«Культура.live»: від культурної насолоди до пташиних могильників

Журналістка Ярослава Музиченко якось зізналася, що завдяки радіо «Культура» (третій канал Українського радіо) її донечка навчилася красиво говорити й тепер у першому класі дивує всіх своєю багатою мовою, обізнаністю і вмінням на ходу вигадувати й розповідати цікаві історії. Журналістка «Детектора медіа» Ольга Жук вирішила повторити цей досвід і впродовж двох тижнів щодня слухала ранкове шоу на радіо «Культура», від чого збагатилася, просвітилася, але іноді дратувалася й засмучувалася.

Із 2 жовтня 2017 року на радіо «Культура» запустили ранкове прямоефірне шоу «Культура.live», яке виходить щодня у трьох частинах. По вихідних разом із «Культура.live» можна кавувати у відрізках 8:30–8:59, 9:05–9:56, 10:05–10:30. По буднях інформаційно-розважальне ранкове шоу виходить о 8:05–8:59, 9:05–9:25, 9:25–9:56.

Коли шоу тільки запускалося, продюсерка прямих ефірів радіо «Культура» Наталія Грабченко розповіла, що завдання програми — щоби «кожен із слухачів знайшов для себе культурно-мистецьку подію, яка "зробить" його день, і якщо такої події не знайдеться "вживу", то чом би не відвідати її віртуально». Прямоефірне шоу мали наповнювати анонсами подій зі світу музики, літератури, театру, кіно, образотворчого мистецтва, моди й дизайну, мистецького, молодіжного авангарду, альтернативного й народного мистецтва, залучаючи всі регіони України. Наталія Грабченко обіцяла, що під час ранкового шоу будуть включення регіональних журналістів Суспільного, а також в ефір виходитимуть їхні тематичні радіоматеріали.

А ще пані Грабченко хотіла, щоб ранкове шоу залучало до культурного дискурсу молодшу аудиторію. Та як би жваво не вели програми ведучі, яких яскравих гостей не будили зранку, наскільки актуальних культурних тем не порушували, молодь мовчить. Якщо хтось і телефонує у студію, то зазвичай це старше покоління, яке й раніше слухало «Культуру». Молодь майже не вступає з гостями в діалог, не створює дискусій, а отже, ймовірно, залишає «Культуру.live» поза своєю увагою. А дарма. Бо щоранку за дві години можна дізнатися цікавинки, які й друзям не соромно переповісти, й вільний час за допомогою яких спланувати. Можливо, однією з причин мовчання молоді є те, що ведучі часто проговорюють номери телефонів як скоромовки. Я особисто змогла записати контакти з третьої спроби (тел. 044-239-62-95, Viber 099-907-01-32).

Із 11 по 24 червня мої ранки починалися з радіо «Культура». Для тих, хто втомився від політики та інформаційних новин, «Культура.live» як бальзам на душу, хоча інколи траплявся «підроблений» еліксир.

Для прикладу я детально розібрала випуск понеділка, 11 червня. Блок анонсів культурних подій розпочався із застарілої події — відкриття «Парку корупції» в Національному ботанічному саду імені Гришка на Печерську (парк відкрився 1 червня — сюжет вийшов 11 червня). Можливо, сюжет тримали в запасі, бо до закриття парку («по 17 червня включно») ще залишався час. Правда, мені бракувало інформації, хто з гостей давав журналістці Ганні Набоковій коментар англійською, скільки об’єктів є на фестивалі, які враження в перших відвідувачів, скільки коштує вхід. Не отримавши відповіді на свої запитання, я не внесла в плани відвідування саду й продовжила слухати ефір далі.

Після «Парку корупції» керівниця проектно-аналітичного відділу Українського культурного фонду Ольга Запорожець телефоном розповіла про презентацію конкурсів культурно-мистецьких проектів, яка мала відбутися 11 червня в Музеї книги та друкарства. Щоби краще зрозуміти, що це за конкурси і з чим на них подаватися, цього інтерв’ю явно замало. Є два варіанти — піти на презентацію або ж пошукати сайт фонду й вивчити умови з першоджерела.

Найбільш корисним і зрозумілим виявився анонс виставки «Topos Юрія Химича. Будапешт» у київській галереї «Калита АртКлуб». Ведуча зв’язалася телефоном іздиректоркою закладу Тетяною Калитою та сином художника Михайлом Химичем.

Із тематики культурного ранкового шоу вибивалося інтерв’ю з директором департаменту інформаційно-комунікаційних технологій Київської міської державної адміністрації, ініціатором Kyiv Smart City Юрієм Назаровим. Він анонсував запуск мапи велоструктури, розповів, що онлайн-карта Києва міститиме всі веломаршрути й парковки для велосипедистів. Коли саме визначать популярні маршрути й облаштують велодоріжки, слухачі так і не дізналися.

Говорила ведуча з гостем і про Wi-Fi у громадському транспорті. Юрій Назаров запевнив, що в усіх трамваях і тролейбусах його запустили ще два тижні тому, тобто у травні. Та чи він точно працює й на якій швидкості — журналісти радіо «Культура» не перевірили. Я одразу згадала, як генеральний продюсер «Українського радіо» Дмитро Хоркін казав, що журналісти «УР» мають перевіряти інформацію й не вірити на слово. Він наводив дуже подібний приклад: коли чиновники кажуть про запуск інтернету в метро, журналіст має піти й перевірити його наявність та якість.

У другій частині ранкового шоу Наталка Писанка розповіла про музичні новини, зокрема про міжнародний фестиваль актуального мистецтва PortoFranko 2018 в Івано-Франківську. Виходи за межі столиці для ранкового шоу на радіо «Культура» — не рідкість. Ведучі майже щоранку анонсують культурні події в різних містах України, притому щоразу зв’язуючись телефоном із організаторами або учасниками. Такій кількості анонсів могла би позаздрити телепрограма «Культурна афіша здорової людини», що виходить в ефір раз на тиждень на «UA: Першому» та «UA: Культурі» й також має радіоверсію, що лунає в рамках ранкового шоу щосуботи.

Серед найуважніших слухачів ранкового шоу розігрували розмальовку «Хто працює на Суспільному».  11 червня потрібно було порахувати, скільки міст Донецької й Луганської областей візьмуть участь у проекті «Сходини: 14 кроків до нової освіти», про який в ефірі розповідала координаторка проекту Олександра Пєтушкова.

В інші дні слухачі «Культури.live» дізнавалися про відкриття виставки ляльок-мотанок у Дніпрі; ідею відкриття Музею історії становлення української нації; презентацію політико-адміністративної мапи в Музеї Грушевського; конкурс соціальної реклами; міжнародний фестиваль моновистав «Чернігівське відлуння — 3» в Чернігові; концерт, присвячений Євгенії Мірошниченко; електронний архів українського визвольного руху; концерти в Ботанічному саду в Києві; ніч у філармонії в Одесі; виставку про мистецтво мисливців на мамонтів у Національному музеї історії України; марш рівності «КиївПрайд-2018» та багато інших подій.

Часом ведучі анонсувати одні й ті ж події двічі. Так сталося з концертом «Вогонь Купала», який відбувся 19 червня в Будинку звукозапису. 14 червня Світлана Галась у музичних новинах розповіла, що в концерті візьме участь Устим Скрипка — син Олега Скрипки. А вже 18 червня Катря Гончарук у тих же музичних новинах розпитувала в художнього керівника й головного диригента Академічного оркестру народної та популярної музики «Українського радіо» Михайла Пікульського, хто такий Устим Скрипка і чи давно вони співпрацюють.

Ведучі ранкових шоу Людмила Ляхевич, Юлія Чаплінська, Сергій Труфанов, Діана Чорноус, Євген Захарченко, Анна Набокова та Марина Люта чергувалися. І якщо кожен із них старається, щоби випуск був насичений культурними подіями, анонсами просвітницьких заходів й розповідями про творчих особистостей, то Людмилу Ляхевич я двічі «піймала» на не зовсім культурній темі. Вперше — 11 червня про велодоріжки, а вдруге — 18 червня про… пташиний могильник.

Так, вам не здалося. Гостями студії «Культури.live» стали депутатка Вишгородської районної ради, голова фракції «Громадянська позиція» Ірина Побідаш і юрист Олександр Лупейко, які весь ефірний час витратили на розповідь про пташиний могильник, який, за їхніми словами, влаштувало підприємство «Гаврилівські курчата» неподалік села Гаврилівка Вишгородського району Київської області. Ірина Побідаш розповіла, що захоронення здохлих курчат, пір’я та кишок триває вже 20 років, особисто вона з цим бореться останні 12 років і лише недавно вдалося вийти з цією екологічною катастрофою вище обласного рівня. Гості назвали власників підприємства «Комплекс Агромарс», що випускає продукцію під торговою маркою «Гаврилівські курчата», «абсолютно безсовісними людьми». Врешті Людмила Ляхевич мусила пригальмувати діалог, сказавши, що вона — журналістка й не може бути ні «проти», ні «за», що намагалася зв’язатися з представниками підприємства, але не вдалося почути іншу сторону.

Чому ведуча вирішила, що тема захоронення курчат вартує ранкового ефіру на радіо «Культура», для мене залишилося загадкою. Особисто мене як слухачку розізлило, як до мого оптимістичного ранку з радіо «Культура» додали їдкого запаху могильника, який тягнеться вже 20 років. Ситуацію врятували музичні новини від Катрі Гончарук, яка переключила мої думки з «Гаврилівських курчат» на… кастратів на великій сцені. Це була справді цікава історична розповідь про хлопчиків-співаків, яких кастрували заради збереження високого голосу, й вони ставали видатними співаками.

Окремо варто виокремити редакторів ранкового шоу, які залишаються поза ефіром. Їхня робота не менш важлива, ніж робота ведучих, адже розбудити о восьмій-дев’ятій ранку творчих людей заради телефонного інтерв’ю в прямому ефірі, очевидно, потребує чимало терпіння. Ведуча Юлія Чаплінська підмітила, що слухачам незвично чути вранці історика Олександра Алфьорова, який в одному з випусків шоу розповідав про українсько-польську спадщину в Україні. На що історик віджартувався: «Люди гуманітарних професій зазвичай чують себе нормально після обіду».

У підсумку зауважу: ведучим і редакторам «Культури.live» майже щодня вдавалося «зробити» мій день, зранку зарядивши позитивом і націливши на цікаві культурні події. Але хотілося б на «Культурі» більше не чути про «могильники» відходів — усе ж це тема інших програм.

comments powered by Disqus