10 квітня 2017 року Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України має обрати голову правління, який безпосередньо керуватиме новоствореним суспільним мовленням. Свої кандидатури на конкурс подали восьмеро кандидатів. «Детектор медіа» порівняв їхні стратегії, співставив пропозиції та бачення шляхів вирішення ключових проблем, що стоять перед НСТУ, та визначив «білі плями» на дорожній карті, які необхідно буде заповнити новому керівнику, хоч би хто ним став.

Аналізуючи стратегії, слід мати на увазі, що вони мають різний обсяг і рівень деталізації – від загальної візії обсягом у 2-3 сторінки, що окреслює концепцію перетворень, до детального плану обсягом понад 80 сторінок, що містить, наприклад, верстку ефіру з назвами програм. Деталізованими є три стратегії: Зураба Аласанії, Романа Вибрановського та Олега Наливайка; також досить розлогими є стратегії Олександра Зиріна та Марека Сієранта, хоча обидві мають радше форму суб’єктивних візій. Нарешті, стратегії Олександра Зорки, Юрія Дарагана та Олександра Коваленка є порівняно лаконічними та узагальненими, тож деяких питань, які ми вважатимемо ключовими, вони торкаються побіжно або взагалі їх оминають.

Ресурси: як розпорядитись рухомим і нерухомим майном?

Одна з революційних пропозицій у стратегії Зураба Аласанії – скорочення філій та об’єднання їх у 8-9 регіональних мовників: «Укрупнена філія може розташовуватися в обласному центрі однієї з суміжних трьох (в деяких випадках двох або чотирьох) областей, в двох інших заснувавши повноцінні Бюро СМ з чинним власним виробництвом і невеликими студіями». Згодом заплановано також створення корпунктів у районних центрах. Це не означатиме скорочення каналів мовлення.

У ситуації, коли аналогове покриття з переходом на цифрове мовлення перестане бути перевагою, стратегія передбачає боротьбу НСТУ за отримання цифрових частот для радіомовлення (всі телеканали мають отримати місця в мультиплексі МХ-5). «Не підлягає сумніву необхідність початку роботи з активного проникнення в кабельні мережі, початок роботи на ринку ОТТ та IPTV послуг, що дозволяють глядачеві отримувати відео в форматі “он-деманд”, тобто, в зручний час для нього; а також фіксації та закріплення відносин із операторами супутникового зв’язку», – йдеться в документі.

Роман Вибрановський

Роман Вибрановський пропонує частково перекласти відповідальність за регіональне суспільне мовлення на органи місцевого самоврядування. «Для цього створюються обласні філії-бюро та регіональні компанії мовлення місцевих громад, – ідеться в стратегії. – Якщо громаді потрібні ті чи інші програми чи навіть телерадіокомпанії, вони будуть. Якщо громада вирішить, що недоцільно тримати стільки людей, це взагалі не потрібно, це буде рішення громади…. Суспільне може передати безкоштовно передавачі обласних ТРК та надавати або в символічну оренду, або безкоштовно частину техніки та студій». Обласні бюро фінансуватимуться з Києва, канали громад – із місцевих бюджетів, з використанням частотного ресурсу теперішніх філій НСТУ. Канали громад будуть використовувати інформаційну інфраструктуру суспільного. Створити їх Роман Вибрановський пропонує до початку 2018 року.

Юрій Дараган планує зберегти регіональні філії НСТУ, проте позбутись їхніх громіздких фондів, організувати конвергентне виробництво радіо- та телепродукту.

На думку Олександра Зиріна, одна з головних проблем НСТУ – застаріла техніка, тож слід негайно почати витрачати кошти, отримані на проведення «Євробачення», на закупівлю сучасної телеапаратури. «Також нагальним є завдання рішучого оновлення приміщень теле- та радіомовників як у Києві, так і на місцях, за рахунок збільшення фінансування капітального відновлення та будівництва. Потребує кардинального та швидкого вирішення проблема добудови концертної студії в телекомплексі на Сирці в Києві», – пише Олександр Зирін. Серед його першочергових планів – уніфікація вимог до технічного обладнання студійних комплексів для місцевих мовників для оптимізації витрат, придбання спеціального автотранспорту «для поліпшення пересування знімальних груп ПАТ НСТУ (не менше ніж 20 штук)». Ремонтувати та обслуговувати приміщення НСТУ повинні «зовнішні виробничі структури». До 2020 року пан Зирін планує оснастити апаратно-студійні комплекси цифровою апаратурою в Києві та в регіонах, придбати щонайменше дві ПТС, добудувати концертну студію тощо.

Олександра Зиріна

Олександр Зорка у стратегії, що має підзаголовок «Суб’єктивні нотатки», питань розпорядження майном не торкається, проте з тексту можна зробити висновок, що він, принаймні, не планує ліквідувати регіональну мережу НСТУ.

У стратегії Олександра Коваленка, загалом досить стислій, є рекомендації щодо оновлення ПТС, обладнання у студії для прямого ефіру та переобладнання універсальних студій. «Доречним буде зробити модернізацію технічного оснащення студійного забезпечення, – пропонує кандидат. – Це стосується комфортної температури у виробничих приміщеннях і надійного безперервного електропостачання… Оновлення систем кондиціонування і обігріву повітря… Встановлення приладів тимчасового підтримання електропостачання під час непередбачуваних обставин…». Він також пропонує придбати для НСТУ електромобілі, а для телецентру «побудувати головний вхід із залом урочистих подій і місцем культурного відпочинку… світломузичний фонтан та невеликий сквер. Будівлю телекомпанії у вечірній час можна підсвічувати декоративною ілюмінацією». Про те, як розпорядитись регіональним ресурсом НСТУ, Олександр Коваленко нічого не пише, проте пропонує запустити супутникове мовлення кількома мовами для телевізорів, що мають режим переключання звукової доріжки.

У преамбулі своєї стратегії Олег Наливайко згадує про «безнадійно відсталу технічну базу» НСТУ; одне з першочергових завдань, на його думку – «провести ретельний аудит і розробити план оптимізації наявних в ПАТ НСТУ основних фондів та експлуатаційних витрат на їх утримання, значна частина яких взагалі не потрібна для забезпечення діяльності Суспільного мовника, але при цьому вона, як важка гиря, тягне компанію вниз». Він планує технічне переоснащення та переведення всіх процесів у цифровий формат. Застаріле обладнання він трактує як перевагу – мовляв, буде легше будувати суспільне мовлення з чистої сторінки.

Скорочувати регіональні підрозділи НСТУ Олег Наливайко не планує, а навпаки: «в кожній із 24 областей України будуть створені регіональні ньюзруми, обладнані необхідною технікою і укомплектовані найкращими журналістами в регіоні з високим рівнем зарплат. Ньюзруми будуть об'єднувати можливості всіх медійних платформ НСТУ… Для розміщення регіональних ньюзрумів будуть використовуватися наявні об'єкти філій. Компактність та економічність регіональних ньюзрумів дозволить вивільнити з експлуатації значні площі та істотно скоротити експлуатаційні витрати НСТУ в регіонах». Також кандидат уважає, що НСТУ має сприяти створенню об’єднаного каналу територіальних громад.

Олег Наливайко окремо зупиняється на тому, як НСТУ має використовувати різні типи доставки сигналу: зокрема, вважає, що у разі, якщо «Зеонбуд» не виконає свої зобов’язання щодо цифрового покриття, суспільна телерадіокорпорація повинна ініціювати створення власного оператора телемережі. В концепції докладно розписано, за допомогою яких технологій буде вестися радіомовлення; зокрема, автор документа пропонує передати залишки проводової радіомережі для мовлення громад.

Ще одна пропозиція Олега Наливайка – «на базі студії “Укртелефільм”, яка увійде до складу Суспільного мовлення та має необхідні приміщення, потрібно створити Єдиний цифровий аудіовізуальний архів України». Архів, концепція якого також дуже детально прописана, повинен приносити дохід, надаючи контент стороннім замовникам.

Марек Сієрант у своїй стратегії пише, що «передача сигналу каналу до споживача буде відбуватися тим самим способом, що і зараз: через наземну передачу, супутникову передачу, кабельного та інтернет-провайдерів», і додає, що «велику увагу радіо і телебачення повинні приділити будівництву нових цифрових передавачів по всій Україні, особливо у віддалених від столиці регіонах…». Для будівництва передавальної мережі пан Сієрант пропонує «створити спеціальний фонд, який буде фінансуватися з уряду, а також від приватних донорів, спонсорів та інших урядів за підтримки європейських фондів…». (Не зрозуміло, чи пан Сієрант не знайомий із ситуацією у сфері цифрового телерадіомовлення в Україні, чи настільки не вірить у теперішні плани держави та «Зеонбуду» щодо переходу на цифрове мовлення, що пропонує почати все з нуля.)

Марек Сієрант 

Марек Сієрант також пропонує закупити ПТС (які називає «автомобілі трансмісійні DSNG та автомобілі реалізаційні, щоб можна було мобільно транслювати на виїзді, а також створити мобільну телевізійну студію з реалізацією бачення»), зокрема, рекомендуючи пересувні телестанції компанії Swedish. Не відомо, чи знає пан Сієрант про ПТС, наявні в колишніх державних мовників, чи вважає їх непридатними для сучасного телебачення; він також рекомендує використовувати дрони та мобільні телефони у телетрансляції. У розділі «Перехідний період» також ідеться про «будівництво повністю обладнаної студії… півроку спроб, встановлення планів, світла, режисерських ключів і координації всієї техніки». Та натякає, що повноцінний запуск телемовлення за його планом вимагає «належного фінансування, а не бюджетної милостині».

Чого бракує:

По-перше, розуміння того, що власність зобов’язує. Не всі кандидати мають уявлення про матеріальну та частотну спадщину, яку НСТУ отримала від державного телебачення і радіо, і не всі враховують, що утримання нерухомості, техніки та частот коштує великих грошей. Навіть у разі, якщо будівництво нових мовників буде відбуватися «з нуля», як пропонують деякі заявники. З іншого боку, надмірний ресурс НТКУ, НРКУ та колишніх ОДТРК – землю, нерухомість і техніку – не розглядають як можливе джерело доходу (хоча наявна законодавча база до цього й правда не стимулює). Навіть у тих стратегіях, де йдеться про аудит, не зазначені подальші дії.

По-друге, реалістичності. До прикладу, добудова чи навіть розбудова телецентру на Мельникова в Києві – проект, який навряд чи відповідає реальним можливостям НСТУ найближчим часом. Скоріше вже продавати те, що морально та фізично застаріло, щоб мати можливість обзавестися більш компактним та водночас сучасним приміщенням, обладнанням тощо.

По-третє, раціональності. Дивно звучать пропозиції закуповувати техніку, яка в колишніх державних телерадіокомпаній уже є, або зосередитись на ремонті нерухомості, якої вочевидь забагато навіть для теперішнього штату підрозділів НСТУ. Вкрай мало уваги у більшості стратегій приділено частотному ресурсу, який є в розпорядженні НСТУ, та різним каналам поширення сигналу. 

Структура: з чого буде складатися суспільне мовлення?

Зураб Аласанія пропонує поділити сфери відповідальності за напрямками роботи (а не окремими платформами/каналами) корпорації між членами правління: суспільно-політичне мовлення, розважальне мовлення, просвітницьке мовлення, оптимізація центральної й регіональної структур НТКУ, управління економікою і фінансами, і правове забезпечення реформи. Сам голова правління, окрім загальної координації, візьме на себе функцію головного редактора суспільного мовлення. Кожен із напрямків матиме свого генерального продюсера; будуть також запроваджені генпродюсери окремих платформ. Усі продюсери будуть об’єднані в продюсерському центрі, а керівник інформаційного мовлення підпорядковуватиметься безпосередньо голові правління. Таким чином Зураб Аласанія сподівається досягти «незалежності творчої частини від адміністративної».

Зураб Аласанія

Мовлення НСТУ кандидат поділяє за платформами: 1)Регіональне мовлення; 2)Радіо – УР1, УР2 Промінь, УР3 Культура, 3)UA:Перший, UA:Культура та нові медіа, зокрема створення онлайн-каналів. Передбачається конвергентне виробництво за принципом «зміст важливіший за платформу».

У стратегії Романа Вибрановського запропоновано шість платформ – два телеканали (UA:Перший і UA:Відкриття), три радіостанції (UA:talk, UA:Відкриття і UA:Молодь) і нові медіа. Усі ці платформи забезпечуватиме новинним контентом єдина служба новин. Регіональне мовлення як окремий канал не розглядається: воно повинне перетворитись на мовлення територіальних громад. Систему управління НСТУ не деталізовано, натомість, запропоновано перелік членів правління (команда Романа Вибрановського), які прийматимуть рішення колегіально – за винятком відповідального за фінанси, що буде обраний незалежно.

Згідно з концепцією Юрія Дарагана, «п’ять загальнонаціональних каналів мовлення разом з регіональними філіями на стартовому етапі мають об’єднати власний творчий та технічний потенціал, стати єдиною гнучкою організаційною будовою, здатною виконувати задекларовану місію новоствореного українського суспільного мовника». При цьому суспільне мовлення має працювати під єдиним брендом. Окремо в концепції сказано про «створення головного веб-сайту НСТУ, який… має надавати доступ до ефіру кожного загальнонаціонального каналу… Забезпечення систематичного представництва НСТУ в соцмережі…» і т.п. Автор наголошує на конвергентній взаємодії радіо й телебачення й на онлайн-мовленні, яке робить всі теле- і радіоканали НСТУ доступними (при цьому про переформатування цих каналів не йдеться).

Юрій Дараган

Пропозиції Олександра Зиріна зводяться до того, щоб зробити виробництво контенту НСТУ самодостатнім. Виробництво буде поділене на підрозділи за тематикою (як це зазвичай було організовано на державних телеканалах), члени правління відповідатимуть кожен за свій напрямок – фінансову організацію, організацію національних каналів радіомовлення, організація роботи філій, організація виробництва телепродукту, організація зйомок фільмів (на базах телекомпанії та «Укртелефільму», а також технічне забезпечення й переоснащення. Канали теле- і радіомовлення залишаються тими самими, що є зараз у складі НСТУ; також Олександр Зирін пише про «допоміжний потенційний елемент розповсюдження програм – входження в сегмент інтернет-мовлення».

Олександр Зорка узагальнено говорить про принципи роботи «каналів мовлення», не деталізуючи й не перелічуючи їх, а також окреслює загальні принципи філософії управління, не уточнюючи структуру менеджменту.

Олександр Коваленко

Олександр Коваленко пише у своїй концепції про «телебачення» та «телеканал», вочевидь, маючи на увазі UA:Перший, проте не згадує про інші ресурси НСТУ та не уточнює пропонованої структури.

Олег Наливайко говорить про конвергентний ньюзрум у Києві та окремі оновлені ньюзруми в усіх регіонах, де є філії НСТУ: «…будуть створені сучасні, добре оснащені й укомплектовані найкращими журналістами Національний об'єднаний мультимедійний ньюзрум НСТУ в Києві і 24 регіональних ньюзруми СМ в обласних містах (в майбутньому ньюзруми НСТУ мають бути створені в більшості великих і середніх міст України), які будуть функціонувати як єдиний організм, готувати високоякісні новини для національного та регіональних ефірів телебачення, радіо, веб-сайту новин НСТУ, мобільних додатків та соціальних медіа, щоб обслуговувати інформаційні потреби громадян України на всіх медійних платформах, постійно та повсюдно». Вочевидь ідеться про збереження мовлення на всіх регіональних каналах колишніх ОДТРК, та водночас залучення регіональних філій до виробництва контенту для загальноукраїнських каналах.

Олег Наливайко наводить коротку характеристику для теле- і радіоканалів, що входять до складу НСТУ: УТ-1 (флагманський, суспільно-політичний), УТ-2 (культурно-освітній), УТ-3 (регіональний; йдеться про окремі канали з уніфікованою сіткою мовлення, частково наповнені продуктом центральних каналів); УР-1 (суспільно-політичний), УР-2 (молодіжний) і УР-3 (культурно-освітній). Водночас, судячи з того, що він пише про необхідність розробити «єдиний бренд суспільного мовника», ці назви каналів умовні. Далі вони фігурують уже як UA:Перший, UA:Культура і UA:Регіони.

Всесвітню службу радіомовлення України (іномовлення) автор концепції пропонує передати до платформи іномовлення, створеної Міністерством інформаційної політики. Також у стратегії є пропозиція «виконати модернізацію мереж потужного радіомовлення в СХ-діапазоні для поширення програм Українського радіо на 100% території України з подальшим переходом до цифрового формату в стандарті DRM, що дозволить поліпшити якість і істотно скоротити витрати на експлутацію». Зауважмо, що це єдина стратегія, де йдеться про долю цих ресурсів.

Одна з ключових ідей концепції Олега Наливайка – перетворення найбільш успішних філій НСТУ на дочірні підприємства. «Філії-лідери» повинні допомогти «аутсайдерам», а «наступним кроком в організації  роботи  філій стане проект укрупнення регіональних мовників». Що ж до механізмів управління, то з шістьох членів правління кожен відповідає за свій напрямок (програмна політика та виробництво телебачення  - програмна політика та виробництво  радіо - інформаційна політика - технологічно-технічна політика - організаційно-управлінська і фінансова політика - управління та приріст майна). Поточне управління компанією здійснює дирекція у складі кільканадцятьох директорів і продюсерів.

Марек Сієрант відразу попереджає, що бере за основу своєї концепції суспільне телебачення Польщі, та пропонує поділити мовлення на тематичні канали, а також створити інформаційну агенцію, відповідальну за новинний контент «на двох загальних каналах і суспільному новинному каналі». На відміну від інших стратегій, ця передбачає окремий розвиток теле- і радіонапрямку та розведення їх в окремі холдинги. Далі автор зосереджується саме на телебаченні, характеризуючи концепції двох телеканалів загального інтересу з різними аудиторіями. Регіональні канали (далі стає зрозумілим, що йдеться про всі 24 екс-ОДТРК як окремі телеканали) він також пропонує фінансувати частково з місцевих бюджетів.

«Що стосується розвитку тематичних каналів, належало би подбати про дітей та молодь і їх батьків. Першим тематичним каналом буде освітньо-дитячий канал для дітей… Черговим каналом, який мусить бути створеним, буде потужний новинний канал», – пише Марек Сієрант, далі уточнюючи, що новини для інформаційного каналу та каналів загального інтересу вироблятиме спільна редакція. «В майбутньому телебачення може щороку долучати по одному тематичному каналу, наприклад, присвяченому історії, спорту чи здоровому способу життя», – додає він, не уточнюючи, на яких платформах і частотному ресурсі базуватимуться ці канали. На додачу до цього Марек Сієрант має намір створити телеканал, адресований закордонним українця, для «діаспори і меншин». На базі «Укртелефільму» він планує розвивати виробництва телекінопродукту, а ще створити телеакадемію для підготовки акторів. Ще один проект, який він хоче започаткувати – платформа відео на замовлення. Своєї структури управління корпорацією пан Сієрант не пропонує, зауважуючи, що вона буде деталізована, якщо Наглядова рада обере саме його.

Чого бракує:

По-перше, польоту фантазії. Наскільки легко деякі кандидати випускають із поля зору матеріальний і частотний ресурс НСТУ, настільки ж важко їм абстрагуватись від наявного набору каналів мовлення. Вони фактично підлаштовують своє бачення майбутнього під реалії морально збанкрутілих каналів, сукупна частка аудиторії яких залишається в межах статистичної похибки. Лише Роман Вибрановський пропонує дещо змінений тематичний асортимент, а Зураб Аласанія робить наголос на тому, що контент важливіший за канали. Ідея Марека Сієранта щодо запуску нових нішевих каналів дещо вибивається з загальної картини, але це, ймовірно, пояснюється тим, що його план суто умоглядний і не бере до уваги наявного ресурсу НСТУ.

Олег Наливайко

По-друге, рішучості щодо регіонів. Про закриття частини філій говорить тільки Зураб Аласанія. Натомість, частина концепцій передбачає фактично повернення до самостійного функціонування філій НТКУ як самостійних телерадіокомпаній, хіба що, можливо, з новим брендом та зобов’язаннями виробляти контент для Києва. Олег Наливайко має намір «преміювати» найуспішніші філії статусом дочірнього підприємства, хоча далі він натякає на укрупнення. Ідея перетворення регіонального мовлення на канали територіальних громад – фактично «комуналізація» колишніх ОДТРК під егідою НСТУ – також потребує уточнення, адже підпорядкування телекомпаній органам місцевого самоврядування неминуче потягне за собою їхню залежність від місцевих політично-бізнесових еліт. А саме від цього, здається, їх і мала намір порятувати НСТУ.

По-третє, визначеності з долею радіо. Половина кандидатів охоче говорять про телебачення й оминають тему радіо. Та навіть у деталізованих концепціях радіо має другорядну роль. Автори пропонують різні підходи, від повної конвергенції виробництва контенту (яка підходить для новин, але не допоможе з розважальним радіо) до повернення до сегрегації, яка існувала за часів НРКУ та НТКУ, однак здебільшого недооцінюють потенціал радіомовлення. Багато уваги радіо приділяє Олег Наливайко, чия концепція загалом найбільш деталізована, проте також найбільш консервативна, якщо говорити про контент і концепцію ефіру. Крім того, більшість кандидатів не уточнює своїх намірів щодо об’єднання художніх колективів «Музика», що наразі є у складі Українського радіо.

Кадри: хто залишиться, кого звільнять, кого візьмуть?

Стратегія Зураба Аласанії передбачає, що всі нинішні співробітники НСТУ (колишньої НТКУ, НРКУ, ОДТРК та інших підрозділів), що схочуть залишитись у компанії, пройдуть перекваліфікацію або підвищення кваліфікації, результатом чого стане атестація. «Першочерговою метою такої атестації є не звільнення діючих працівників, а просування тих з них, хто згоден і здатен покращувати свої навички, на кращі позиції, ніж вони займали до того і ніж займатимуть нові працівники.  Другочерговою метою атестації є позбавлення компанії працівників, що сприймають НСТУ не більше як самодостатнє джерело для їх забезпечення». Навчанням займатиметься Тренінговий центр НСТУ. Також передбачені довгострокові відрядження – фактично ротація співробітників різних підрозділів у Києві та регіонах.

Зураб Аласанія пропонує сталу пропорцію творчих, технічних і адміністративних працівників корпорації – 50%/25%/25%, а також озвучує запланований штат корпорації: 4225-4300 співробітників. Зараз – 7225 осіб, отже, йдеться про скорочення майже трьох тисяч осіб; автор стратегії додає, що «модернізація техніки та технологій дозволить зменшити кількість працівників до чисельності в 3810-3900 осіб». Кількість працівників новинних департаментів залишиться майже незмінною (683, зараз – 715), однак серед них значно побільшає журналістів і редакторів. Не менше половини співробітників працюватиме не в штаті, а за проектними контрактами від трьох місяців до року з правом поновлення.

Роман Вибрановський у своїй стратегії передбачає конфлікти з профспілками, які «неодноразово використовувались для повернення каналу на маргінес якості виробництва». «Працівники насправді матимуть змогу себе проявити та отримати гідну платню за гідну роботу»; «Працівники НСТУ отримуватимуть ринкові зарплати. При цьому вимоги до якості та продуктивності зростуть експонентно», – йдеться в документі. Водночас він пропонує звести кількість штатних співробітників до мінімуму (до 600 осіб), що займатиметься менеджментом, операційною діяльністю та інформаційними програмами. Для всього іншого залучатимуть зовнішніх виробників і продюсерські групи. Процедура звільнення чинних працівників і добору тих, хто залишиться, у стратегії не прописана.

Юрій Дараган також пропонує «оптимізацію штатної структури і переведення вагомої частини програмного продукту та допоміжних служб на аутсорсинг на конкурсних засадах». У штаті НСТУ він пропонує залишити інформаційну і суспільно-політичну служби, «а також тих творчих працівників, технічний і допоміжний персонал, постійна робота яких виправдана оновленими концепціями мовлення. Вимоги – виключно професіоналізм, відповідність посаді, результативність». Особливу увагу кандидат пропонує звернути на очищення штатів регіональних філій НСТУ від випадкових людей. Процедура кадрового добору в стратегії не прописана.

Олександр Зирін, навпаки, критикує ідею аутсорсингового виробництва розважальних проектів і вважає її однією з причин занепаду державного телебачення. Він пропонує перейти від «редакторської» до «продюсерської» системи виробництва контенту. «Високоефективна робота суспільного мовника базується на розумінні того, що штатні співробітники ПАТ НСТУ в змозі виготовити самостійно і без залучення посередників та комерційних конкурентів аудіовізуальний продукт будь-якого жанру та різного ступеня складності», – йдеться у стратегії. У розділі про кадрову політику йдеться про «підвищення кваліфікації та навчання» персоналу, а також «оптимізацію» підрозділів, проте слова «скорочення» Олександр Зирін уникає. Натомість, він планує «термінове поліпшення морального клімату та створення творчої атмосфери в колективах», «затвердження гнучких та ефективних штатних розкладів», «затвердження оновленого положення про умови та розміри оплати штатного персоналу», «укладення відповідних колективних угод із профспілками» і «вироблення менеджментом та колективами системних підходів до оптимізації та покращення умов праці співробітників».

Олександр Зорка у своїй стратегії дає зрозуміти, що виступає за збереження старого колективу, «професійні принципи і корпоративна етика» якого повинні лягти в основу побудови НСТУ. «Ми зможемо робити досить привабливий для слухача і глядача продукт, а інколи й успішно конкурувати з комерційними каналами, незважаючи на застарілу технічну базу і більш ніж скромну винагороду за свою працю», – йдеться в документі: Олександр Зорка не вважає реалістичною ідею суттєвого підвищення зарплатні. Проте сподівається «оптимізувати кадровий потенціал і протягом трьох-чотирьох років запропонувати співробітникам нові, престижніші умови праці». Зокрема, він пропонує скасувати перебування співробітників НСТУ у штаті: «всі співробітники повинні бути звільнені на підстав власноруч написаних заяв із державної установи і прийняті в ПАТ, тільки цього разу на підставі власноруч підписаних контрактів».

Олександр Зорка 

У стратегії Олександра Коваленка кадрове питання не розкрите.

Олег Наливайко говорить у своїй стратегії про «оптимізацію штатів та збільшення фонду оплати праці». Зокрема, заплановане «істотне скорочення  чисельності персоналу НСТУ вже протягом першого року. В штаті компанії залишатимуться компактний менеджмент і персонал, відповідальний за здійснення інформаційного, суспільно-політичного мовлення та реалізацію нових програмних концепцій каналів НСТУ на національному і регіональному рівнях – з переходом філій на уніфіковану сітку мовлення. Відповідно, мають бути покращені умови та збільшені до ринкових розміри оплати праці решти співробітників». Бажаний розмір штату підрозділів та філій він докладно обраховує за допомогою формул, у яких ураховується, зокрема, «вартість глядача». У стратегії є розділ про HR-розвиток: пошук нових співробітників, кадровий резерв, навчання.

У стратегії Марека Сієранта згадано про навчання персоналу та окремі вимоги до співробітників суспільного телебачення, проте системно питання кадрів не висвітлено.

Чого бракує:

По-перше, чітко прописаних юридичних механізмів того, що кандидати воліють обережно називати «оптимізацією штату». Як слушно зауважує у своїй концепції Роман Вибрановський, конфлікт із профспілками, протести й судові позови працівників державних теле- і радіокомпаній практично неминучі.

По-друге, принципів, за якими буде оцінюватись придатність чинних працівників до роботи в НСТУ – чи то замість атестації, чи після неї. У концепції Зураба Аласанії йдеться про те, що атестація має бути незалежною, проте ми розуміємо, що повноваження атестаційної комісії – саме те, що намагатимуться оскаржити незадоволені результатами атестації.

По-третє,  умов, на яких на роботу в НСТУ запрошуватимуться нові співробітники, якщо наявні не зможуть задовольнити всіх потреб організації. Досвід показує, що залучення фахівців або зірок на значно вищі, ніж у решти колективу, зарплати є потенційним джерелом конфлікту та не сприяє сприйняттю компанії як єдиного цілого, на якому наголошують кандидати.

Далі буде. 

«Детектор медіа»