом, який допоможе остаточно поставити нашу країну на європейськi рейки», а ще «має стати альтернативою комерційному сектору мовлення, який обслуговує в першу чергу інтереси своїх власників, і одночасно виступити в ролі орієнтира для майбутнього мовлення громад на принципах суспільного мовлення, закладаючи тим самим необхідні цеглинки для побудови громадянського суспільства знизу доверху». При цьому від комерційного мовлення суспільне відрізнятиме принцип «поваги до глядача з боку мовника і довіри до мовника з боку глядача».

Утім, із переліку безпосередніх завдань НСТУ стає зрозумілим, що Олег Наливайко розглядає суспільного мовника зокрема і як інструмент пропаганди та просування інтересів України на міжнародній арені. Зокрема, серед цих завдань є таке: «Бути інформаційним гарантом незалежності й цілісності країни», «Стати інструментом підвищення рівня довіри і консолідації українського суспільства» (чиїм інструментом? — ДМ), «Стати головним майданчиком для громадської дискусії і національного діалогу, інструментом для подолання стереотипів», «Виконувати роль “сторожового пса” демократії та громадянських свобод в Україні, забезпечуючи при цьому баланс між правом громадян на свободу слова та доступ до інформації і базовими цінностями держави, такими як, суверенітет і територіальна цілісність, стабільність інститутів; і суспільства — такими як, наприклад, права дітей або недоторканність приватного життя». Але тут же: «Всіляко сприяти поглибленню національної свідомості, патріотизму і посиленню національної ідентичності українського народу, відродженню національної історії, розвитку української мови і української культури».

Планує Олег Наливайко зробити НСТУ «провідником остаточного вибору України на користь європейських цінностей і європейського шляху розвитку, — сприяти створенню позитивного іміджу європейської України всередині країни та на світовій арені». І наостанок: «Остаточно завершити процес “десоветизації” і декомунізації, рішуче відмовитися від цінностей тоталітарного суспільства в усіх їх проявах, навіть нешкідливих на перший погляд, рішуче розірвавши пуповину з імперським і радянським минулим».

Частина з переліку завдань суспільного мовлення є політичними — фактично це впровадження тих векторів державної політики, які підтримує чинна влада, але щодо яких немає цілковитої згоди в суспільстві. Чи справді можливо, з одного боку, стати майданчиком для суспільного діалогу, а з іншого — «рішуче відмовитися» від речей, цінних для частини суспільства, та стати інструментом їх викорінення? Цікаво, що, проголосивши завданням НСТУ декомунізацію, пропагування національної ідентичності, європейського вибору і т. п. (ба навіть «формування європейської національно-культурної свідомості на українських теренах»!), Олег Наливайко тут же каже про різноманітність і задоволення потреб усіх глядачів як базову цінність суспільного мовлення.

В Одесі чекають на кризового менеджера, інакше із створенням Суспільного нічого не вийде. Фото з круглого столу, проведеного ГО «Детектор медіа» за підтримки проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа і створення системи Суспільного мовлення в Україні»

На думку Марека Сієранта, суспільне телебачення (він каже саме про телебачення) має бути конкурентоспроможним щодо інших медійних компаній і навіть «визначати цілі та напрямки розвитку ринку засобів масової інформації та комерційного розвитку в Україні» (комерційного розвитку чого? — ДМ). Воно також має бути «аполітичним» і «на 100 % українським» (за винятком регіональних каналів). Далі він каже про місію окремих каналів, зокрема «просування української культури, мови, музики з патріотичними ток-шоу… ознайомлення з даними про погодні явища…» тощо. Власне, місії суспільного мовлення кандидат не формулює.

Чого бракує

По-перше, послідовності. Частина кандидатів поєднує у своїй стратегії ліберальні та консервативні (державницькі) завдання та цінності. Суспільне мовлення не може бути водночас неупередженим комунікатором для всього суспільства й інструментом пропагування національної ідеї, патріотизму, декомунізації абощо. Називаючи НСТУ «інструментом» для втілення тих чи інших, нехай навіть найкращих, намірів та проектів, кандидати на топ-менеджерську посаду мали би чітко відповісти: чиїм інструментом? Хто має бути суб’єктом впливу на суспільство й визначати, яким він буде, і як, наприклад, визначити межі «патріотизму», який хочуть поширювати за допомогою НСТУ панове Сієрант і Наливайко? (Зауважмо, що Зураб Аласанія, кажучи про першочергових конкурентів «UA: Першого», називає одним із двох телеканал «1+1» як «проукраїнський і патріотичний», таким чином непрямо приписуючи ті самі характеристики суспільному мовнику.) Або «норм суспільної моралі» пана Зорки? Словом, із боку Наглядової ради було би розумним рішенням наголосити на неприпустимості тлумачення НСТУ як майданчика чи інструмента пропаганди.

Під час круглого столу в Тернополі менеджери каналу ТТБ зізналися, що перехід від державного на Суспільне мовлення проходить у дружбі з владою заради бензину чи місця в машині

По-друге, розуміння того, чим суспільне мовлення має відрізнятися від державного. Після кільканадцятирічної боротьби за незалежне від влади та підконтрольне суспільству мовлення дивно бачити пропозиції, що фактично означають повернення до стану узалежнення від влади (наприклад, пасаж Юрія Дарагана про близькість суспільного мовлення до уряду або наполягання Олександра Зиріна на тому, що державне — це апріорі найкраще). Нагадаємо, що метою створення суспільного було надати громадянам незалежне джерело інформації, альтернативне як приватним, так і державним (контрольованим владою і використовуваним для впливу на громадську думку) медіа.

По-третє, бачення місії та усвідомлення її необхідності. Двоє претендентів буквально обмежуються цитуванням місії, затвердженої Наглядовою радою (а вона лише визначає напрямок руху НСТУ), ще двоє взагалі не обтяжують себе відповідями на питання «навіщо?». Приклад «Громадського телебачення», яке було свого роду предтечею НСТУ та за три роки пережило чимало внутрішніх чи відкритих конфліктів, засвідчує, що чітко сформульовані місія, цінності, правила і стандарти в деяких ситуаціях є запобіжниками від колапсу.

Стандарти: за якими правилами працюватиме

інформаційне та суспільно-політичне мовлення?

У стратегії Зураба Аласанії зазначено, що «змістовне завдання — відповідно до основних напрямків діяльності ПАТ НСТУ на 2017 рік — підтримка балансу між аргументованою критикою суспільних недоліків та позитивним висвітленням суспільних здобутків». У розділі «Конкурентне середовище, позиціонування каналу» зазначено: з огляду на те, що для аудиторії незалежність мовника не є усвідомленою та беззастережною цінністю, «суспільне — це медіа, що попри всі коливання та зміни у навколишньому світі, попри зовнішні та внутрішні впливи, гарантує громадянам неухильне виконання певних стандартів, дотримання цінностей та служіння інтересам суспільства. Головний принцип цього унікального медіа-холдингу — не просування власного контенту чи платформ як самоціль, а розповсюдження ідей, важливих для суспільства». Далі зазначено: «…найбільш ефективною “точкою входу” для успішного оперування у сучасному телепросторі може стати зосередження на емоціях (без маніпуляцій) та доступності (без викривлення змісту)… “UA:Перший” використовуватиме емоції, що ефективно працюють у галузі та на медіаринку, але постійно слідкуватиме за балансом між ними та цінностями і стандартами СМ». Балансу дотримуватимуться, спираючись на спеціальні дослідження емоційних очікувань аудиторії, довіри та лояльності до суспільного мовлення та рейтинги. Зауважмо, що раніше Зураб Аласанія не раз казав про другорядність рейтингів для суспільного мовлення, проте в цьому документі наголошує на тому, що вони важливі — хоча довіра важливіша.

Деталізованого опису стандартів у стратегії Зураба Аласанії немає, проте у планах на 2017 рік є передбачені законом створення Редакційної ради, розробка та подання на затвердження Наглядової ради редакційного статуту НСТУ, а також власне ноу-хау: створення інституту омбудсмана та регламенту його роботи й системи комунікацій із аудиторією. Ідеться про практику «читацького / глядацького омбудсмана», поширену в західних медіа («Ним на конкурсній основі має стати досвідчена та незалежна людина, що стоятиме на позиції споживача. Приймаючи та обробляючи всі нарікання чи скарги споживачів, офіс омбудсмена аналізуватиме запити та передаватиме підсумки правлінню, для прийняття рішень в тому числі по запровадженню нового контенту. СМ таким чином отримає додатковий канал уваги до побажань аудиторії»).

У розділі «Чому люди повинні платити за мовника?», з якого починається стратегія Романа Вибрановського, зазначено, що споживачі хочуть «отримувати продукт, який відповідає стандартам. Розважальні програми на телебаченні скеровані виключно на отримання рейтингу, поширеною є практика недотримання стандартів відповідальності, інтересів громади, прав дитини». У розділі про єдину службу новин, що обслуговує всі канали поширення контенту НСТУ, зазначено: новини для кожного з каналів відбиратимуться, «зважаючи на інтереси аудиторії та особливості доставки. При цьому зберігаючи журналістські стандарти: оперативність, повноту інформації, якість подачі, баланс. Новини суспільного мають бути інформативними, цікавими, корисними для суспільства. Але найголовніше: найбільшою цінністю у новинах має стати людина… Головний замовник новин на суспільному — громадянин».

Ньюзрум Рівненської філії НСТУ готовий до змін

У розділі стратегії Романа Вибрановського про регіональні філії зазначено, що для їхніх співробітників буде організовано обов’язкові тренінги та навчання стандартів суспільного мовлення, а скарги на дотримання філіями редакційної політики розглядатимуться в Києві. Далі в документі йдеться про постійну комісію з розгляду етичних скарг: «У час постправди голосні розслідування чи неприємні запитання будуть сприйматись як критика чи заангажованість. Втім, саме дотримання редакційних стандартів та повнота викладу може захистити нове бачення». Називаючи підготовку до виборів 2019 року важливим викликом для НСТУ, Роман Вибрановський обіцяє, що «до початку виборів новинний та інформаційний сегмент буде функціональним і вибудуваним достатньо, щоб забезпечити громаді чесну, відкриту, повноцінну, якісну інформаційну картину проблем країни та рецептів виходу, які пропонуватимуть “нові еліти”».

У постскриптумі до стратегії Роман Вибрановський зазначає, що суспільне мовлення зможе вплинути на медіаландшафт постановкою стандартів: «Стандарти якості усіх сегментів роботи суспільного мовника мають дотримуватися стандартів (sic! — ДМ) найвищої якості. Новини, аналітика, спорт, серіали, розслідування, музика, онлайн-покриття новин (? — ДМ). Все це має подаватися фахово та якісно, без компромісів та з урахуванням потреб аудиторії, яка вимірюється не лише рейтингами, але й спеціальними дослідженнями. Існування стандарту не лише підніме рейтинги мовників… Це також задасть стандарти, за якими будуть рухатися інші. Канали давно розпочали гонитву за якістю картинки. Час розпочати перегони за якістю контенту, і оновлене Суспільне задаватиме стандарти якості». Із цього можна дійти висновку, що поняття стандартів автор документа трактує широко як систему підходів, а не лише як правила виробництва журналістського контенту. Водночас у концепції не кодифіковано самі стандарти й не прописано механізму їх укладення та ухвалення в НСТУ.

Юрій Дараган не приділяє уваги у своїй стратегії темі стандартів, проте згадує про «створення належних умов для виробництва нового якісного контенту, запровадження стандарту “золотої середини” неманіпулятивного проведення дискусій, ток-шоу, інших форм інтерактивної комунікації носіїв різних поглядів у спільному для них громадському просторі». За описом це щось схоже на стандарт балансу думок, що застосовується в інформаційній журналістиці.

У стратегії Олександра Зиріна не йдеться про нові стандарти, що загалом логічно з огляду на те, що його ідея полягає в консервації системи державного мовлення в модернізованому вигляді. Проігнорував цю тему й Олександр Коваленко.

У Тернопільській філії НСТУ кажуть, що до них приїжджають тренери і розповідають про верх технологій. Багато людей лякається

Олександр Зорка каже про «ідеологію, яка повинна визначати діяльність всіх без винятку підрозділів НСТУ: безумовний пріоритет суспільних інтересів над комерційними та політичними; забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб’єктів суспільно-політичного життя до програм дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів; сприяння консолідації українського суспільства; розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин; надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку». Це цитата з Закону про суспільне мовлення. Він додає, що створення суспільного мовлення має змінити усталені взаємини державного телебачення / радіо з владою і перетворити їх на «перевернуту піраміду» (ідеї йдуть від суспільства й доходять до влади, а не навпаки). «Ідея перевернутої піраміди повинна стати визначальною для суспільного мовника на всіх етапах його діяльності: і у створенні інформаційної картини дня, і у формуванні дискусійних майданчиків для щоденної громадської експертизи подій та явищ, чи у виготовленні контенту», — веде далі пан Зорка. Він додає, що не менше 98 % мовлення має вестись українською мовою, й наголошує на необхідності висвітлення життя національних меншин регіональними каналами. Конкретики про стандарти журналістики, якими керуватиметься редакція суспільних мовників, у стратегії немає.

Уявлення про те, як Олег Наливайко бачить стандарти НСТУ, можна скласти з кількох розділів його розлогої стратегії. У розділі «Основи діяльності НСТУ» серед перелічених принципів є «різноманітність програм і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів, надання громадянам України затребуваних інформаційних та інших продуктів, відсутніх на комерційному ринку», «Дистинктивність програм. Програми НСТУ повинні відрізнятися від програм інших мовників кращою якістю, змістом, орієнтованим на культурне збагачення, та високим рівнем новацій тощо», «Незалежність, неупередженість та відданість забезпеченню достовірності. Точність інформації повинна мати пріоритет над швидкістю її подачі в ефір».

У наступному розділі «Засади програмної політики НСТУ» зазначено, що «ефірне наповнення Суспільного мовника має сприяти культивації національної самосвідомості та європейських цінностей», «Програмна політика має враховувати інтереси максимального спектру соціально-демографічних груп населення України», «В ефірі НСТУ має відображатися максимально повний спектр думок з приводу будь-якої теми, що стосуються життя суспільства. Редакційна політика НСТУ має стати взірцем коректності, об'єктивності та збалансованості», «Виключення будь-яких проявів дискримінації за будь-якими ознаками. Виключення пропаганди насильства в будь-яких проявах, антисоціальної поведінки, міжнаціональної ворожнечі тощо».

Олег Наливайко пропонує розробити Редакційні настанови НСТУ, які регулюватимуть роботу журналістів в ефірі, ведення дискусій і поведінку гостей (sic! — ДМ). Разом із тим не уточнює, хто саме розробить і ухвалить цей документ; цього завдання немає в плані на перший рік роботи НСТУ.

Окремо прописані принципи інформаційного мовлення: «Новини висвітлюють усі значущі для українського суспільства факти суспільного життя в країні та поза її межами. 2. Новини НСТУ подають факти: — оперативно; — точно (у повній відповідності до подій); — просто (доступною для пересічного глядача мовою, з поясненням усіх складних понять); — достовірно (перевірка будь-якого факту з різних джерел і підтвердження будь-якого факту надійними джерелами посилання); — повно (у повному контексті, з усіма необхідними бекграундами); — збалансовано (всі наявні точки зору з будь-якого конфліктного чи неоднозначного питання); — факти подаються окремо від власних коментарів та оцінок Служби новин. Новини НСТУ не коментують фактів і забезпечують неупередженість. — джерело будь-якої суб'єктивної думки оцiнки чітко позначається. При цьому Новини НСТУ забезпечують баланс оцінок. 3. Новини НСТУ подають факти: у новинах НСТУ немає місця відвертим сценам насильства, сексу, брутальній лайці, речам, які пропагують нездоровий спосіб життя чи антисоціальну поведінку. 4. Будь-яка реклама (бізнесова, політична тощо) є чітко відмежованою від новин. 5. Новини НСТУ повинні прагнути до балансу між негативними та позитивними новинами».

Таким чином, стратегія Олега Наливайка — єдина, де деталізовано журналістські стандарти, за якими працюватимуть новини суспільного мовлення. Щоправда, поняття «позитивних і негативних» новин викликає певні сумніви та запитання щодо методології визначення.

Окремі стандарти в концепції Олега Наливайко прописано також для соціально-публіцистичного, пізнавального, дитячого та інших видів мовлення.

Медіатренери Ігор Куляс та Олександр Макаренко впродовж двох тижнів проводили тренінг для співробітників «Українського радіо», розповідаючи про стандарти журналістики

У стратегії Марека Сієранта є кілька моментів, які стосуються стандартів і підходів до створення контенту. Зокрема, він пише, що «необхідно визначити рівні квоти на висвітлення політичних сюжетів (не лише у період виборчої кампанії) і строго дотримуватися їх. Кожна партія, існуюча в парламенті або присутня в місцевих радах чи обласних осередках (чого? — ДМ), повинна мати рівний ефірний час. За виконання цього пункту повинне нести відповідальність керівництво Холдингу Суспільне телебачення». За наявності в Україні понад 300 політичних партій, десятки яких мають своє представництво в різних місцевих радах, утілення пропозиції пана Сієранта призвело би до хаосу та паралічу суспільного мовлення, проте він, видається, не надто звірявся з реальністю, розробляючи стратегію. Він також не враховує того, що, згідно з законом, «НСТУ не зобов’язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб».

Марек Сієрант також уважає, що суспільне повинне «інформувати об’єктивно про те, що відбувається в Україні і світі». Він описує принципи мовлення суспільних телеканалів у вільній формі: «Все це буде реалізовано в привабливих телевізійних студіях з частковим масуванням зображеннями і графіками, а не як це відбувається часто в українському телебаченні — балакаючі голови… тобто насправді дивимося радіо на телебаченні. Мій акцент на зображення і динаміку буде однією з основоположних цілей… з метою підвищення візуальної привабливості каналів суспільного телебачення». Про стандарти журналістики у стратегії не йдеться.

Чого бракує

По-перше, половина концепцій узагалі не містять згадок про стандарти журналістики. Зважаючи на те, що чесна, неупереджена та незалежна журналістика — на противагу заангажованій, контрольованій владою чи медіавласниками — була однією з цілей створення НСТУ, ігнорування стандартів є вкрай небезпечним симптомом: або нерозуміння кандидатом завдань суспільного мовлення, або прихованого наміру їх саботувати. Є приклади звуженого розуміння стандартів: Марек Сієрант і Юрій Дараган кажуть про щось, що можна трактувати як відображення стандарту балансу думок або рівного представництва політичних партій, проте вони не пояснюють, яким чином цього можна досягти в українських реаліях.

По-друге, механізмів розробки та ухвалення кодифікованих стандартів. З огляду на різне розуміння формату стратегії (від загального бачення й підходів до деталізованої програми дій), заявники могли відмовитися від ідеї розписувати стандарти докладно. Проте жоден із них не сформулював термінів, механізмів та процедур, які будуть застосовані, щоби новостворене суспільне телебачення й радіо запрацювало за стандартами. А також — що не менш важливо — механізмів внутрішнього чи зовнішнього моніторингу їх дотримання й, у разі потреби, процедури зміни й доповнення. Зважаючи на те, що закон не визначає повноважень щодо формулювання стандартів чи засад редакційної політики, є небезпека, що надто вільне тлумачення цього поняття призведе до непрозорості суспільного мовлення. Частково цю проблему може вирішити редакційна рада або офіс омбудсмана, який пропонує у своїй концепції Зураб Аласанія, проте слід розуміти, що оцінкою дотримання стандартів мали би, в ідеалі, займатися незалежні експерти.

По-третє, слід визначитися, що робить суспільне — інформує чи виховує / програмує / напучує свою аудиторію. Як і в частині місії, в частині стандартів навіть ті концепції, де це питання деталізовано, пропонують просувати певні ідеї (активність, критичне мислення, патріотизм), українську мову, європейський світогляд тощо. Якщо Наглядова рада схвалить стратегію, що містить подібні ідеї (зрештою, такі завдання Суспільному почасти приписує й закон), потрібна гарантія того, що пропагандистські та просвітницькі завдання не стосуватимуться новин та інформаційних програм. Адже новини точно не повинні ані вчити патріотизму, ані заохочувати до інновацій, їхня мета — давати людям факти та ключі до їх розуміння.

«Детектор медіа»

Фото Олексія Темченка, з архіву філій НСТУ