osvita.mediasapiens.ua

«Відправте в Одесу кризового менеджера, інакше у вас нічого не вийде»

Перед створенням публічного акціонерного товариства Національної суспільної телерадіокомпанії (ПАТ НСТУ) важливо з’ясувати, яким суспільне мовлення бачать співробітники філій Національної телерадіокомпанії (НТКУ) та громадськість у регіонах.

ГО «Детектор медіа» за підтримки проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа і створення системи суспільного мовлення в Україні» для цього проводить вже третій круглий стіл у різних містах України. Попередні відбулися в Тернополі  та Вінниці.

Четвертого жовтня відбувся третій круглий стіл на тему «Очікування від Суспільного мовлення в регіонах» - цього разу в Одесі. На ньому зустрілися люди, які просувають реформу суспільного мовлення, а саме представники НТКУ, Держкомтелерадіо, члени Наглядової ради ПАТ НСТУ, та одесити, які створюватимуть і контролюватимуть суспільне мовлення на Одещині.

Мета заходу — обговорити нинішні проблеми Одеської філії, шляхи їх розв'язання. Зокрема, ішлося про те, що вже сьогодні варто зробити, щоби державне мовлення крок за кроком ставало суспільним.

Реформа суспільного мовлення будується зверху вниз, щоби дати можливість регіонам проявити себе

Виконавча директорка ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик на початку зустрічі зауважила, що це вже третя поїздка київського десанту в рамках проекту з реформування суспільного мовлення. Пані Дуцик підкреслила, що представникам Києва важливо почути думки одеситів. За її словами, ті, хто опікується реформою, роблять усе, щоби це спілкування було не для галочки.

Світлана Остапа, Діана Дуцик (у центрі), Олексій Панич

Про етапи перетворення об’єднаної НТКУ на НСТУ і що саме до кінця грудня необхідно зробити, щоби суспільне мовлення з’явилося в 2017 році, коротко розповіла начальник управління внутрішнього аудиту Держкомтелерадіо Наталія Степанова. Вона пояснила, що наразі реформа відбувається по вертикалі, зверху вниз. Та якщо не вибудувати каркасу, не вдасться розвивати суспільне мовлення в регіонах. «То ж що нині відбувається в Києві? Нормативні акти пройшли експертизу Ради Європи. Ми врахували всі поради і вносимо останні правки у проект Статуту ПАТ НСТУ та Положення про Наглядову раду, Положення про обрання голови та членів правління, Положення про ревізійну комісію. Проект Статуту оприлюднимо наступного тижня на сайті Держкомтелерадіо», — сказала пані Степанова, запропонувавши взяти участь в обговоренні проекту Статуту. На початку грудня Держкомтелерадіо планує подати цей проект на розгляд до Кабінету Міністрів. «Наприкінці грудня будемо мати Статут НСТУ. Відразу після новорічних свят плануємо зареєструвати ПАТ НСТУ. Тоді члени Наглядової ради зможуть приступити до своїх повноважень, визначити голову й секретаря Наглядової ради. Конкурсний відбір (голови правління ПАТ НСТУ – Ред.) триватиме два з половиною місяці. За цей час ми матимемо модель, яка буде найбільш ефективною для роботи суспільного мовника в тих умовах, у яких ми перебуватимемо», — розповіла вона.

Наталія Степанова, Михайло Шматов (ліворуч)

Член Наглядової ради, почесний президент Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ) Тетяна Лебедєва зазначила, чим Одеса унікальна, а чим подібна до інших регіонів. «Нині зовнішня агресія зробила Одеський регіон особливим і непростим. Ви безпрецедентні за кількістю телерадіокомпаній у місті. Дуже велика конкуренція серед комерційних компаній. Дуже своєрідна ситуація з цифровими ліцензіями. Непроста ситуація з обласною філією. Ми знаємо, що вона ділить канал із комерційною інстанцією. Немає вечірнього прайм-тайму. Одеська філія мовить із 05.00 до 17.00, при тому має цифрову ліцензію, яка зобов’язує мовити 24 години. Проблем багато, та загалом вони не унікальні. Є телерадіокомпанії, які ще в гіршій ситуації. Треба зважати на всі “за” і “проти”. Не думайте, що вам важче за інших», — зазначила пані Лебедєва, запропонувавши обговорити, яким суспільне мовлення має бути за наповненням, що необхідно робити, щоби виробляти затребуваний глядачем контент у потрібній кількості. «Насправді ми приїхали поговорити з вами, що ви сьогодні робите, що готові робити завтра, скільки та якого продукту готові робити в новій структурі. Наскільки сьогоднішній контент буде відрізнятися від того, що ви плануєте робити. Оскільки в Україні триває децентралізація, фокус переноситься на регіональні джерела інформації. Що сьогодні чути про Одесу на центральних каналах? Або скандал, або якісь ексцеси. Повсякденне життя, історії успіху не мають шансу потрапити на канал», — сказала Тетяна Лебедєва. Не встигла вона закінчити думку, як її перебила тележурналістка й епатажна художниця Ута Кільтер. «Це абсолютна правда. Києву наплювати на нас. Не просунути матеріалу на національні канали», — вигукнула пані Кільтер.

Тетяна Лебедєва, Дарія Карякіна (ліворуч)

Ребус Одещини: Одеська філія НТКУ мовить і не мовить на всю область

Про непросту ситуацію на Одеській філії НТКУ і шляхи вирішення нагальних проблем розповів її виконавчий директор Сергій Ковтюх. Він підтвердив слова пані Лебедєвої, що колишня ОДТРК мовить в Одесі з 5-ї ранку до 17.00, бо ділить ефірний час із комерційним каналом. В області Одеське телебачення доступне лише в цифрі та аналогу. «Мовимо з 07.00 до 10.00, з 10.00 до 13.00 перерва, з 13.00 до 22.00. Цифра й аналог покриває більше 80 % території області. Якщо ми залишимося без аналогу, тоді в нас пропадає мовлення в Болградському районі. Туди цифровий передавач не був передбачений. Є мережа ОРТПЦ, яку зробили наші колеги, концерном керує Валерій Волков. Я її вивчав, там практично 100 % покриття території. Ціни передбачені значно нижчі, ніж у “Зеонбуду”. У них хороша розробка», — розповів пан Ковтюх про те, як бачить вирішення проблеми з покриттям.

Сергій Ковтюх

На його думку, всі інші питання Одеської філії такі ж, як по всій Україні. «Проблема вічна — це фінансування, була є і залишається. Що стосується контенту, ми змінюємо його, і робимо це як можна швидше. Важкувато, звісно. Проблеми фінансування — це в першу чергу зарплати наших працівників. Ми не унікальні, всі в такому стані. Багато наших колег вчилися в нас, навчившись, ідуть на комерційні канали. Їх майже п'ятдесят, якщо не помиляюся. У нас до 200 співробітників. Було 264 особи, сьогодні є вакансії. Люди звільнилися, їм не вистачає зарплати. Постійно звільняються — набираємо, звільняються — набираємо», — зазначив керівник філії.

Член Наглядової ради, заступниця шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа поцікавилася, в яких районах області не бачать Одеської філії, Сергій Ковтюх відповів, що таких районів немає. За його словами, Одеська філія має покриття на 82 % території, це великі населені пункти. «Інше питання щодо кабельних мереж. Є закон, який зобов’язує кабельних провайдерів транслювати. Як це виконується, не можу сказати. Не маю інформації», — відповів він.

Пан Ковтюх зауважив, що не знає також, скільки людей дивляться державне телебачення, та впевнений, що йому в Одеській області довіряють. «Я абсолютно вірю даним моніторингу, який проводили колеги з-за кордону. На Одещині рівень довіри до каналу склав 75 %. Ми не заспокоїлися, будемо рухатися далі. Головне — це рівень довіри», — сказав він.

«75 % довіри до держтелебачення на Одещині. Це жарт?»

Присутні неоднозначно сприйняли інформацію про рівень довіри. «Це жарт щодо рівня довіри», — вигукнув громадський діяч та журналіст Леонід Штекель. Координатор групи «Інформаційний спротив — Південь», голова ГО «Чорний тюльпан. Одеса», військовий журналіст Сергій Братчук звернувся до представника філії й гостей із Києва: «Ви дуже гарно говорите про рейтинги й рівень довіри. Одеса становить 50 % населення всього регіону. Сама Одеса, як і південна Бессарабія, дуже складні. Тут складні військово-політичні настрої. У мене питання, чи хтось бачив в Одесі контент і програми колишньої ОДТРК? Коли говорять про рівень довіри, я би не тішив себе такими даними. Я був би радий, якби відсоток був таким. Наскільки контент впливає на інформаційну безпеку в нашому регіоні? Де той контент? Я би хотів, щоби йшлося не про те, що нам дасть суспільне мовлення. Що ви нам дасте: фінанси, бюджети, машини? Питання в тому, що ми можемо дати суспільному телебаченню?»

Одесити, які створюватимуть і контролюватимуть суспільне мовлення на Одещині

Леонід Штекель продовжив: «Сьогодні в Одесі державне телебачення дивляться одиниці. Я приходжу на ефіри в філію НТКУ, тому що деяких тем, які озвучуються на державному телебаченні, не показують на комерційних. Є такий момент. Але ніякого системного механізму спілкування немає», — обурився даними про рівень довіри активіст.

Леонід Штекель

Він зауважив, що дуже обережно ставиться до закриття державного телебачення. «Буде цар у Києві. Для загальнонаціональних каналів Одеса — це щось як папуас без одягу біля вогнища. Проблеми, настрої, екологія Одеської області взагалі не хвилюють київські канали. Ми існуємо самі по собі, вони самі собі. Було би добре, щоби суспільний мовник відображав проблеми й інтереси Одеси. Та я в це не вірю», — критично зауважив пан Штекель.

На його зауваження відреагував заступник гендиректора НТКУ Михайло Шматов. Він розповів: те, як Одесу бачать в Україні, прямо залежить від Одеської філії НТКУ. Адже є система обміну контентом suspilne.news. Усі філії об’єднані навколо новинного центру. Це програма, в якій видно всі сюжети, вироблені по всій Україні. «Якщо сьогодні дивитися новини “UA: Першого”, то ми бачимо сюжети, які інформацією об’єднують всю Україну», — пояснив він. Завідувачка редакції інформаційних і тематичних програм «Факти» Неля Шевченко сказала, що знає про цю програму. За її словами, філія технічно до неї не підключена через слабкий інтернет-зв'язок.

Неля Шевченко, Сергій Ковтюх

Також Михайло Шматов розвінчав міф, що вся проблема в нестачі коштів. На його думку, на філіях немає розуміння, яка різниця між державним і суспільним мовленням. Усі вважають, якщо буде більше грошей — буде суспільне й проблеми можна вирішити. Він порівняв шлях реформи суспільного мовлення з Потьомкінськими сходами. «Якщо стояти на морському вокзалі й дивитися на Дюка, то Дюк — та вершина, той контент, до якого ми маємо прийти, подолавши 200 сходинок. Вісім із них (прийняття закону, об’єднання у філії НТКУ…) уже подолано. Ще 192 треба пройти. Фінансування я би залишив як одну з найважливіших проблем, але не ту, яка визначає суть суспільного мовника. Якщо сьогодні дати гроші, а нічого не робити, почнеться інша проблема — як їх витратити. На що? Дадуть два мільярди чи десять — цього буде мало. Адже технічний стан такий жахливий, що важко собі уявити. З чого ми сьогодні почали? Почали з численних майстер-класів і тренінгів. На НТКУ існує тренінговий центр, який не може відразу охопити сім тисяч співробітників. Тренінги проходять як із окремими фокус-групами, наприклад, операторами, так і зі співробітниками якоїсь філії. Із партнерами розглядаємо варіанти, щоби проводити навчання не в Києві, а з виїздом на місце. У нас мають бути новини, на інших каналах — інтерпретації новин», — зазначив пан Шматов.

Тетяна Лебедєва, Михайло Шматов (у центрі), Наталія Степанова

Програм Одеської філії немає в інтернеті, бо звільнилася людина, яка цим займалася

Неля Шевченко зауважила, що питання саме в грошах. Адже на Одеській філії чотири випуски новин (об 11.00 — 10 хв., о 14.00 — 10 хв., о 16.00 — 25 хв., р 19.00 — 20 хв.) роблять п’ятеро молодих журналістів. Працюють на державному телебаченні не за гроші, а тому, що хочуть щось змінити, горять роботою. «Стосовно того, що зміни потрібні, це очевидно. Єдине, як змінити, зрушити з мертвої точки? Все впирається в те, що ми не маємо достатньої матеріально бази. Немає достатнього фінансування. Людина хоче працювати, її запалу вистачає на рік-два, далі вона йде на приватний канал. Наш канал — це для кожного журналіста творчий підйом», — сказала вона.

Пані Шевченко погодилася з моніторингом, здійсненим ГО «Детектор медіа». Найбільше зауважень до новин Одеської філії було щодо достовірності та оперативності. Вона зауважила, що журналісти не допрацювали висвітлення міжнаціонального конфлікту в селі Лощинівка, коли ромів виганяли з населеного пункту. «Ми давали інформацію про Лощинівку без виїзду на місце події, бо немає на чому поїхати. Журналіст отримує 1770 грн. Чи має він змогу за ці гроші поїхати у відрядження? Я вдячна журналістам за те, що вони беруться за цю тему. Це ганьба — дати новину однобоко, мої журналісти це прекрасно розуміють. Та викручуємося, як можемо. Чому багато “паркету”? Я не виправдовуюся. А де взяти коментар? Ага, за 200 метрів проводиться захід. Питаю в журналістів, чи зможуть із камерою туди добігти. Я за це вже їм вдячна, що вони на горбі камери тягнуть», — розповіла редакторка про будні новинного відділу.

Неля Шевченко

На питання Світлани Остапи, чому на youtube немає програм Одеської філії, Неля Шевченко пояснила, що людина, яка виставляла програми на youtube, звільнилася, й наразі немає кому цим займатися.

Суспільне мовлення — для громадських активістів: і хочеться, й колеться

Громадські діячі зупинили розмову про контент Одеської філії. Їх більше цікавило, як налагодити комунікацію державного телебачення з громадськими організаціями, як можна мовнику впливати на громадську думку.

Ута Кільтер зробила зауваження: «Давайте ви нас будете чути!» І розповіла, що в Одесі всім заправляють «бабушки». «Вони ходять на вибори, вони люблять безкоштовні цукор і крупу. Вони танцюють по вечорах, їхня кількість неймовірна. Ось на кого має бути спрямоване суспільне мовлення. Як із ними працювати, не зрозуміло. Молодняк телевізора не дивиться, всі пішли в інтернет. Що робити з “бабушками”? Це не проблема, це трагедія. Я вам підказую, з ким працювати», — сказала вона.

Ута Кільтер (у центрі)

Леонід Штекель запропонував обговорити, як створювати громадську раду при філії НТКУ, щоби контролювати мовлення. Член Наглядової ради, доктор філософських наук Олексій Панич порекомендував, як це краще зробити. «Діалог із суспільством уже є, й він працює. Він є в Сумах і Хмельницькому. І називається це “громадська рада при місцевому мовленні”. Без громадської ради суспільне мовлення працюватиме “вхолосту”, поки дають гроші. Вони необхідні. Якщо керівник філії не створив при компанії такої ради, або створив, і не слухає, або створив бутафорську, — це моментально позначиться на рейтингах переглядів. І навряд чи такий керівник довго працюватиме. Громадські ради — це той зворотній зв'язок, без якого мовник не вийде на свою аудиторію», — пояснив пан Панич.

 Діана Дуцик, Олексій Панич

Його доповнила член Наглядової ради, голова правління «Інтернаціональний союз» Дарія Карякіна. За її словами, громадськість уже впливає на реформу. «Ви маєте розуміти, що в Наглядовій раді дев’ять із 17 членів є представниками, яких обрано від громадськості. Конкурс був офіційний. Із кожного регіону організація могла брати участь. Я обрана від категорії національних меншин. За мене голосували представники від громадських організацій із різних регіонів, із Одеської області зокрема. У конкурсі брали участь понад 50 громадських організацій», — зазначила вона.

Дарія Карякана

Світлана Остапа розповіла, що очільник «UA: Суми» Микола Чернотицький створив громадську раду кілька років тому. «Він каже, що це велика допомога під час виборів. На нього тиснуть політичні сили. І нічого не можуть зробити, оскільки між ним і всіма політичними силами стоїть громадська рада. Це як запобіжник того, що не буде ніякої джинси на телеканалі. Якщо ви хочете, у ваших руках створення громадської ради», — звернулася до активістів пані Остапа.

«Сьогодні державне телебачення – це Радянський Союз»

Журналістка Олена Балаба розкритикувала Одеську філію за те, що при вході діє пропускна система. А з нею громадськість ніяк не може вести діалог із колективом філії й контролювати мовлення. На що Михайло Шматов відповів із власного досвіду: «Я сім років пропрацював директором Кримської ТРК. Якби не анексія Криму, я би до вас не приїхав, я би просто жив у Криму. Телебачення — режимний об’єкт, і він таким залишатиметься, коли стане суспільним. Я сам двічі пережив захоплення компанії, коли в студії перебували досить агресивні люди, які могли вийти в ефір. Незважаючи на статус суспільного — телебаченнязавжди буде режимним, доки є вихід в ефір. У мене прохання, не треба драматизувати».

Олена Балаба

Олена Балаба продовжила, що ТРК не має впливу в області. За її словами, воно ніде поза Одесою не мовить. У Болграді, Ізмаїлі та інших районах на півдні Одещини немає державного мовлення. «Про що ми говоримо? Про фантома, який сидить на Фонтанській дорозі, 3 (адреса філії. — Ред.)? Ця велика територія завжди була ласим шматком. На телебаченні немає техніки. Журналісти зароблять по дві тисячі. Хто піде за такі гроші працювати? Знайдіть кризового менеджера, а не створюйте громадську раду. Він зробить мовлення, яке дивитимуться, поставить передавач. Інакше у вас нічого не вийде. Сьогодні державне телебачення — це Радянський Союз. Його не можна зберігати», — зазначила вона.

З пані Балабою погодилася Діана Дуцик. «Коли ми цього року приїхали в Тернопіль, у мене був шок. Я не очікувала, що Радянський Союз настільки глибокий. Цей Радянський Союз не ефемерний, він у головах людей, які працюють у компанії, і в частини громадськості. Бо інакше як пояснити, що громадськість ніяк не реагує на те, що показує телебачення, яке фінансується державним бюджетом», — пояснила вона. І додала, що філії нібито й розповідають про проблеми суспільства, а людей у програмах і новинах немає.

Влада й Одеська філія працюють разом, але не чують одне одного

Те, що в Одесі на першому місці не фінанси, а комунікація між собою, стало зрозумілим, коли мова зайшла про співпрацю філії НТКУ і влади. Сергій Ковтюх розповів: коли Саакашвілі став губернатором, він звертався до нього. «Я розказував, що ми робимо і можемо зробити, як вони можуть допомогти. Поки що справа не зрушила з місця», — розповів керівник філії про відсутність спілкування з владою. Завідувач сектору комунікації апарату Одеської ОДА Юрій Жаров пояснив, що влада в області робить усе можливе. Він розповів про проект, над яким нині працює. За задумом, у районних центрах активним людям дадуть камери, щоб вони про себе знімали новини. Чи будуть їх показувати на Одеській філії, пан Жаров не зміг сказати. За його словами, він це питання озвучував, але відповіді від філії так і не почув.

Юрій Жаров

Заступниця голови Одеської ОДА Соломія Бобровська заявила, що влада докладає досить великих зусиль, щоб інформувати суспільство. Та їх мало, щоби держава Україна була на телебаченні й радіо, особливо на півдні регіону. Вона розповіла, що возить у прикордонні райони Одещини письменників, Володимира В’ятровича з Інституту національної пам’яті. За її словами, ОДА займається друкованими виданнями, зобов’язує передплачувати проукраїнські видання в конфліктних регіонах. «Там не показує обласне телебачення. Українські ТРК відсутні. Трансляції заходів, які ми проводимо, немає», — пояснила вона.

Соломія Бобровська

Пані Бобровська звернулася до гостей із Києва, щоби ті донесли депутатам проблеми Одещини. «Шановні, в нас війна через те почалася, що ми не боролися за уми людей, які живуть на цій території. В Одеській області потрібне покриття на всю область. Ми можемо закрити очі на Румунію й Молдову, але не можемо закрити очі на Придністров’я. Я не знаю, як із цим боротися!» — вигукнула представниця влади.

Журналіст Андрій Куликов зауважив: «Зобов’язати передплачувати проукраїнські видання — мені нагадує Радянський Союз. Це може викликати зворотній ефект». Він запропонував брати людей якісним продуктом, а не зобов’язувати їх ходити на лекції, передплачувати періодику. Пані Бобровська запевнила, що в бессарабській частині Одещини ситуація значно складніша, ніж можна собі уявити. «У Ренійському районі вчителі диктують учням сьомого класу на географії, наче більшовики були послані Америкою, що наші військові поїли американські сухпайки і повмирали», — обурювалася представниця влади.

Андрій Куликов, Світлана Остапа, Діана Дуцик, Олексій Панич

«Для Бессарабії Київ є космосом. Одеса як обласний центр відсутній. Коли туди приїжджають люди і кажуть про державну цілісність, люди це всмоктують, як губка. По двісті людей сидять і слухають», — сказала пані Бобровська. Вона виловила сподівання, що суспільне говоритиме про це й транслюватиметься по всій області.

Соломія Бобровська зазначила, що контентом Одеської філії задоволена. «Вони не мовлять 24 години, навіть 12 годин не мовлять. Люди отримують новини не в топовий час. Ми боремося за присутність будь-якого національного каналу на півдні. Щоб ми подали альтернативну позицію», — сказала чиновниця.

Тему співпраці влади й державного телебачення, яке має стати суспільним, продовжила Неля Шевченко. За її словами, з владою у філії добрі стосунки. Немає тиску, як раніше. Коли запрошують разом поїхати в район, журналісти погоджуються, та їх ніхто не контролює й не просить щось показувати, а щось замовчувати.

Чому державне телебачення нецікаво дивитися?

Громадський активіст, журналіст Євген Коган підкреслив, що нинішня влада не спілкується з народом. Після брифінгу чиновники одразу втікають і не відповідають на питання журналістів. За його словами, ОДА не створює новин, лише проводить заходи. Тому журналістам важко наповнити 20-хвилинний випуск новин. «Зранку була програма, на яку запрошували гостей, у прямому ефірі обговорювали цікаві теми. Люди пили каву й дивилися. Тепер цього немає. Нецікаво дивитися», — звернув увагу активіст, який зазначив, що сам дивиться державне телебачення.

Євген Коган

Він також зауважив, що в Одесі п’ять вишів готує журналістів, а їх на зустрічі немає. Хоча саме від них цікаво було би почути, яким суспільне мовлення бачать студенти й викладачі.

Олексій Панич розповів, що у Вінниці була присутня завідувачка кафедри журналістики Донецького університету, який змушений був переїхати до Вінниці. «Вона там, щоб орієнтуватися, як студентів готувати далі. Її перший випуск уже працює на ОДТРК. Чому п’ятьох вишів тут немає? Ви їх не запрошували? Я припускаю, що там їх не стільки готують, як видають дипломи», — розчаровано зауважив він.

Олексій Панич

Олексій Панич також порівняв Одесу з іншими регіонами. «Що впадає в око в порівнянні з Вінницею? Там дві з половиною години сидять, ніхто нікуди не йде. Всі один одного чують. Є конструктивна розмова про щось спільне. Тут таке враження, що кожен кричить про своє й ніхто нікого не чує. У тому числі серед самих одеситів. Місцями зашкалює агресивний інфантилізм», — сказав він.

Представник Національної ради з питань телебачення та радіомовлення в Одеській області Олександр Салабай зауважив, що дуже дорого зробити покриття по всій області. Та є один варіант, який зацікавить людей. «Місцеві новини завжди будуть дивитися. В Одеській області 135 національностей. В ОДТРК була потужна редакція національних програм. Останні три роки ми отримуємо побажання від півдня, щоби розширювалися національні програми різними мовами. Тепер залишилося 30 хв. Не варто зациклюватися, щоби програми створювалися журналістами. Можна передбачити процедуру купівлі тих культурних програм, які зробили приватні компанії. Є приклад, коли канал тільки відкрився й одразу став популярним, бо показував свої культурні новини. Якщо не звертати уваги на національні програми, то в Бессарабії як не дивилися державного телебачення, так і не будуть дивитися. Там є багато сіл, де російською не розмовляють, вони дивляться молдовські й румунські новини. На суспільному мовленні потрібні програми, які були би цікаві всім», — сказав він.

Олександр Салабай 

Андрій Куликов знову привернув увагу до радіо, зазначивши, що воно дешевше за телебачення. «Радіо набагато легше просунути на тій території, які не покриті. Радіо є демократичнішим. Подарувати обладнання для радіо в десятки разів дешевше, ніж камери», — сказав пан Куликов. Світлана Остапа додала, що в Європі справді суспільне радіо значно популярніше за телебачення, адже його можна слухати в машині, по мобільному.

Наталія Степанова, Андрій Куликов, Світлана Остапа

Гості з Києва намагалися донести присутнім, що все в руках одеситів. Важливо включитися у процес створення суспільного мовлення, обговорювати статут НСТУ, організувати свою Громадську раду, контролювати процес мовлення. Та чи зможуть одесити вгамувати емоції й відчути себе в одному човні?

Фото Олексія Темченка

comments powered by Disqus