osvita.mediasapiens.ua

Міфи про Суспільне: медійники розганяють зраду про реформу замість допомогти НСТУ

Упродовж двох днів, 2-3 листопада, в Києві тривала національна конференція National media talk «Роль незалежних медіа в Україні», організована Незалежною асоціацією мовників (НАМ) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID через Internews. Одна з дискусій була присвячена НСТУ, а саме «Як допомогти суспільному мовнику? Що необхідно для успішної реалізації реформи?».

Модератор дискусії президент фундації «Суспільність — Centre UA» Тарас Петрів розпочав захід із оголошення онлайн-опитування, яке тривало до кінця зустрічі. У ньому було три запитання: чи завершиться реформа Суспільного мовлення за чотири роки; чи вдасться Суспільному стати зразком медіастандартів та чи готові будуть українці платити абонентську плату?

Окрім цих запитань спікери дискусії, а серед них були голова Правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія, голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, почесна голова Незалежної асоціації телерадіомовників Тетяна Лебедєва, директор-президент телеканалу ICTV, член правління інвестиційно-консалтингової групи EastOne Олександр Богуцький, голова Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Євген Глібовицький, директор Internews в Україні Вейн Шарп і міжнародний експерт зі свободи вираження поглядів, свободи медіа та медіарегулювання (Іспанія) Джоан Барата Мір, розповіли про проблеми під час реформи та як їх можна вирішити.

Реформа — це завжди зміни, іноді болючі

Здавалося б, на конференції такого формату мали б зібратися люди, які добре знають усі болючі точки Суспільного мовлення, серед яких найболючіша — недофінансування з держбюджету, та розуміють, що реформа часто сприймається як катастрофа, особливо деякими співробітниками Національної суспільної телерадіокомпанії України, які звикли до стабільності й бояться як вогню будь-яких змін у структурі й підході до роботи.

Однак це тільки на перший погляд так здавалося, коли слово мали Тетяна Лебедєва, яка виділила одну з найважливіших потреб — розуміння політикуму, що Суспільне мовлення є основою демократії в Україні. Також вона наголосила, що народ України має зрозуміти: суспільне мовлення — не державне, воно життєво необхідне для кожного громадянина, адже служить суспільству, а не уряду, інтереси яких не завжди збігаються. За її словами, наразі важливо подолати внутрішній спротив системи, яку треба реформувати. «Кожна реформа — це болючий процес. Ті, кого вона стосується, іноді важко сприймають зміни. Треба розуміти, що точка неповернення пройдена, реформа триває. Треба поставитися раціонально до змін», — наголосила Тетяна Лебедєва.

Зураб Аласанія відзвітував про останні зміни всередині Національної суспільної телерадіокомпанії України та про оновлений контент, який уже сьогодні можуть оцінити телеглядач і слухач. Він розповів про переїзд «Центрального каналу» в телецентр «Олівець», об’єднання ЦК і телеканалу «Культура» в єдину Центральну дирекцію. «Така реформа дозволила нам позбутися зайвих адміністративних одиниць. На цьому ми зекономили 3,5 млн грн, які спрямували на розробку нових програм», — пояснив пан Аласанія. Завдяки цьому з нового сезону на НСТУ можна побачити дванадцять нових проектів, а також п'ять ранкових новин. Він також розповів про перші адміністративні зміни у регіонах, що функції Новгород-Сіверської філії передані Чернігівській і найближчим часом буде створено канал «UA: Донбас», який об’єднає Донецьку та Луганську філії.

Голова правління НСТУ наголосив, що дуже складно реформувати НСТУ, створюючи новий контент, адже коштів на це 0,0 грн. У 2017 році Суспільне недофінансували з держбюджету на 323,65 млн грн. Спілкуватися з народними депутатами та урядом про те, щоб фінансування було в повному обсязі, адже гроші у скарбниці насправді є, невдячна справа. «Треба торгуватися у владних кабінетах. Та нам немає чим торгуватися, бо йдеться про цінності, ми не можемо поступитися ефіром. Політична система побудована дуже просто, їх насамперед цікавить, чим Суспільне може бути корисне представникам влади», — додав Зураб Аласанія.

Із того, що реформа Суспільного мовлення — нескінченний процес, який триватиме все життя, а перші успішні результати буде видно через 5, 10, а то й 15 років, розпочав розмову Євген Глібовицький. Він зазначив, що єдине, чим можна допомогти Суспільному мовленню, — це треба тримати оборону й не дати нікому, зокрема теперішній чи прийдешній владі, нівелювати роль і місію Суспільного мовника.

Омана щодо реформи Суспільного мовлення: у кожного міфотворця свої інтереси

Першим, хто почав вводити публіку в легку оману про Суспільне мовлення, став, як не дивно, Олег Наливайко. Держкомтелерадіо, який він очолює, є акціонером НСТУ і  від імені Кабінету міністрів України повинен дбати про фінансування Суспільного мовлення. Пан Наливайко замість підкреслити необхідність профінансувати НСТУ повною мірою, як цього вимагає Закон «Про Суспільне телебачення та радіомовлення», почав говорити зовсім протилежні речі. «Не погоджуюся, що Суспільне знаходиться на межі виживання», — заявив Олег Наливайко. Він навів приклад, що бюджет Суспільного мовлення щороку зростає. У 2017 році фінансування складає 1,28 млн грн, (з яких не доплатили 25 %, а саме 323,65 млн грн. — Ред.), у 2018 році передбачено 1 млрд 535 млн 367 тис. грн, (хоча в розподілі видатків державного бюджету України на 2018 рік, опублікованому 18 вересня 2017 року, зазначено, що фінансова підтримка НСТУ становить 776 млн 563 тис грн. — Ред). «Рік до року зростання на плюс 50 %. Не знаю, чи на приватних каналах збільшувалося фінансування на 50 %», — додав голова Комітету.

Вейн Шарп спантеличено перепитав: «Я не розумію, чи у Суспільного мовлення є потрібні гроші, чи ні. Я почув дві різні історії». Пан Шарп озвучив позицію міжнародної спільноти, яка підтримує і буде продовжувати підтримку Суспільного мовлення. За його словами, для Японії, США та Євросоюзу Суспільне мовлення в Україні — у пріоритеті. «Суспільному мовленню потрібно більше грошей», — наполіг Вейн Шарп і додав, що Суспільне має бути альтернативою приватним мовникам, у яких є свої інтереси, крім суспільного блага. «Уряд має виконувати свої зобов’язання. У мене є інформація, що уряд не бачить, яку вигоду отримає, якщо підтримає Суспільне», — сказав він. Пан Шарп припустив, що в майбутньому донори не допомагатимуть фінансово представникам влади України реалізовувати реформи, а даватимуть кошти Міжнародному валютному фонду (МВФ), який фінансує Україну, і через нього наполягатимуть, щоб уряд України виконував свої зобов’язання і виділяв належні кошти на Суспільне.

За його словами, коли йдеться про Суспільне, не варто одразу акцентувати увагу на невисокі позиції у рейтингах. Вейн Шарп із Канади. Він розповів, що канадський суспільний мовник СВС в останні роки відомий завдяки якісним новинам і показу хокею на льоду. «Канада має 30 млн населення, яке проживає на величезній території. Нам допомагає ідентифікувати себе як канадців мережа суспільного мовлення. Попередній уряд намагався скоротити мовника СВС та громадськість, навіть ті, які його не дивилися, виступила проти. Суспільне мовлення — це частина культурної ідентичності Канади. Українцям це також потрібно», — сказав Вейн Шарп.

Свою лінію як представник комерційного мовника також вів Олександр Богуцький. Він продемонстрував рейтинги показу соціальної реклами в ефірі 26 українських каналів, які є в цифровому мовленні. На першому місці щодо показу соцреклами — «UA: Перший», на другому — ICTV. «Я категорично проти протиставлення комерційних компаній Суспільному мовнику як місця безвідповідальності точці відповідальності. Суспільне мовлення не може бути єдиною основою демократії в Україні», — сказав він. Пан Богуцький вважає, що критерієм основи демократії може бути трансляція соціальної реклами й помилково казати, що тільки безвідповідальні мовники, як-от комерційні, її не транслюють.

На що Євген Глібовицький вдало провів паралель. «Глядач ніколи не може бути впевнений у чистоті місії, які роблять приватні канали. Говорити про кількість соціальної реклами — це те саме, що говорити про кількість здорових інгредієнтів у токсичній тарілці», — не погодився він. Пан Богуцький не здався у відстоюванні користі від комерційних телеканалів: «Геник більше любить Суспільне мовлення, ніж правду».

Наприкінці розмови він підрахував, що бюджет Суспільного не такий уже малий. Олександр Богуцький озвучив думку, що «UA: Перший» отримує 20 % рекламного ринку. Зураб Аласанія одразу заперечив: НСТУ — це не тільки «UA: Перший», а і всеукраїнські канали «UA: Культура», «UA: Крим», «Українське радіо» і 25 філій по всіх обласних центрах України, тож варто бюджет ділити на всіх.

Критика змін на Суспільному потребує доброї обізнаності реформи

Джоан Барата Мір із Іспанії спершу висловив влучну думку про те, що «де є потужний, добре фінансований суспільний мовник, там існує більша свобода преси, люди у більшій кількості ходять голосувати на вибори, нижчий рівень екстремізму, кращий контроль корупції. Ці речі важливі для України». Він підкреслив, що автономія Суспільного мовлення — це хороша система фінансування. «Урядові інституції використовують фінансування як інструмент контролю суспільного», — зауважив він. Та вже наприкінці конференції Джоан Барата Мір запропонував переглянути структуру НСТУ. Він зрозумів, що є 17 членів правління Суспільного, а це дещо нелогічно, бо з такою великою кількістю менеджерів важко приймати рішення. Пан Аласанія знову ж спростував цю інформацію. Він вніс ясність, що 17 членів є в Наглядовій раді НСТУ, яка працює на волонтерських засадах, стежить за діяльністю Суспільного та не має права втручатися у творчі питання. А членів правління якраз є сім осіб, включно з головою правління НСТУ.

Ще один міф про Суспільне озвучила із залу співробітниця з видання «Час Чернігівський». Вона обурилася закриттям Новгород-Сіверської регіональної філії. Сказала, що якби не протести громадськості й місцевих депутатів, то прикордонне місто Новогород-Сіверськ, у якому проживає 13 тис. осіб, залишилося би без Суспільного. Зураб Аласанія ще 29 серпня пояснював, що після реорганізації на частоті «Новгород-Сіверської регіональної дирекції “Сіверська” мовитиме обласна Чернігівська телерадіокомпанія, а в прикордонному місті сформують корпункт». Цю ж позицію він ще раз повторив медійниці з Чернігівщини.

Тарас Петрів, який викладає в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, розвіяв міфи, які прозвучали на конференції. Попри те, що в суспільстві поширюється неправдива інформація про Суспільне мовлення, яка може дискредитувати реформу, на молодь це не впливає. «Добрим барометром є те, що мої студенти хочуть йти працювати на Суспільне мовлення», — сказав Тарас Петрів.

До слова, наприкінці дискусії озвучили результати онлайн-опитування. Більшість проголосувала за те, що Суспільне може стати зразком стандартів журналістики, і не погодилася з позицією, що реформа СМ може завершитися за чотири роки та що українці готові платити абонплату за незалежне мовлення, яке служитиме суспільству.

Організатором національної конференції   National Media Talk  «Роль незалежних медіа в Україні» була Незалежна асоціація мовників (НАМ) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID через Internews.

Фото з фейсбук-сторінки National media talk

comments powered by Disqus