osvita.mediasapiens.ua

Ів Саломон: "Найголовніше для розвитку суспільного мовлення – оновити ефір"

Вітаю вас, це черговий випуск «Летючки», який я, Кирило Лукеренко, записав кілька тижнів тому, після великої загальнонаціональної конференції із запровадження суспільного мовлення, і зокрема стосовно перебудови державних телебачення і радіо на суспільні мовники. Зі мною говорить Ів Саломон (Eve Salomon), британка, експерт Євробачення. Ми говорили про перспективи розвитку суспільного мовлення в Україні, і зокрема розвитку радіо. А першим моїм питанням було таке:

- Наскільки я розумію, ви уважно спостерігаєте за розвитком ситуації з трансформацією українського державного мовлення у мовлення суспільне. Як би ви прокоментували нинішній момент цього розвитку?

- Я дуже задоволена тим, що Україна нарешті ухвалила відповідний закон. Це тривало дуже довгий час і я була стривожена, чи цей рух не було втрачено. Я вважаю, що дуже важливо щоби цей закон запрацював настільки швидко, наскільки це можливо. Я дуже сподіваюся, що суспільне мовлення в Україні зможе запрацювати з 1 січня 2015 року.

- Чи ви вважаєте цей термін реалістичним? Адже відповідно до оцінок деяких експертів і практиків, цей закон не надто практичний, а також існують перепони як всередині загальнодержавних теле- і радіокомпаній, так і всередині регіональних мовників. Деякі люди зокрема вважають, що взагалі можна зберегти нинішній стан речей.

- Так, дійсно є немало конфліктів, і проблема в тому, що коли ви намагатиметеся спочатку розв’язувати усі ці конфлікти, нічого взагалі не станеться. Створення суспільного мовлення – це процес. Це не можна робити у такий спосіб, знаєте: це ми зробили, і те ми зробили, ну, роботу закінчено, усі пішли додому. Найголовніше у цій ситуації – видати щось нове в ефір. Найголовніше тут – сконцентруватися на появі у ефірі національного телевізійного продукту який відповідає вимогам суспільного мовника. А від закону лише треба, щоби було зроблено кілька незначних поправок. Закон можна змінити знов, його змінять іще в наступні роки, але я би наполегливо радила – дуже важливо видавати щось в ефір уже зараз. Не намагатися спочатку виписати ідеальний закон, а лише потім почати мовлення.

- Які на вашу думку головні перешкоди на шляху змін у напрямку суспільної мовної системи в Україні?

- Я вважаю, що головні проблеми це проблеми культури, а не закону. Закони можна написати досить легко. Я вважаю, що цілком можливо, що головним викликом є перетворення усіх переплетених інтересів — чи це урядові, чи це бізнесові, чи інтереси конкурентні – перетворення їх на повагу до тієї цінності, якою може стати суспільне мовлення. Завжди існує дуже сильне прагнення уряду – контролювати таке мовлення. Завжди існує сильне прагнення конкурентів зупинити якийсь новий, потрібний, привабливий, висококонкурентний вхід на ринок. Отже, головним викликом буде забезпечення громадської підтримки суспільного мовлення, щоби протидіяти опонуванню цій ідеї.

- Що ви думаєте про протидію суспільному мовленню з боку нинішніх працівників і керівництва державних мовних компаній?

- Це можна легко зрозуміти. Ніхто не хоче відчувати, що їхня робота опинилась під загрозою. Але не так і багато тих, хто дуже опирається змінам. У той самий час, люди, котрі насправді мають бути менеджерами нового суспільного мовлення — і насправді я би це твердження поширила й на усіх менеджерів усіх мас-медіа в цей час – мають бути людьми інноваційними, котрі вітають зміни, дивляться у майбутнє і хочуть стати частиною цього майбутнього.

- Наскільки ми розуміємо, багато з цих компаній є збанкрутілими, і існує протиріччя між фінансовою ситуацією та амбітними цілями. Як це збалансувати?

- Фінансування громадських компаній завжди є викликом, та зрештою фінансування усього мовлення є викликом. Має існувати політична воля до того, щоби громадські мовники були відповідно фінансовані. Я думаю, що ідея, закладена у законі, що передбачає спочатку фінансувати суспільного мовника з державного бюджету не є ідеальною, але за умов України мабуть є найкращим компромісом. Оскільки новий суспільний мовник має продемонструвати, що він є відмінним від нинішніх державних телебачення і радіо, він має розбудовувати довіру, прихильність громади – щоби українські громадяни переконались, що вони хочуть його підтримати. Таким чином через кілька років ми могли би розпочинати запровадження передплати на суспільне мовлення, і щоби громадяни з готовністю за це би платили.

- Чому на вашу думку люди часто недооцінюють роль радіо у розбудові системи суспільного мовлення в Україні, а можливо десь іще?

- Ну, я не знаю нічого про радійний пейзаж в Україні, але може вам сказати, що у глибині свого серця я — людина радіо. Я працювала на двох найбільш комерційно успішних радіостанціях у Лондоні, і я люблю радіо. Отже я не розумію чому українці так повільно сприймають радіо. З точки зору історії, можуть існувати певні труднощі – люди ще мають переконатися, що радіо може надавати дуже гарні і цікаві програми. І з появою великої кількості комерційних і поп-станцій, громадяни можуть не усвідомлювати цінності радіо. Але – я не тільки би закликала вас усіх слухати радіо, але і заохочувати усіх ваших друзів теж слухати радіо. Це дійсно чудовий засіб масової інформації!

- Наскільки успішною була конференція з суспільного мовлення, у якій ви взяли участь у Києві на початку липня?

- Я сподіваюся, що вона була успішна. Ми напрацювали непоганий список рекомендацій, які схвалили державний телерадіокомітет, Національна телекомпанія та Національна рада з телебачення і радіомовлення. Це досить широке коло підтримки, отже ми сподіваємось, що справа тепер піде. Я думає, що буде дуже багато проблем, деякі з них незручні, дуже складні, зокрема питання різних бачень розвитку. Але моя порада така: треба розпочати справу, і проблеми якимось чином розв’яжуться.

З нами була експерт з суспільного, і не тільки, мовлення Ів Саломон, у програмі Летючка. Яку як завжди вів я – Кирило Лукеренко. До нових зустрічей у ефірі.

Кирило Лукеренко, Громадське радіо

comments powered by Disqus