Для обговорення були запропоновані наступні питання:

1. Реформування інформаційного простору як один зі стратегічних гуманітарних пріоритетів України.

2. Трансформація державного мовлення в суспільне: основні проблеми.

3. Як забезпечити реальну незалежність суспільного мовника.

До участі у дискусії були запрошені провідні науковці, експерти неурядових організацій, представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших установ та організацій.

Зі своїм виступом до учасників "круглого столу" звернувся директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. Він зосередився в основному на проблемах реформування інформаційного простору як одного зі стратегічних гуманітарних пріоритетів України. На думку Андрія Єрмолаєва, нинішню зустріч доцільно розглядати як перший крок в контексті організації спілкування між громадськими організаціями, експертами, представниками виконавчої влади, депутатського корпусу з приводу доволі резонансної проблеми – створення системи суспільного мовлення в Україні. Національний інститут стратегічних досліджень цілком спроможний виконати роль своєрідного “майданчика” для дискусії.

 У своєму виступі Андрій Єрмолаєв наголосив, що діючий Президент України схвально ставиться до ідеї громадського телебачення, що дане питання виносилося на обговорення Громадської гуманітарної ради, але напрацювання за результатами її засідань не стали ще повноцінним законопроектом. Враховуючи таку ситуацію, логічно обговорювати ці наробки насамперед крізь призму тих найбільш складних проблем, без вирішення яких ідея суспільного мовлення просто не буде зреалізована. Йдеться про питання майнові, питання власне організації, питання статусу – правового і публічного. Потрібно також подивитися на зарубіжний досвід і можливості його застосування в Україні.

Насамкінець Андрій Єрмолаєв зазначив, що за підсумками роботи "круглого столу" можуть бути сформовані експертні рекомендації для Громадської гуманітарної ради та висловив сподівання, що учасникам дискусії вдасться віднайти шлях, який буде мінімально скандальний і конфліктний.

Перший заступник Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олександр Курдінович закцентував увагу на тому, що цей захід – черговий крок на етапі опрацювання дуже важливого законопроекту стосовно функціонування системи суспільного мовлення, навколо якого сьогодні тривають серйозні дискусії. За його підрахунками існує 13-14 варіантів згаданого законопроекту.

На шляху реалізації ідеї громадського мовлення постає ряд питань. Перше питання – ключове – хто засновник цієї теле- і радіокампанії: держава в особі Кабінету Міністрів, Фонду Держмайна, Держкомтелерадіо чи іншої юридичної особи, або громадські організації. Друге питання – хто розробляє і затверджує статут (засади діяльності, умови роботи, керівний склад): наприклад, КМУ чи Збори засновників, які складаються з представників недержавних установ, підприємств, організацій. Питання третє – майно: або належить державі і передається в користування безоплатне, або відчуджується і передається у відання телерадіокампанії. Питання четверте – органи управління: різні варіанти наглядових рад або Загальні збори засновників, які будуть нести відповідальність за умови, якщо засновники не є представниками громадських організацій.

Контент, який вимагає громадськість, не є комерційно привабливим і заробляти на ньому буде важко. Тому альтернативи державному фінансуванню в перші роки існування суспільного мовлення немає.

Виконавчий директор Інституту масової комунікації Вікторія Сюмар охарактеризувала специфіку суспільного мовлення. За її словами, суспільне мовлення – значною мірою це контент, без якого суспільний канал ніколи не буде суспільним за своєю суттю. В Україні нині відсутній той контент, який мусить мати суспільний мовник. Останній забезпечує ті суспільні потреби, які не здатен забезпечити комерційний. Основний індикатор суспільного мовника – здатність надавати максимально об’єктивну інформацію аудиторії. Звідси випливає форма фінансування – суспільство платить за ті послуги, а комерційні мовники позбавляються конкурента в рейтингових передачах.

На переконання Вікторії Сюмар, суспільству потрібна інформаційна кампанія, що доводила б необхідність існування громадського мовника. Абонплата – це відповідь на суспільну свідомість, яку здатен або не здатен сформувати цей канал.

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко відзначив залежність перспектив розвитку суспільного мовлення від рівня зрілості громадянського суспільства. Якщо громадянське суспільство слабке, то які б не були законодавчі гарантії, є великий ризик, що вони не спрацюють, і суспільний мовник залежатиме від певної політичної сили чи політика. Він також підкреслив, що вкрай необхідно забезпечити систему публічного мовлення штатом висококваліфікованих фахівців. Ще одна проблема – це формування якісного контенту. Громадяни повинні відчути різницю між комерційним мовником і суспільним мовником, який висвітлює питання, не артикульовані комерційними телеканалами. Дискусійними залишаються моменти стосовно фінансування та організаційно-правової форми існування суспільного мовлення. Пан Головенко висловив слушні міркування з приводу створення нової організаційно-правової форми для суспільного мовника, оскільки чинним законодавством не передбачено існування адекватних організаційно-правових форм саме для організації юридичної особи, яка б була створена державою і водночас незалежала б від будь-якого державного органу. Також, на його думку, доречно виробити певні механізми, котрі б унеможливлювали вилучення у суспільного мовника державної власності, наданої йому для ведення своєї діяльності.

Головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Петро Селецький зазначив, що на стадії обговорення законопроекту про суспільне мовлення представники громадських організацій мають проявити більшу активність щодо внесення важливих для них пунктів, адже після прийняття закону у першому читанні зробити це буде набагато важче. На сьогодні активність громадськості він оцінив як низьку та запропонував стимулювати роботу над законопроектом за допомогою створення радіопередачі, в рамках якої до обговорення зможуть залучитися всі бажаючі. Петро Селецький оптимістично оцінив готовність журналістів до трансформації державного мовлення в суспільне.

Президент “Академії Української Преси” Валерій Іванов наголосив на необхідності надання конкретних зауважень до існуючих законопроектів. Він акцентував увагу на тому, що суспільне мовлення відрізняється як контентом, так і незалежністю від держави у фінансуванні та менеджменті. Експерт запропонував звернутися до досвіду Франції у перетворенні державного мовлення на суспільне, а також взяти за приклад суспільне мовлення Великої Британії та Німеччини. В. Іванов відзначив різке падіння рівня контенту Першого каналу, на доказ чого навів результати контент-аналізу, наголосивши на необхідності надавати всім політичним силам можливість висловлювати свою позицію на цьому телеканалі.

Завідувачка відділу державної правової політики НІСД Олександра Руднєва приділила увагу такій проблемі, як визначення юридичного статусу суспільного мовника та правового режиму його майна. Від розв’язання цієї проблеми, на її думку, і залежатиме реальна автономія громадського телебачення в Україні. Відтак, вона запропонувала наступну юридичну формулу – передача державного майна суспільному мовникові у безстрокове безкоштовне користування (за аналогією із академіями наук). Саме у такий спосіб буде забезпечено реальну незалежність суспільного мовлення в Україні.

Стосовно проблеми бюджетного фінансування пані Олександра Руднєва зазначила, що громадська телерадіокомпанія за Концепцією повинна бути головним розпорядником бюджетних коштів, навівши як юридичний аналог вищі спеціалізовані суди.

Головний консультант відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Сергій Гнатюк зазначив, що ключовим аспектом для суспільного мовлення є он-лайн сектор (Інтернет-мовлення). Зараз в Україні від 20 до 30 % населення регулярно користується Інтернетом і ця цифра швидко зростає. Більше того, щонайменше 60 % цих користувачів – це, переважно, молодь – люди, що орієнтовані на зовсім інші формати інформаційного споживання. Це не пасивне сидіння перед телевізором, а постійний інтерактив – діалог. Якщо ми формуємо суспільне мовлення, потрібно буде думати про абсолютно інший технологічний фундамент для он-лайн сектору, абсолютно інші алгоритми створення, розміщення, ротації контенту. Це вже зараз стає реальністю. При збереженні такої тенденції, ми отримаємо здебільшого не суспільство телеглядачів, переконаний Сергій Гнатюк, а користувачів, людей, які постійно знаходяться в постійному діалозі. Якщо говорити про ключову ідею суспільного мовлення – то це інструмент аутомоніторингу суспільства Сучасні ІТ, сучасний Інтернет-сервіс найкраще відтворюють мету суспільного мовлення. Цей аспект якраз потребує прискіпливого прописання в концепції та законодавчій базі.

Із підсумковим словом виступив заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський. Він подякував, учасникам "круглого столу" за високопрофесійний аналіз проблем та дійсно стратегічні оцінки трансформації державного мовлення України в суспільне і дуже серйозні пропозиції щодо того, куди та як нам рухатися. Оскільки стратегічне завдання Національного інституту стратегічних досліджень – здійснювати аналітико-прогнозне забезпечення діяльності Президента України, то всі висловлені думки, оцінки і пропозиції будуть оформлені у відповідних аналітичних матеріалах, котрі стануть внеском у розв’язання проблем в даній сфері.

Василь Яблонський також запропонував присутнім і надалі плідно співпрацювати в цій надзвичайно важливій ділянці суспільного буття.

Джерело: Національний інститут стратегічних досліджень