Менеджер Полтавської філії НСТУ Євгеній Сердюк: «Можете нас ненавидіти, головне — довіряйте нам»

Євгеній Сердюк очолив Полтавську філію Національної суспільної телерадіокомпанії у грудні 2017 року. Розповідає, що до свого директорського кабінету зайшов лише на другий день: «До того ходив філією і знайомився з усіма працівниками на їхніх робочих місцях. Говорили, що це перша людина, котра по приїзді не сіла в кабінет із питанням: “Де моя кава?”, а бігала й дивилася, хто як працює». Говоримо з Євгенієм про те, за яким принципом скоротили працівників колишньої ОДТРК, що буде зі старими «Волгами» й коли зі вжитку зникнуть дротові мікрофони.

Відеоверсію розмови можна подивитись у програмі «Придовбався», що виходить на сайті «Трибуна»:

— Це був важкий шлях, — розповідає Євгеній про те, як прийшов до Полтавської філії. — З першого курсу університету Шевченка я почав працювати. Люди, які закінчували цей виш, поділилися зі мною життєвою мудрістю: той, хто, навчаючись на журналіста, починає працювати з перших курсів, досягає успіху. А хто добре вчиться, отримує «червоний» диплом, а вже тоді приходить на ринок праці, — висот не підкорює. Бо однокурсники, які мають по кілька років практичного досвіду, переганяють!

Моїм першим місцем роботи був журнал про труби. Я писав про металопластикові кріплення, новації в сантехніці. Це був треш на гонорарних засадах. Серйозніше — на «Інтері» адміністратором. Там була гумористична програма «Було ваше — стало наше», в ній був ще дуже молодий Сергій Притула. Ми їздили країною, знімальна група заходила до квартир, виставляла декорації і знімала. А я «таскав» ті декорації. Останні три роки працював на телеканалі «Еспресо». Починав із ведучого, потім був шеф-редактором програми розслідувань, заступником головного редактора. З цієї позиції й подався на конкурс НСТУ.

– Це і є той керівний стаж, що був необхідний для участі в конкурсі?

– На «Еспресо» я працював на керівній посаді, як і на телеканалі БТБ. До того випускав журнал.

– А ваша колега (продюсерка Полтавської філії Ольга Журавльова. — Авт.) звідки має такий стаж? Адже вона раніше працювала режисеркою ОДТРК «Лтава».

– Не знаю, я не був у конкурсній комісії.

– Можливо, це була протекція, і за Ольгу «замовили добре слово»?

– Та ні, бути не може. За часів обласної ТРК у керівній посаді була якась вигода. «Цимес»: піти заплатити, щоби стати тут керівником і впроваджувати політику, вигідну комусь. Показувати певні сюжети… Але в чому сенс платити гроші, щоби стати тут керівником тепер?

– Нормальна зарплата.

– Для Полтави так. Але я тут заробляю менше, ніж на «Еспресо». Я тут «волонтерю».

– Яка у вас була там зарплатня?

Близько тисячі доларів.

– Тут менше?

17 тисяч гривень «брудними».

– А премії, надбавки?

– Вони не завжди бувають і становлять 10 % окладу.

– У продюсера схожі умови?

– По-різному. Оклад такий же.

– За що може бути премія в керівника філії?

– Наприклад, на зборах менеджерів суспільного компанія Ernst&Young робила звіт після моніторингу всіх філій. І мене попросили поділитися досвідом, як я примудрився здати вільні площі в оренду. Через переїзд (незабаром телевізійне виробництво філії переїде до головного офісу. Нині телевізійники й радійники працюють в окремих будівлях у різних місцях Полтави. — Авт.) і здачу площ в оренду філія витрачатиме на два мільйони гривень на рік менше, ніж раніше. Плюс — відмова від власного автопарку та перехід на аутсорсингові перевезення.

– 6 грудня 2017 року з’явилися результати відбору менеджерів та продюсерів філій, 11-го ви заступили на посаду, а вже 13 грудня склали попередні списки тих, кого рекомендовано скоротити. Як ви за кілька днів роботи дізналися, кого саме треба скорочувати?

– Орієнтувався не тільки я, а й Ольга Журавльова, яка працювала тут раніше і стала продюсеркою. Бо виробництво і прямоефірні програми підпорядковані їй. Вона знала багатьох. По-друге, в нас був чіткий критерій: ми відбирали людей, які займаються прямоефірними програмами. Ми говорили із працівниками про досвід, переглядали їхні особові справи.

– Ви викликали людей на співбесіди, знайомства?

– Звісно. Але коли бачили, що людина не має фаху, який нам підходить, ми її не викликали.

– Кажуть, що в кадрових питаннях ви активно консультувалися з головою обласного осередку НСЖУ Євгеном Лопушинським…

– З ним я познайомився в перший день, коли приїхав до Полтави. Я тут нікого не знав. Запитав у центральній дирекції НСТУ: «З ким можна поговорити, щоб розповів про справи у філії?». Вони кажуть, що був класний директор Євген Лопушинський (очолював «Лтаву» у 20142016 роках. — Авт.), який може розказати, що і як. Познайомилися, він розповів, що тут було за його каденції. Бо про цю філію я не знав нічого.

– Тобто при звільненні працівників ви враховували й думку Євгена?

– Частково так. Але в нас не було підходу, мовляв, ти мені не подобаєшся — йди звідси!

– Особисті симпатії ролі не грали?

– Ні, такого не було.

– Як ви прощалися із працівниками? Чи були конфлікти зі скороченими?

– Погроз не було, але дехто давив на жалість. Ми ж керувалися принципом: якщо ти професіонал, ти проходиш далі. Хтось казав, що він — класний професіонал, а його скорочують. Але порівняння якості роботи з іншими журналістами було не на його користь.

Ми пропонували працевлаштування через центри зайнятості, в нас також є багато об’єднаних територіальних громад, кожній із яких потрібне власне медіа. Ми домовилися з центром підтримки місцевого самоврядування про прийом наших журналістів на роботу. Ми надавали варіанти, зі ста скорочених пропозиціями скористалися двоє!

– Що тепер із автопарком: скільки тут одиниць і які під списання, а які плануєте використовувати?

– Транспорту багато, і весь він старий, щонайменше 500 тисяч кілометрів пробігу в кожного автомобіля. Загалом дванадцять машин. Та 1 червня ми провели тендери, й комунальне автотранспортне підприємство, що обслуговує обласну раду, його виграло. Тепер людей возитимуть «Ланосами» на газу. А ті машини, що є, продамо на запчастини. Або маленький автобус під пересувну кав’ярню. Та хоч для інсталяції. Щоправда, наразі продати автотехніку не можемо, поки не пройшов аудит основних засобів філій.

– Яка нині ситуація з телевізійним обладнанням?

– Мало що змінилося.

– Дротові мікрофони в ходу?

– Так, вони є. Те, що залишається стара техніка, — це жах. Ми хочемо змін, але обмежене фінансування суспільного мовлення не дозволяє нам покривати й зарплати, й комунальні платежі, й оновлювати техніку.

– А що на перспективу?

– Пишемо листи послам іноземних держав, щоб наголошували Президенту на важливості фінансування суспільного мовлення.

– Якими тепер є основні стовпи контенту філії?

– Класні новини; класна ранкова програма і вечірнє ток-шоу «Тема дня». Паралельно йдуть пітчинги інших проектів, але вони проходять кілька етапів погодження в Києві.

Загалом, місія Суспільного на найближчі півтора року — показати, що може бути телебачення, яке не «топить» за жодного кандидата. До нас часто телефонують помічники народних депутатів, представники партій. Кажуть: «Приїжджає наш лідер, давайте висвітлимо». Не давайте! Має бути якась проблема й люди, які її вирішують. Якщо депутат зробив щось для вирішення питання, будь ласка, ось вам мікрофон. В іншому випадку — ні.

– Якщо завтра вам зателефонує голова облдержадміністрації і скаже: «Євгенію, ми тут маємо “перемогу”, дайте нам на завтра годинний ефір, де буду я і партнери», ви йому скажете «так» чи «ні»?

– Звісно, відмовимо.

– Нещодавно в соцмережах я побачив обурений допис одного з колишніх працівників, який зняв коротке відео про те, що у старовинній будівлі «Лтави», на першому поверсі, відкрили кав’ярню. Як же так: у такому приміщенні — і проста кав’ярня?

– Справді, це «ганьба і зрада». Ми зруйнували державне телерадіомовлення. Бо воно тепер суспільне і працює за іншими правилами.

Якщо в нас порожні приміщення, їх треба раціонально використовувати. Якщо людям, які приходять на ефіри, буде зручно попити кави — чому ні?

– А якщо завтра орендувати площу захоче, наприклад, салон тайського масажу?

– Тут є дві перепони. Перша — «Закон про рекламу» і прозорі закупівлі. Друга — цінності Суспільного. Ми не пропагуємо речей, що чинять на людину згубний вплив: азартні ігри, алкоголь, паління, проституцію, бійки. Тут боїв ММА бути не може.

– Які ще є цінності Суспільного?

– Особисті характеристики людини важливіші за фах. Навіть класний професіонал, який не поділяє наших принципів незаангажованості та непідкупності, не буде в нас працювати.

Контент іде за споживачем. Ми достукуємося до людей на будь-яких платформах. Якби ми знали, що люди хочуть читати наші новини в туалеті, ми би друкували їх на туалетному папері.

Комунікація важливіша за піар. Ось ви прийшли й запитуєте в мене, що хочете. Це важливо.

– Як щодо повернення філії до цілодобового мовлення?

– Маємо повертатися до цього. Але через ті ж таки фінансові труднощі (держава недофінансувала суспільне на 770 млн грн) це складно зробити. Адже ми, як і будь-який суспільний мовник світу, не заробляємо гроші самостійно. І ми не можемо повною мірою надати людям свої послуги, якщо держава не дала нам їх зробити. Цього року збільшимо мовлення до 1618 годин, наступного року всі філії мають вийти на 24 години. Але для цього потрібні гроші.

– Кому ви, як керівник філії, звітуєте про роботу? Особисто Зурабу Аласанії?

– Ні, з ним ми бачилися двічі: на співбесіді та під час підписання контрактів. Ще раз скайпом. У нас щотижня по середах відбуваються конференції відеозв’язку, де всі менеджери виходять на контакт із центральною дирекцією. Керує нарадами виконавчий директор НСТУ Олександр Лієв. Також присутні керівники окремих структурних підрозділів. Раз на місяць менеджери збираються в одній із філій на нараду.

– В той день, коли ви будете залишати робоче місце (закінчиться контракт чи з інших причин), якою має залишитися Полтавська філія НСТУ, щоб вам не було соромно за виконану роботу?

– У бізнес-школах підприємців навчають: «Ви маєте бути готовими продати свій бізнес цієї п’ятниці». Про що це? Я, як менеджер, маю досягти того, щоб усе було настільки ідеально, щоб уже цієї п’ятниці міг прийти інший керівник і йому не треба було місяць вникати в цю всю бюрократію, щоб за мною не залишалося якихось боргів, «мутних» схем. Щоб він прийшов і йому показали картину: тут ми провели таку реформу, тут іншу, тут закупили техніку, ось така в нас структура. І я хочу бути готовим цієї п’ятниці залишити свою посаду.

– Що порадите глядачам Суспільного?

– Ви можете нас ненавидіти, не розділяти поглядів. Але головне — щоб ви нам довіряли. Ми працюємо, щоб ви знали: інформація, яку ми подаємо, — правдива. Якщо ви будете нам довіряти, ми будемо розуміти, що йдемо правильним шляхом.

comments powered by Disqus