osvita.mediasapiens.ua

«Грузинський свариться матом» — це відмовка для тих, хто нічого не хоче робити

Владислав Грузинський на «UA: Першому» з грудня 2014 року. Відповідальний за новини та комунікацію між філіями. Підпорядковувся напряму гендиректору НТКУ. Із команди екс-гендиректора НТКУ Зураба Аласанії, але, на відміну від заступника гендиректора Дар’ї Юровської, не звільнився разом із ним. Каже, що не пішов, щоби довести справжню зацікавленість у реформі державного мовлення на суспільне. Останні два роки, за його словами, робив усе можливе, щоби змінити новини, перетворити їх із провладних на просуспільні.

І хоча новини кардинально змінилися, Грузинський усе одно ними невдоволений і хотів би багато чого покращити. «Хотів би, щоби картинка нарешті відповідала тому, що ми розповідаємо. Хотів би, щоб новини були швидші. Хотів би, щоб у нас було більше випусків. Хотів би, щоб ми нарешті виходили зранку, адже ми дуже сильно програємо конкуренцію комерційним мовникам, бо перший випуск новин — о 13-й», — без упину перелічує він.

Оскільки Владислав Грузинський мав налагодити комунікацію між філіями в інформаційному мовленні, він із колегами за підтримки донорів почав впроваджувати систему «Суспільне ньюз».

Грузинський стверджує, що в новинах на «UA: Першому» взагалі немає замовних сюжетів, а також за два роки його роботи не було жодного випадку, коли йому телефонували й вимагали щось негайно поставити або зняти.

– Владиславе, на вашу думку, чи змінилася якість новин «UA: Першого» за останні два роки?

– Як людина, яка за них відповідає, буду постійно невдоволений якістю. Я пройшов шлях від моменту, коли в нас ще були люди, які працювали з усіма Президентами України, а отже і з тими навичками, які вони вважали журналістськими стандартами. Потім були моменти, коли в ньюзрумі лишалися один або два журналісти. А тепер у нас працюють зовсім молоді люди. Я вважаю, що в першу чергу змінився клімат у ньюзрумі, в нас немає людей, які робили замовні сюжети. Хтось ображається, хтось продовжує писати якісь претензії у Фейсбуку. Знав, що так буде, мене це в жодному разі не зупиняє. Зі старого колективу залишилися досвідчені редактори, їм дуже багато довелося пережити, і ми з повагою до них ставимося. І от тепер молодь не допустить, щоби старі часи повернулися, не дозволить пережити їм це ще раз.

Змінилися підходи до новин. У нас працюють майже всі випускники нашої «Школи новин», які знають значно більше про стандарти у світі суспільних медіа, а не ті, що є у викривленому вигляді в українських ЗМІ. Те, що ми бачимо в нашому ефірі, ще дуже далеке від професійних новин. Але, наприклад, ми почали прямі включення, за підтримки наших партнерів у нас з’явилися пристрої LiveU для включення. Почали робити більше коротких форм, потім доповнювати, стежити за подіями, щоби давати їх у розвитку. Ми почали більше уваги звертати не на провладні «паркетні» новини, які традиційно тут були, а на сенс — для чого це робиться.

Чи стало менше замовних матеріалів? Їх узагалі немає за ці два роки. Тепер прийшов новий заступник гендиректора НТКУ Олександр Мельничук, з його боку поки не було і, сподіваюся, не буде жодних втручань. Коли працював Зураб Аласанія, він жодного разу не телефонував і не казав, що робити. Ми реально працюємо в автономному режимі, й усі зауваження, які були, були суто професійні: недостатньо уваги звернули на якусь тему абощо. Це професійні дискусії, які в жодному разі не порушують стандартів.

Моніторинги, які робить ГО «Детектор медіа», показують інколи певні проблеми. Хоча в деяких випадках для мене це теж дискусія, але насправді ми вдячні, бо можна звірятися зі сторонніми людьми, з іншим поглядом на події.

– Що би ви ще хотіли покращити?

– Та все хотів би покращити. Хотів би, щоби картинка нарешті відповідала тому, що ми розповідаємо. Хотів би, щоб новини були швидші. Хотів би, щоб у нас було більше випусків. Хотів би, щоб ми нарешті виходили зранку, адже ми дуже сильно програємо конкуренцію комерційним мовникам, бо перший випуск новин о 13-й. Постійно потрібно додавати діджитал-платформи, бо ми дуже відстаємо в цьому, в нас її взагалі немає. Новина відбувається в світі, потім висвітлюється в нашому ефірі, й тільки потім потрапляє на сайт. Це проти здорового глузду, так не має бути. Дуже хочеться нарешті побудувати комунікації з філіями, з містами, бо в нас реально немає повної картини того, що відбувається в країні.

Якщо ми кажемо, що наша місія — це сервіс для людей, то я вважаю, що наразі (і комерційні рейтинги це підтверджують) це ще не так. Ми зробили тільки перші кроки, але мені здається, що зробили їх у правильному напрямку.

– Скільки тренінгів пройшли працівники об’єднаної НТКУ цього року? Які саме?

– У нас був перший пілотний проект за підтримки Ради Європи, коли ми об’єднали редакцію новин каналу «Культура» з нашими новинами. Тобто в нас уже почала виходити «Культура» з нашого павільйону о 19:00 у прямому ефірі на два канали. Це був перший тренінг.

У рамках проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа і створення системи суспільного мовлення в Україні» були тренінги, які проводили Ігор Куляс та Олександр Макаренко, а я був додатковим сесійним спікером (представником замовника), і в мене була своя частина про планування, організацію роботи, нові сервіси, які ми надаємо філіям. Такі відбулися в Києві, Дніпрі, Херсоні, Івано-Франківську, Львові, загалом на п’яти філіях. Також я відвідав редакції новин в Одесі, Полтаві, Харкові, це були не тренінги, я знайомився там із людьми, цю роботу теж дуже потрібно.

А ще в травні знову ж таки за підтримки Ради Європи ми провели в Києві конференцію для представників філій, на якій презентували систему «Суспільне news».

– Скільки нині журналістів працює в «Новинах»? Загалом скільки працівників готують випуски новин?

– У редакції новин працює десять кореспондентів. Загалом виробляють новини близько 60 людей. Два редактори тижня, шеф-редактор, який координує випуски, вони працюють тиждень через тиждень. Два випускові редактори в денних групах, які готують випуски. Літературний редактор, другий редактор, редактор регіонів. І дві групи, які роблять випуски о 18:40 і о 21:00, відповідно теж із головним редактором і випусковим. Група міжнародників нині робить програму «Новини. Світ», там теж дві зміни, які роблять програму о 18:20. На програмі Олеся Терещенка «Про головне» два редактори.

Новини спорту виходять після основного випуску новин, і мені хотілося би це робити в об’єднаному вигляді. Нагадаю, що новини спорту виробляє окрема спортивна редакція НТКУ.

– Хто погоджується працювати за таку малу заробітну плату?

– Випускники школи новин отримують близько трьох тисяч гривень. Це насправді невисока зарплата, але й їхній професійний рівень ще теж невисокий, бо вони тільки на початку серпня закінчили школу. Досвід мають одиниці.

– «Школа новин» цього року вперше випустила вихованців?

– Ні. Перший випуск відбувся, коли на канал прийшли Дарія Юровська та Зураб Аласанія. Вчили ті ж Куляс із Макаренком, але через деякий час випускники розбіглися, бо як тільки починають працювати, одразу шукають більш оплачувану роботу.

Та все ж люди в нас працюють, бо тут є дуже сильна мотивація. Жодного разу я, як людина, що відповідає за новини, не давав наказів чи розпоряджень кореспонденту, що треба зробити саме так, а не інакше. Якщо матеріал (відео або текст) був неякісним, випусковий може його просто не брати. Ми з Ігорем Кулясом домовилися зробити експеримент, і він здається мені дуже вдалим: ми кажемо випусковим, щоб вони не правили тексту кореспондентів; якщо він не підходить, то просто не беруть його. За текст відповідає кореспондент, за випуск — редактор, за випуски в цілому — я. Зрозуміла проста ієрархія, яка має бути. В іншому випадку кореспондент казатиме, що йому так поправив редактор, а редактор казатиме, що йому принесли якусь дурницю, а не текст, тоді ти не знайдеш крайнього, ніколи не почнеться процес якогось навчання.

– Скільки у вас випусків новин на день і скільки загалом часу займає інформаційне мовлення в ефірі «UA: Першого»?

– Тепер у нас є 10-хвилинний випуск о 13:00, 15-хвилинний випуск «Новини Світ» — о 18:20, 15-хвилинний (інколи 20-хвилинний) о 18:40, 15-хвилинний випуск новин культури о 19:00. До 30 хвилин «Про головне», 20 хвилин новин о 21:00, і до 20 хвилин спорт.

– Колись у ТОВ «Новини» працювало близько 300 людей…

– Насправді тепер тут менше працює, але не можна забувати про застарілі технології, якщо тут не буде трьох інженерів на зміні, цю апаратну неможливо буде обслуговувати. Ми були в Данії, там одна людина керує всім процесом, бо в неї автоматизація, яка коштує кілька мільйонів. Тут треба людина, яка буде міняти лампочки, які перегорають, міняти батарейки тощо. Тут не дуже сучасні технології.

– Розкажіть про співпрацю з філіями НТКУ. Ми їздили по філіях, і деякі з них скаржилися, що ви не часто берете їхні новини.

– Наразі така ситуація з філіями: вони живуть кожен окремим життям і не дуже розуміють, як узагалі виглядатиме їхнє майбутнє. Вплив губернаторів і мерів уже зменшується, але ще зберігається, це факт. Я не буду наводити конкретних прикладів, але в мене є підтвердження.

Багато керівників філій, як і в старі часи, почуваються феодалами-рабовласниками, такі випадки теж є. Багато ще історій, коли Держкомтелерадіо не хоче відпускати ресурс і намагається тримати все під своїм контролем. У мене, принаймні, іноді складається таке враження. Ось свіжа історія. Кілька днів тому, коли ми працювали у Львові, мені повідомили, що Держкомтелерадіо буде проводити якийсь великий семінар на тему співпраці філій у складі суспільного мовлення. Не думаю, що цим питанням нині має займатися Держкомтелерадіо.

Досі існує таке явище, як «Час країни», на яке теж відволікається багато ресурсів. Колись у Держкомтелерадіо планували, що це буде програма новин регіонів, яка виходитиме щодня о 20.30 на КДР ТРК. Я з нею стикався, ще коли працював програмним директором у Харківській обласній державній телекомпанії (тоді вона ще не була філією). Я не можу в жодному разі назвати це новинами. Так, ідея дуже хороша, коли філії обмінюються інформаційним контентом, але наразі це не дуже ефективно, бо в нас немає сучасних комунікацій для того, щоби швидко передавати інформацію.

– За якими критеріями ви берете новини з регіонів?

– Немає окремих критеріїв для регіональних або столичних сюжетів, бо в нас такого розподілу немає. Якщо важлива новина трапилася у Львові, будемо починати зі Львова, в Одесі — починатимемо з Одеси. Але якщо в них не було бензину й вони на подію не поїхали, а зліпили абищо, ми не будемо цього ставити в ефір. Так само в Києві — неякісного продукту в ефір не дамо. Критерії для всіх однакові: точність, повнота, оперативність — вони всі в нас прописані в редакційному кодексі, який ми розсилали у філії теж. Якщо колеги ображаються, нехай ще раз прочитають редакційний кодекс.

– Наскільки ефективним став проект «Суспільне ньюз»? Розкажіть про нього.

Усі філії зареєструвалися в системі «Суспільне ньюз», почали заповнювати її контактами, дехто активніше (а хтось менш активно) почав використовувати її для планування. Наразі є окрема людина, яка доводить до розуму всю базу й контакти кореспондентів по філіях,  зокрема й експертів, які там можуть працювати. Планую з нового року переконати київську філію, щоби вони користувалися системою. Але тут є дуже багато протиріч, чому вона не може прямо зараз взяти й запрацювати. У нас є iNews від Avid, і київським кореспондентам доводиться спочатку викласти кілька новин у «Суспільне ньюз», а потім ще окремо це робити в iNews. Це трохи гаяння часу.

«Суспільне ньюз» — віртуальна оболонка, яка дозволяє всім філіям бачити планування інших, бачити спільну базу експертів, окреме «сире» відео або змонтовані матеріали, які є, шукати будь-яку інформацію, бо це глобальна база контактів і даних; там є інформація про всіх, це текстовий архів, можливість прямих включень, якої навіть ще не використовують, бо смартфонами ще користуються не всі. Це можливість планування та обміну контентом.

На НТКУ стоїть сервер, на якому все це записано, де все координується. І в кожній філії є адмін, який адмініструє групу кожної філії, і є в Києві адмін, який адмініструє адмінів по всіх філіях. Ми намагаємося ще знайти допомогу на технічну підтримку.

– Тобто журналіст із Сумської філії може зайти й узяти якесь відео зі Львова?

– Абсолютно точно. Також будь-хто може подивитися, що планують у Києві, взяти звідти текст і синхрон, а київський випусковий редактор може взяти й по темі підверстати і зробити сюжет. У Чернівцях подорожчали тролейбуси? Давайте подивимося, що відбувається з цим в інших регіонах. Плюс окремо можна верстати випуски. І ще важлива історія: кореспондент із мобільним телефоном через цю платформу може робити пряму трансляцію, яку можуть брати собі всі філії.

– Вам часто дзвонять від влади і просять щось поставити в новини? Як часто скаржаться на вас? Хто?

– Я не знаю, хто скаржиться з влади, принаймні не пригадую випадку, щоби я обговорював це з представниками влади. Інформують постійно й багато, інколи щось активно пропонують, але це їхня робота, і я маю констатувати, що вони виконують її дуже ефективно.

– Тобто вам приходять релізи?

– Я підписаний на всі новини, які є в Кабміні, Адміністрації Президента тощо. За два роки моєї роботи не було жодного випадку, коли мені телефонували й вимагали щось негайно поставити або зняти. У мене є підозра, що вони на нас ображаються. Адже цей канал усе життя показував: «заявив, підкреслив, зауважив, прибув із офіційним візитом» тощо. Ігор Куляс любить жартувати, що в Пас президент чи прем’єр не їздять, не прилітають, а прибувають (як потяг), із офіційним візитом.

– Ваша думка стосовно ідеї створення третього каналу суспільного мовлення?

– Упевнений, що це тільки відволікатиме ресурс. Я бачив цей проект мережі — загальну уніфіковану сітку мовлення каналу територіальних громад, де є якісь замовні програми. Що це? Не знаю, чи узгоджують автори ідеї це з нашим топ-менеджментом. Зі мною як із людиною, яка відповідає за інформаційне мовлення, ні. Думаю, що це ініціатива для того, щоби контролювати систему, яка невдовзі стане суспільним мовленням.

Наразі не потрібен ніякий третій канал. Давайте 18 каналів створимо і будемо плодити жебраків. Коштів на два не вистачає. У нас у бюджеті на ПАТ НСТУ мінус 300 мільйонів гривень.

– Чия була ідея запустити «Новини культури» на «UA: Першому»? Чому не на каналі «Культура»? Чи задоволені ви цими новинами?

– Дуже задоволений цими новинами. Це була наша ідея разом із Анною Строкань, шеф-редакторкою новин каналу «Культура». У них було декілька молодих журналістів, які справді хотіли працювати і прагнули змін, і два оператори; а в нас було 13 ТЖК (тележурналістських комплекти — камери, штативи, тобто комплект знімальної техніки) і два кореспонденти, й ми домовилися робити новини культури разом. Більшість подій культурного життя відбуваються ввечері, і їм раніше доводилося все знімати ввечері, а показувати наступного дня. А тепер вони показують це онлайн.

«Новини Культури» демонструють шикарну динаміку розвитку, як на мене.

– Чому ви не звільнилися разом із Зурабом Аласанією та Дар’єю Юровською?

– У нас був такий план :) Насправді я прийшов не із Зурабом працювати, а втілювати ідею, яку уособлював Зураб. Коли вони з Дашею вирішили звільнитися, ми багато про це говорили. Розумію мотиви Зураба й Даші, бо реально дуже важко було працювати. Але якщо ми зараз усі підемо, а в нас же доброзичливців вагон і маленький візочок, то вони скажуть, що нам не потрібна була реформа суспільного мовлення. А це не так.

Ми своєю роботою щодня, навіть за цих умов, будемо доводити, що суспільне мовлення — це така історія, яку не можна просто взяти і скасувати. Суспільне мовлення — це коли державний канал або канал, який навіть фінансується за підтримки держави, мовить про людей і для людей. Бо завжди канал цей був програмою, що обслуговувала Верховну Раду, уряд, Президента. Це реально історичний шанс творити історію, коли ти не дозволяєш тепер таким чином діяти.

– Дехто з редакції новин раніше скаржився на вашу темпераментну манеру керівництва. Ви й тепер дозволяєте собі міцне слівце під час розмови з підлеглими чи колегами?

– Постійно скаржаться. Звісно, дозволяю собі міцне слівце. А ще я їм дітей, усе, що пишуть у Фейсбуку, чиста правда :)

Насправді про міцне слівце, як правило, пишуть люди, які є або лінивими, або не знають мене. Запитайте зараз у ньюзрумі, чи сильно вони страждають від того, що час від часу я можу назвати речі своїми іменами. Жодна нормальна людина, з якою в нас людські стосунки, не буде скаржитися на те, що я лаюся матом. «Грузинський свариться матом» — це відмовка для тих, хто нічого не хоче робити.

– Що для вас повне табу в новинах?

– Я би не обмежував себе жодними рамками, бо насправді все залежить від ситуації й контексту. Якщо ми розповідаємо, наприклад, про якісь пропагандистські штуки, які відбуваються з боку російської преси, чи влади, чи президента, звісно, не будемо давати заяв Путіна або якогось Жириновського чи Рогозіна. А якщо це необхідно для пояснення ситуації, для якоїсь реакції тут, треба дуже зважено це робити. Бо, скажімо, півроку тому був приклад, коли російські спецслужби (була така технологія) щось сказали про спецслужби України, СБУ почала коментувати, а ти підхоплюєш і тягнеш за собою весь цей шлейф, який насправді штучно розкручений.

Але є етичні професійні речі: не показувати загиблих крупним планом, не давати неперевіреної й непідтвердженої інформації, особливо про кількість загиблих, прізвища загиблих, не називати людину злочинцем до рішення суду. Усі табу, які прописані в кодексі журналістської етики, для нас і є табу.

– Зураб Аласанія вже публічно заявив, що планує брати участь у конкурсі на посаду голови правління ПАТ НСТУ? Ви підете до нього в команду?

– Якщо покличе, то, мабуть, так. Із Зурабом ми знайомі і дружимо багато років. Звісно, я з ним буду працювати. Але в правовому полі не бачу необхідності звільнятися з цієї посади зараз. У мене теж є великі перестороги: якщо люди, яких уже призначено або буде призначено в січні 2017 року, до проведення конкурсу на голову правління, спробують впливати на новини, то в мене буде дуже простий вибір — або почати це виконувати (як то кажуть, перевзувшись у повітрі), або піти.

Фото з архіву Владислава Грузинського

comments powered by Disqus